Справа 1- 185\ 2009 р.
В И Р О К
Іменем України
28 жовтня 2009 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області
в складі : головуючого судді – Яворської Н.І
при секретарі – Себестьянській І.П
з участю прокурора – Гамери Н.В
підсудного – ОСОБА_1
захисника - адвоката підсудного – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Снігурівка кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2
громадянина України , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не одружений , дітей на утриманні не має
не військовозобов’язаний, працюючий не офіційно, раніше не судимий
у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.342 КК України
В С Т А Н О В И В:
15 червня 2008 року ОСОБА_1 з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які на даний момент за вироком суду є засудженими, та інші невстановлені в ході досудового слідства особи, висловлюючись брутальною лайкою на адресу працівників міліції : капітана міліції ОСОБА_6, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_7, сержанта міліції ОСОБА_8А, капітана міліції ОСОБА_9, молодшого сержанта міліції ОСОБА_10, які знаходилися при виконанні службових обов’язків з охороною громадського порядку та були вдягнуті в форменний одяг, умисно вимагали від працівників міліції виконати їх незаконні вимоги, а саме відпустити затриманого правопорушника ОСОБА_11, який перед затриманням вчинив насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Злочин вчинено за таких обставин.
15 червня 2008 року близько першої години біля приміщення ресторану «Інгулець» у м. Снігурівка, будівля по вул..Суворова 59, на протязі тривалого часу (близько 20 хвилин), демонструючи зневагу до вищевказаних працівників міліції, з метою не допустити затримання ОСОБА_11 працівниками міліції, ОСОБА_1В з вищезазначеними особами активно їм протидіяли у виконанні ними своїх службових обов’язків, застосовуючи фізичну силу, хапали працівників міліції за форменний одяг, за руки, штовхали їх, допомагали ОСОБА_11 звільнитися від працівників міліції, таким чином своїми умисними діями перешкоджали працівникам міліції посадити останнього в службовий автомобіль. На вимоги працівників міліції, припинити чинити опір і не заважати їм виконувати свої службові обов’язки, не реагували.
Унаслідок вказаних дій зазначених осіб, серед яких був ОСОБА_7, ОСОБА_11 умисно наніс удар кулаком в обличчя дільничному інспектору міліції ОСОБА_7 спричинивши йому тілесне ушкодження , яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
ОСОБА_1 допоміг звільнити ОСОБА_11 від затримання працівниками міліції, посадивши його в автомобіль ВАЗ – 2106, яким керував ОСОБА_12 та в його особистій присутності останній вивіз їх з місця події..
Підсудний ОСОБА_1 оспорюючи достовірність доказів зібраних на досудовому слідстві свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині не визнав.
Суду показав, що 15.06.2008 року близько 01 години біля приміщення ресторану «Інгулець» в м. Снігурівка, з метою запобігти ОСОБА_11, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, затіяти бійку з працівниками міліції, оскільки бачив як той замахнувся на працівника міліції кулаком в обличчя, протидіяв в такому першому, схопивши його, силоміць помістив в автомобіль під керуванням ОСОБА_12 і розпорядився поїхати з місця події.
Невизнання вини підсудним спростовується цілим рядом зібраних та досліджених в судовому засіданні допустимих і достовірних доказів.
Показаннями потерпілих ОСОБА_7 ОСОБА_9 та оголошеними в судовому засіданні показань даними на досудовому слідстві потерпілими ОСОБА_8, ОСОБА_6 ОСОБА_10В, які пояснили, що в ніч на 15 червня 2008 року вони знаходилися, в ресторані "Інгулець", при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку. Біля першої години ночі вони стояли біля входу в приміщення ресторану, з якого в стані алкогольного сп'яніння, вийшов ОСОБА_11, наблизився до них і кулаком наніс удар в груди ОСОБА_8. З метою його доставки до райвідділу, вони його затримали та стали вести до службового автомобіля, ОСОБА_11 відмовлявся їхати до райвідділу, чинив активний опір, відштовхував працівників міліції, наніс удар кулаком в обличчя потерпілому ОСОБА_7, висловлював погрози на адресу працівників міліції. Підсудний ОСОБА_1 з іншими хватали працівників міліції за руки, відштовхували їх, перешкоджали затриманню ОСОБА_11. На прохання працівників міліції припинити чинити опір ніхто не реагував. В результаті їх дій ОСОБА_11 вдалося звільнитися від працівників міліції, внаслідок чого перешкодили його затриманню та доставленню в приміщення Снігурівського РВ УМВС.( т. 1 а.с.95-100,102-105,132-136)
Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 суду показали , що дати не пам’ятають, але в червні 2008 року пізнім вечором були в гостях у ОСОБА_1, останній не вживав спиртних напоїв, попросив підвезти його на дискотеку в район ресторану «Інгулець».
- показаннями свідка ОСОБА_15, який пояснив, що в ніч з 14 на 15 червня 2008 року він був біля ресторану "Інгулець" бачив працівників міліції у форменному одязі які охороняли громадський порядок.
Показаннями свідка ОСОБА_5, який показав суду, що дати не пам’ятає, проте пам’ятає , що в червні 2008 року мало місце затримання працівниками міліції ОСОБА_11, який в послідуючому у натовпі зник з місця події, хто йому допоміг - в своїй пам’яті відтворити не може.
- оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_16, який на досудовому слідстві пояснив, що вночі 15 червня 2008 року він знаходився біля ресторану "Інгулець" бачив як працівники міліції супроводжували ОСОБА_11 до службового автомобіля, але останній чинив опір та намагався вирватися.. Біля працівників міліції та ОСОБА_11 почав збиратися натовп. (а.с.106-108)
Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_17, яка на досудовому слідстві показувала, що 15 червня 2008 року біля першої години працівники міліції затримували правопорушника, була очевидцем того, як ОСОБА_7 висловлюючись брутальною лайкою в адресу працівників міліції намагався допомогти правопорушнику вирватись від працівників міліції (т.1 а.с. 126-127)
Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_18, яка на досудовому слідстві пояснювала, що 15.06.2008 року спільно з ОСОБА_1 підбігала до працівників міліції, коли останні здійснювали затримання ОСОБА_18 (т.1. а.с. 138-140), таке співпадає з поясненнями даними в судовому засіданні ОСОБА_1, який показував, що дійсно жінка ОСОБА_18 просила його в той день про допомогу у звільненні її чоловіка від працівників міліції.
З свідчень ОСОБА_19 та ОСОБА_20 даних на досудовому слідстві і оголошених в судовому засіданні , вбачається, що 15 червня 2008 року о першій годині працівниками міліції здійснювалося затримання ОСОБА_11, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, з натовпу, який обступив працівників міліції доносилися в їх адресу брутальні слова, крім того ОСОБА_20 пояснила, що серед хлопців які чинили опір працівникам міліції був і ОСОБА_1 (т.1. а.с. 154-155, 167-168).
Суд визнав переконливими показання свідків і покладає їх в основу вироку.
Вина підсудного підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами :
Функціональними обов'язками (.т.1 а.с. 86-88), та виписками з наказів з яких вбачається, що потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 є працівниками Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області на посадах дільничних інспекторів, інспектора патрульної служби ГПС, оперуповноваженого відділення карного розшуку та міліціонера водія відповідно і до їх функціональних обов'язків відноситься забезпечення охорони громадського порядку на території адміністративної дільниці.(т.1 а.с.89,278-279 )
Висновком експерта №167/182 від 8.07.2008 року ( т.1 а.с.177), згідно з яким у потерпілого ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на нижній губі, садно на передпліччі лівої руки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; Висновком експерта №170/181 від 8.07.2008 року (т.1 а.с.183), згідно з яким у потерпілого ОСОБА_10 виявлені два синці на спині та синець на передпліччі правої руки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та утворилися у результаті дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею в межах одної доби до освідування.
Висновком експерта №168/179 від 8.07.2008 року ( т.1 а.с.206), з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця на спині та синця на грудях, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;
Висновком експерта №169/180 від 27.06.2008 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_8 виявлені синець на шиї та садно на гомілці правої ноги (том 1 а.с.212);
Заявами потерпілих: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на ім'я прокурора Снігурівського району про те, що вони та ОСОБА_9 14.06.2008 року здійснювали заходи по охороні громадського порядку в ресторані "Інгулець", де під час припинення правопорушення вчиненого ОСОБА_11, ОСОБА_5 умисно наніс кулаком удар в спину ОСОБА_6, ОСОБА_11 наніс ОСОБА_7 та ОСОБА_8 удар кулаком в обличчя та в груди, відповідно, і він же вчинив їм опір (т.1 а.с.7-10);
Протоколом виїмки у ОСОБА_6 службової сорочки, яка має пошкодження у вигляді розривів, та фототаблицею до нього (том №1 а.с.114,115);
Протоколом очної ставки між ОСОБА_7 та ОСОБА_11, відповідно до якого перший пояснив, що ОСОБА_11 15.06.2008 року біля ресторану "Інгулець" умисно наніс удар в груди ОСОБА_8, а коли останнього вели до службової автомашини, той висловлював погрози на адресу працівників міліції, чинив опір та умисно наніс йому удар кулаком в обличчя (том 1 а.с.156-158);
Протоколом очної ставки між ОСОБА_8 та ОСОБА_11, відповідно до якого перший пояснив, що 15 червня 2008 року ОСОБА_11 наніс йому удар кулаком в область грудей, коли того вели до службового автомобіля, то ОСОБА_11 вчинив опір, виривався, висловлювався на адресу працівників міліції брутальною лайкою та їм погрожував (том 1а.с.159-161);
Протоколом очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в ході якої ОСОБА_8 пояснив 15.06.2008 року близько першої години ОСОБА_7 разом з іншими особами чинив опір йому та іншим працівникам міліції при затриманні ОСОБА_11 , саме ОСОБА_7 схопив ОСОБА_11 і не дав можливості його затримати. Вчинення опору ОСОБА_1 та іншими тривало близько 20 хвилин.(т.2 а.с.170-173);
Протоколом очної ставки між ОСОБА_17 та ОСОБА_1, в ході якої ОСОБА_17 пояснювала, що серед осіб які чинили опір працівникам міліції 15.06.2008 року був і ОСОБА_1В.(т.2 а.с.165-168)
Протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_1, при проведенні якої ОСОБА_9 пояснив, що 15.06.2008 року близько першої години ОСОБА_1 з іншими особами чинив опір працівникам міліції при затриманні ОСОБА_11, особисто ОСОБА_7 штовхав його і чинив опір протягом 20 хвилин (т.2 а.с. 178-181).
Суд критично відноситься до пояснення ОСОБА_1 в тому, що він не знав підставу затримання ОСОБА_11 як правопорушника, оскільки сам таке спростував в судовому засіданні, пояснивши, що в натовпі молодих людей побачив як ОСОБА_11 наніс удар працівникові міліції кулаком в обличчя, знав про попередні судимості ОСОБА_11 та знав про ті наслідки які можуть для нього наступити.
Також суд не приймає до уваги твердження підсудного ОСОБА_1 про відсутність в його діях опору працівникам міліції, бо його не було затримано при такому, оскільки Пленуму Верховного Суду України ( Постанова № 8 від 26 червня 1992 року із змінами і доповненнями Про застосування судами законодавства , що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів) роз’яснює, що опір характеризується в активних діях, дії винного вчинені в момент виконання потерпілим покладених на нього обов’язків.
Суд критично відноситься до зауважень захисника – адвоката підсудного ОСОБА_2 щодо незастосування працівниками міліції кийок, браслетів, газових балончиків та інших засобів, як свідчать зібрані в судовому засіданні докази, та як пояснювали працівники міліції, що в них була зброя, проте застосовувати її в натовпі людей не припустимо.
Суд вважає, що працівники міліції в даній ситуації діяли в межах прав, наданих їм законодавством України, в тому числі і Законом України "Про міліцію".
Підсудний ОСОБА_1 та його захисник пояснювали, що слідчим надумано було прийнято міри по проведенню розшуку, так як підсудний перебував в межах області і провідував матір, натомість в ході судового розгляду таке спростовано ОСОБА_1 який пояснив, що в період 2008 та 2009 років виїздив на роботу в Москву та Одесу, наведене дає підстави вважати про умисне ухилення ОСОБА_1 від слідства, також про його виклик до органів прокуратури на 14.07.2008 року свідчить телефонограма направлена за місцем його реєстрації (т.1 а.с.238)
При цьому суд бере до уваги повідомлення Заводського районного суду м. Миколаїва про те , що ОСОБА_1 було оголошено в розшук в іншій справі.(т.2 а.с.295 )
На підставі викладеного, наведені пояснення підсудного та його захисника на користь підсудного - судом не приймаються.
Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину в стані алкогольного сп’яніння, проте в судовому засіданні таке не знайшло свого підтвердження тому при постановленні вироку суд виключає таку обставину як обтяжуючу покарання підсудному .
Таким чином оцінюючи всі зібрані в ході судового слідства докази суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_1 у вчиненні опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов’язків – доведена і таке знайшло своє підтвердження. Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_1. за ч.2 ст.342, КК України - як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
Призначаючи підсудному покарання , суд , відповідно до ст..65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особу винного, посередню характеристику з місця реєстрації, стан його здоров’я, та обставини які пом’якшують та обтяжують покарання. Обставиною, що пом’якшує покарання суд визнає першу судимість та відсутність обставин , які обтяжують покарання.
У зв’язку з тим, що підсудний ОСОБА_1 перебуваючи в ІТТ звертався з клопотанням на погіршення стану здоров’я та потребує постійного нагляду лікарів суд вважає, за можливе обрати йому покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч.2 ст.342 КК України..
Цивільний позов потерпілими не було заявлено. .
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України . суд ,-
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, призначивши покарання у виді штрафу 850 грн. (вісімсот п’ятдесят ) гривень.
Речовий доказ , сорочку , яка належить потерпілому ОСОБА_6 повернути йому як власнику.
Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_1 до вступу вироку в законну змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з – під варти із залу суду.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а засудженим з моменту отримання.
Суддя: