В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ткачук Н.В.,
суддів: Іванів О.Й., Кривобокової Н.М.,
з участю секретаря Кіндрата В.П.,
прокурора Левенець Я.І.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2.,
розглянувши кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Галицького районного суду від 22 червня 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
Вказаним вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. Сапогів, Галицького району, Івано-Франківської області, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, судимого 01.08.1997р.Галицьким райсудом за ст.86-.1 КК України /1960р./ на 7 р.,7 міс.,25 днів позбавлення волі, 11.12.2007р. Галицьким райсудом за ст.ст. 150 ч.2,166 КК України на 3 р. позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 р., українця, громадянина України,
засуджено за ст. 156 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України остаточно визначено ОСОБА_1 покарання за ________________________________________________________________________________
Справа №11-521/2009р. Головуючий у І інстанції Мула О.Д.
Категорія ст. 156 ч.2 КК України Доповідач Ткачук Н.В.
сукупністю вироків та до призначеного покарання йому частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду від 11.12.2007 року і остаточно визначено покарання – три роки один місяць позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою із залу суду, тобто з 22 червня 2009 року.
Речовий доказ – мобільний телефон марки «Самсунг –Е330» постановлено повернути ОСОБА_3.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він в період з 09 вересня 2008 року по 31 січня 2009 року вчиняв розпусні дії щодо своїх малолітніх дочок.
В апеляції прокурор вказує на неправильність визначеного ОСОБА_1 покарання. Просить винести новий вирок і призначити йому покарання в межах санкції ст. 156 ч.2 КК України з урахуванням змін, внесених Законом України від 25.09.2008 року.
Як вбачається з апеляції засудженого ОСОБА_1, він не погоджується з вироком суду, так як ніяких розпусних дій щодо своїх неповнолітніх дочок не вчиняв. Просить апеляцію прокурора та доповнення до неї відхилити.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції, пояснення засудженого та в його інтересах захисника ОСОБА_2, які заперечили проти апеляції прокурора та підтримали апеляцію ОСОБА_1, провівши судове слідство в апеляційних межах, колегія суддів прийшла до переконання, що вирок суду підлягає скасуванню в частині призначення покарання.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за обставин, зазначених у вироку, обґрунтований належно дослідженими доказами, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних досудовим слідством, належно досліджених та правильно оцінених в судовому засіданні доказах.
Посилання засудженого та його захисника ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 жодних неправомірних дій відносно потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не вчиняв , спростовується матеріалами кримінальної справи.
Суд правильно оцінив наявні у справі докази та прийшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 вчинив розпусні дії щодо малолітніх дочок як батько .
Цей висновок суду підтверджується частково показаннями засудженого ОСОБА_1, показаннями потерпілих, свідків та іншими матеріалами справи.
Зокрема, з показань засудженого ОСОБА_1 в судовому засіданні вбачається, що він цілував в губи та обнімав малолітніх дочок як батько. Ніяких розпусних дій щодо них не вчиняв. Вважає, що дочки оговорюють його.
Показаннями потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджено, що з вересня 2008 року по січень 2009 року їх батько ОСОБА_1 будучи на одинці з кожною з них цілував їх в губи ( в засос), торкався грудей та інших частин тіла, заставляв спати без трусиків, а коли вони спали в трусиках, то розрізав їм їх. Вони боялися, що батько може їх зґвалтувати, оскільки він це зробив із старшою сестрою ОСОБА_3. В зв’язку з цим в лютому 2009 року пішли з дому в дитячий притулок, написавши відповідні заяви.
Показаннями свідка ОСОБА_3 встановлено, що потерпілі є її сестрами. Їй відомо, що батько вчиняв щодо них розпусні дії, сестри боялися, що батько зґвалтує їх, тому втекли з дому. Вона вірила сестрам, так як батько в минулому зґвалтував її.
Показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтверджено, що їм зі слів потерпілих та із заяв потерпілих стало відомо про вчинення відносно них їх батьком розпусних дій, в зв’язку з чим вони втекли з дому в притулок.
Всі ці показання суд правильно визнав такими, що зібрані законним шляхом, переконливими і підтверджуються іншими доказами по справі.
Згідно копії рішення Галицького районного суду 14.03.2008 року вбачається, що ОСОБА_1 позбавлений батьківських прав щодо своїх неповнолітніх дітей /а.с. 44,45/.
Даними актів амбулаторних судово-психологічних експертиз від 18.03.2009 року встановлено, що в період часу, що відноситься до вчинених відносно них протиправних дій, потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здатні правильно сприймати обставини, що мають значення у справі і давати показання по них, здатні розуміти характер і значення вчинених щодо них дій із зниженою здатністю чинити опір, їм обом не притаманні індивідуально-психологічні особливості, які суттєво впливають на їх поведінку ( схильність фантазувати, некритичне наслідування тощо). Рівень їх психологічного розвитку відповідає їх віку \ а.с. 72-74, 78-80 \ .
Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 18.03.2009 року у ОСОБА_1 виявлено ознаки розумової відсталості легкого ступеня з емоційно-вольовою нестійкістю. Перебував і перебуває в даний час в стані, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування заходів медичного характеру ОСОБА_1 не потребує /104-106/.
За таких доказів суд прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1, кваліфікуючи його дії за ст. 156 ч.2 КК України, тобто , що він вчинив розпусні дії щодо малолітніх дочок як батько.
Судом вірно оцінено всі докази по справі. Невизнання ОСОБА_1 вини розцінено як намір уникнути відповідальності.
Доводи ОСОБА_1 та його захисника про недоведеність його вини суд визнає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються доказами, які є в матеріалах кримінальної справи, визнати які недостовірними немає підстав.
Разом з тим, призначаючи покарання ОСОБА_1 суд припустився помилки , призначивши йому покарання за ст. 156 ч.2 КК України в редакції 2001 року.
Зокрема, розпусні дії щодо своїх малолітніх дочок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_1 вчиняв , починаючи з вересня 2008 року по січень 2009 року систематично та почергово з кожною. В зв’язку з тим, що до ст.156 ч.2 КК України 25.09.2008 року було внесено зміни, які посилюють покарання, а ОСОБА_1 продовжував вчиняти розпусні дії щодо своїх малолітніх дочок аж до 31.01.2009 року, то на нього поширюється відповідальність за ст. 156ч.2 КК України в новій редакції.
При призначенні покарання засудженому суд врахує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, дані про його особу та інші обставини, передбачені ст.65 КК України , та вважає за необхідне обрати йому мінімальне покарання передбачене ст.156 ч.2 КК України з врахуванням змін внесених 25.09.2008 року, які вступили в дію з 15.10.2008 року.
Вироком Галицького районного суду 11.12.2007 р. ОСОБА_1 засуджено за ст.ст.150ч.2,166 КК України на три роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на один рік. Розпусні дії щодо малолітніх дочок ОСОБА_1 вчинив під час іспитового строку за цим вироком. Тому ОСОБА_1 слід призначити остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.
Судом першої інстанції у вироку, в анкетних даних ОСОБА_1, помилково вказано, що він « звільнений умовно-достроково на підставі ст.81 КК України, 25 січня 2006 р. Галицьким районним судом за ст.ст.185 ч.3, 304, 71 КК України засуджений до трьох років позбавлення волі, звільненого умовно - достроково 25.02.2008 р. постановою Сарненського районного суду Рівенської області на невідбутий строк 11 місяців». Таке посилання є безпідставним, не підтвердженим матеріалами справи, а тому підлягає виключенню з анкетних даних ОСОБА_1
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання за ст.156 ч.2 КК України в редакції від 25.09.2008 року, а його виправлення та перевиховання можливе лише при призначенні йому реального покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_1, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого, дані про особу винного, його розумовий розвиток.
За таких обставин та даних про особу ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що його виправлення буде можливим при призначенні йому мінімального покарання у вигляді позбавлення волі.
Таким чином, колегія суддів задовольняє апеляцію прокурора.
Керуючись ст.ст. 332-335, 378 КПК України, колегія суддів,-
з а с у д и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у справі, задовольнити, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Галицького районного суду від 22 червня 2009 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасувати.
ОСОБА_1 за ст. 156 ч.2 КК України призначити п’ять років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ст.71 КК України остаточно визначити покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду від 11.12.2007 року та остаточно визначити покарання – п’ять років один місяць позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній – тримання під вартою, а строк відбуття покарання рахувати з 22 червня 2009 року.
Виключити з анкетних даних ОСОБА_1 що він «звільнений умовно-достроково на підставі ст.81 КК України, 25 січня 2006 р. Галицьким районним судом за ст.ст.185 ч.3, 304, 71 КК України засуджений до трьох років позбавлення волі, звільненого умовно - достроково 25.02.2008 р. постановою Сарненського районного суду Рівенської області на невідбутий строк 11 місяців».
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України на протязі місяця засудженому з моменту отримання копії вироку, іншими учасниками процесу – з моменту його проголошення через Апеляційний суд Івано-Франківської області.
Судді : Н.В. Ткачук
О.Й. Іванів
Н.М. Кривобокова
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В. Ткачук