В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Ладики Я.І.,
суддів Іванів О.Й., Кривобокової Н.М.,
з участю: секретаря Федорів О.В.,
прокурора Журавльова Є.Є.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши 29 жовтня 2009 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Тисменицького району Каляндрук А.В. на вирок Тисменицького районного суду від 08 грудня 2008 року,-
в с т а н о в и л а :
Вказаним вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Тисмениця Івано-Франківської області, житель с. Погоня, Тисменицького району Івано-Франківської області, українець, освіта середня, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, працює двірником Погонянського психоневрологічного інтернату, несудимий, громадянин України, -
засуджений за ст.286 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України на два роки виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку щомісячно в дохід держави та з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Запобіжний захід залишено йому попередньо обраний –підписку про невиїзд.
Справа №11-438/2009р. Головуючий І-інстанції Хоминець М.М.
Категорія ст.286 ч.2 КК України Доповідач Ладика Я.І.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області 165 грн.24 коп.
Питання про речові докази вирішено відповідно з вимогами ст.81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 7 травня 2007 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керував автомобілем марки ВАЗ 2103, держномер НОМЕР_1, рухаючись селом Клубівці Тисменицького району. При цьому порушив вимоги п.п.1.2, 1.3, 1.5, 2.3«б»,2.9«а», 10.1, 11.2, 12.1, 34.1.1 Правил дорожнього руху. Не врахувавши дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості, не справився з керуванням автомобіля, перетнув смугу зустрічного руху, внаслідок чого автомобіль перекинувся, а пасажир ОСОБА_3 отримав тілесні пошкодження, від яких помер.
В поданій апеляції помічник прокурора Каляндрук А.В., не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_2, посилається на м’якість призначеного йому покарання. Вважає, що суд безпідставно застосував до засудженого ст.69 КК України. Просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 таке основне покарання, яке передбачене санкцією статті 286 ч.2 КК України.
Провівши судове слідство в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, заслухавши пояснення та обґрунтування прокурора Журавльова Є.Є., який підтримав апеляцію, пояснення засудженого та його захисника ОСОБА_1, які з апеляцією не погоджуються і просять залишити вирок без змін, обговоривши доводи і мотиви апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Доведеність вини та кваліфікація злочинних дій засудженого ОСОБА_2 апелянтом не оспорюються і апеляційним судом згідно положень ч.1 ст.365 КПК України не перевіряються.
Доводи апеляції в частині недотримання судом окремих засад ст.65 КК України при призначенні ОСОБА_2 покарання колегія суддів вважає частково обґрунтованими.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування ст.69 КК України при призначенні ОСОБА_2 більш м’якого основного покарання порівняно із зазначеним у санкції ч.2 ст.286 КК України, оскільки підставою для цього є ряд обставин, що пом’якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Зокрема, суд врахував повне визнання ним у суді своєї вини, щире каяття, добровільне відшкодування потерпілій матеріальної та моральної шкоди, вчинення злочину вперше, вагітність дружини, позитивну характеристику.
Разом з тим, обираючи ОСОБА_2 основне покарання у виді виправних робіт, суд недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та його наслідки, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння. Окрім цього, суд не дотримався сформульованого в ч.2 ст.65 КК України принципу доцільності покарання, відповідно до якого особі повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для попередження нових злочинів.
З огляду на ці обставини покарання у виді виправних робіт є надто м’яким, а тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 необхідно обрати із застосуванням ст.69 КК України основне покарання у виді обмеження волі. При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 вчинив злочин вперше, повністю визнав свою вину, щиро кається, добровільно відшкодував заподіяну злочином матеріальну та моральну шкоду, має на утриманні малолітню дитину, характеризується позитивно, дружина перебуває в стані другої вагітності, а також стан здоров’я засудженого.
Зазначені обставини суттєво пом’якшують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляції в тій частині, що суд безпідставно врахував як пом’якшуючі покарання обставини щире каяття та добровільне відшкодування потерпілій шкоди.
Той факт, що ОСОБА_2 на досудовому слідстві не визнавав своєї вини не дає підстав сумніватися в щирості його каяття під час судового розгляду справи. Посилання апелянта на вказаний факт могло би бути обґрунтованим, якби суд визнав це каяття дійовим.
Не вбачається підстав брати під сумнів добровільність відшкодування ОСОБА_2 заподіяної потерпілій шкоди, оскільки закон допускає, що відшкодування може здійснюватися як засобами винної особи, так і інших осіб, що діють від його імені.
Посилання прокурора на невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання його особі нічим не підкріплене. В апеляції не вказано, які саме негативні дані про особу засудженого усувають можливість застосувати до нього положення ст.69 КК України.
Колегія суддів не може також погодитися з доводами апеляції щодо призначення ОСОБА_2 покарання, визначеного санкцією ч.2 ст.286 КК України, оскільки покарання у виді позбавлення волі за вказаних обставин було б для нього надто суворим і несправедливим.
Не можна вважати перешкодою для застосування до ОСОБА_2 ст.69 КК України тяжкість вчиненого ним злочину. За змістом цієї норми кримінального закону право суду перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання обумовлене обставинами, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого незалежно від того, який злочин за ступенем тяжкості вчинила особа.
З довідки Тисменицької кримінально-виконавчої інспекції від 29.09.2009 року видно, що ОСОБА_2 за вироком Тименицького районного суду частково відбув покарання у виді виправних робіт в обсязі 7 місяців, яке необхідно йому зарахувати у відбуту частину покарання, призначеного новим вироком апеляційного суду, і яке згідно правил ст.72 КК України складає 2 місяці 10 днів обмеження волі.
Керуючись ст.ст.365, 366 , 367, 378 КПК України, колегія суддів,-
з а с у д и л а :
Апеляцію помічника прокурора Тисменицького району Каляндрук А.В. задовольнити частково.
Вирок Тисменицького районного суду від 08 грудня 2008 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому основного покарання за ч.2 ст.286 КК України скасувати.
Призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст.69 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Зарахувати ОСОБА_2 у відбуту частину призначеного йому покарання за даним вироком відбуте ним покарання за вироком Тисменицького районного суду від 08 грудня 2008 року у виді 7 місяців виправних робіт, що за правилами ст.72 КК України складає 2 місяці 10 днів обмеження волі.
Запобіжний захід залишити засудженому раніше обраний – підписку про невиїзд.
В решті вирок Тисменицького районного суду залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги, а прокурором касаційного подання через Апеляційний суд Івано-Франківської області.
Головуючий Я.І. Ладика
Судді: О.Й. Іванів Н.М. Кривобокова
Згідно з оригіналом
Суддя Я.І. Ладика