номер провадження справи 6/17/12
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.05.12 Справа № 5009/1126/12
м. Запоріжжя
За позовом Державного підприємства „Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108)
До Публічного акціонерного товариства „Запорізький Втормет” (69081, м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, 240)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство “Бердянський морський торговельний порт” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7)
Про стягнення штрафу у сумі 22 610 грн.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників:
Від позивача : ОСОБА_1 –дов. № 31 від 01.01.2012р.
Від відповідача : ОСОБА_2 –дов. № 442 від 09.04.2012р.
Від третьої особи: ОСОБА_3 –дов. від 21.05.2012р. № 162/40-юр.
Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства “Запорізький Втормет” м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Державне підприємство “Бердянський морський торговельний порт” м. Бердянськ Запорізької області, про стягнення 22 610 грн., суд –
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 22 610 грн., за неправильно зазначену у накладної маси вантажу.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими і просить відмовити в стягненні штрафу з наступних підстав: відповідно до позовної заяви позивача і матеріалів доданих до неї, були виявлені розходження в наданих документах а саме: в комерційному акті № АА 020379/755 від 24.09.2011р. та телеграмою № 16/58 від 24.09.2011р. В комерційному акті № АА 020379/755 від 24.09.2011р., на основі якого позивач доводить правильність своїх позивних вимог, зазначено що в 5:00 годині було проведено переваження вагону № 66940313 і виявлена різниця у вазі (між тією, яка зазначена в накладній та дійсною вагою брухту), а інформація щодо різниці у вазі надійшла телеграмою № 16/58 від 24.09.2011р. в 2:56 годині, тобто до виявлення факту розбіжностей у вазі. Відповідно до ст. 129 статуту залізниць України, комерційний акт складається для засвідчення невідповідностей найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними зазначеними у транспортних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. Таким чином, комерційний акт № АА 020379/755 від 24.09.2011р. складений з порушенням порядку його складання (Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334), а відтак, він не є належним доказом у справі через його недоліки, що унеможливлює застосування до відповідача штрафних санкцій за ст. 118, 122 ОСОБА_4 залізниць. (Постанова Вищого Господарського Суду України від 03 лютого 2011р. №16/203). Також, згідно абзацу 9 пункту 12 Правил видачі вантажів, при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг на вимогу одержувача залізниця може перевірити масу вантажів, що перевозяться навалом та насипом і прибули без ознак утрати. Кількість перевірених вагонів не повинна перевищувати 10 % від тих, що прибули одним поїздом, але - не менше двох вагонів. У разі відсутності вагонних ваг на станції призначення і в одержувача, ці вантажі видаються без перевірки. За участь представника залізниці на вимогу одержувача у вивантаженні і видачі вантажу сплачується збір за договірним тарифом. Вантаж в даному випадку прибув у непошкодженому вагоні без ознак недостачі, поверхня вантажу маркована вапняком, що підтверджується комерційним актом № АА 020379/755 від 24.09.2011р. Отже, в даному випадку залізниця не мала права переважувати лише один вагон зі складу поїзда, бо це є порушенням Правил видачі вантажу абзацу 9 п. 12, зокрема переважування не менше двох вагонів. Як вбачається з залізничних накладних № 4536936, 22.09.2011р., № 45369410, 22.09.2011р., №45369428, 22.09.2011р., № 45369469, 22.09.2011р., № 45369477, 22.09.2011р., на адресу одержувача прибуло ще п’ять вагонів від відповідача: № 66970484, № 67365403, № 66634619, № 66232406, № 667175241, які не були переважені, що є грубим порушенням Правил видачі вантажу абзацу 9 п.12), зокрема переважування не менше двох вагонів. Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст. 129 ОСОБА_4 залізниць передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. Стосовно суті заявлених вимог, то відповідач просить прийняти до уваги той факт, що позивач не довів суду та не надав належних доказів, підтверджуючих неправильність зазначених даних у проїздних документів, для притягнення відповідача до відповідальності за неправильно зазначену масу вантажу в накладній відповідно до ст. 118, 122, тобто позов є необґрунтованим. Також,, згідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Штраф, який просить стягнути позивач з відповідача, є видом господарсько-правової відповідальності. Для застосування такого заходу відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарська відповідальність не настає. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження заподіяння відповідачем збитків в результаті неправильного зазначення маси вантажу у вантажній накладній, а отже відсутній і причинний зв’язок між: протиправною поведінкою та збитками, а відсутність зазначених елементів правопорушення виключає застосування господарсько-правової відповідальності (Постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010р. у справі №16/203.).
Також, позивач надав додаткові письмові пояснення у справі, в яких зазначив наступне: в відзиві відповідач посилається на порушення позивачем при складанні комерційного акту п. 12 Правил видачі вантажів. Позивач не згодний з такими твердження з огляду на наступне: згідно з ч. 4 п. 12 Правил видачі вантажів, при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг на вимогу одержувача залізниця може перевірити масу вантажів, що перевозяться навалом та насипом і прибули без ознак утрати. Кількість перевірених вагонів не повинна перевищувати 10 % від тих, що прибули одним поїздом, але - не менше двох вагонів. У разі відсутності вагонних ваг на станції призначення і в одержувача ці вантажі видаються без перевірки. За участь представника залізниці на вимогу одержувача у вивантаженні і видачі вантажу сплачується збір за договірним тарифом. На думку позивача, з даного пункту правил вбачається, що 10% береться від всіх вагонів що подаються одним поїздом на під'їзну колію вантажоодержувача, а не від вагонів, відправлених одночасно вантажовідправником в адресу вантажоодержувача. Згідно з Пам’яткою про подавання вагонів № 1335 від 24.09.2011 року форми ГУ-45 (електронний документ АРМ ПЗ), разом з вагоном № 66940313 вантажоодержувачу - Державному підприємству “Бердянський морський торгівельний порт” (третя особа у справі) передавалось ще 28 вагонів з різними вантажами. До позовної заяви позивачем було додано заявку вантажоодержувача на перевірку маси вантажу в вагоні № 66940313. Щодо посилань відповідача на те, що до участі в визначенні маси вантажу не було залучено представника вантажовідправника, то позивача зазначає, що п. 10 Правил складання актів не передбачає участь вантажовідправника у визначенні маси вантажу. Відповідно до п. 10 вищенаведених правил, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Відносно розбіжностей в часі проведення зважування вагону № 66940313, то позивач вказує, що зважування відбулося з 1-00 год. по 1-10 год. 24.09.2011 року під час подачі вагону на під’їзну колію вантажоодержувача. Про дану обставину свідчить акт загальної форми № 2983 від 24.09.2011 року, заявка вантажоодержувача на переважування вагону, та Пам’ятка про подавання вагонів № 1335 від 24.09.2011 року форми ГУ-45 (електронний документ АРМ ПЗ). В комерційному акті в наслідок технічної помилки при виготовлені акту помилково зазначено час зважування 5-00 год. Зазначення в комерційному акті часу зважування не є обов’язковим. Згідно з п. 9 Правил складання актів, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Як вбачається з вищенаведеного, комерційний акт АА № 020379/755 від 24.09.2011 року відповідає вимогам ОСОБА_4 залізниць України та Правилам перевезення вантажів залізничним транспортом, та є належним доказом по даній справі. З приводу посилань відповідача на відсутність вини в невірному зазначенні маси вантажу та безпідставність стягнення штрафу, то позивач вказує, що штраф стягується за сам факт допущення порушення. Дана позиція викладена в п. 6.2 роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року № 04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею"»- у застосуванні статей 118 та 122 ОСОБА_4 слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв’язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 ОСОБА_4, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із статтею 24 ОСОБА_4 вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Відносно клопотання відповідача про зменшення штрафу, позивач вважає таке клопотання необґрунтованим. Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Як вбачається з вищезазначеної норми, вона підлягає застосування лише у виняткових випадках. Відповідно до п. 2.4. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання застосування майнової відповідальності за невиконання чи не належне виконання грошових зобов'язань" від 29.04.1994 року № 02-5/293, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковий, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. У п. 3.9.2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо". Як вбачається з вищенаведеного, на відповідача покладається обов’язок довести винятковість конкретного випадку, надати відповідні докази. Відповідачем не було надано жодного доказу винятковості даного випадку, не приведено конкретних обставин, які б свідчили про винятковість даного випадку. Відсутність доказів понесення реальних збитків позивачем внаслідок порушення відповідачем вимог ОСОБА_4 залізниць України не може бути підставою для зменшення штрафу. Позивач зазначає, що штраф стягується за сам факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано у зв’язку з цим збитками. Відповідачем не доведено надмірність для нього розміру даного штрафу. Аналогічна позиція висловлена в постанові ВГСУ від 14.09.2010 року по справі № 17/110-09. При цьому, позивач вказує, що відповідач систематично порушую обов’язок вірно визначити масу вантажу. Про те, що даний випадок не є винятковим, додатково свідчать справи, що знаходяться в провадженні господарського суду Запорізької області: № 5009/1117/12, № 5009/1115/12, № 5009/1126/12, № 5009/1121/12, № 5009/1123/12, № 5009/1119/12. В вищенаведених справах з відповідача стягувався штраф за невірне зазначення маси вантажу. Вищенаведене свідчить про систематичний характер порушення відповідачем ОСОБА_4 залізниць України та Правилам перевезень вантажів. Про систематичність порушення також свідчить те що протягом десяти днів відповідач шість раз допускав дане порушення. Крім того, як слідує з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Як вбачається з вищезазначеної норми, в даному випадку суд має право, а не обов’язок зменшити штраф.
Від третьої особи надійшли пояснення у справі, в яких зазначено наступне: викладене в позовній заяві в цілому відповідає дійсним обставинам. Поряд з цим існують підстави ставити під сумнів розрахунок штрафу, заявленого позивачем до стягнення. Так, з тексту позовної заяви та доданих до неї документів простежується, що позивачем не застосовувались при розрахунку суми позовних вимог дані допустимої похибки на вагах на станції відправлення вантажу, а також на вагах при вивантаженні в Бердянському порту (копія паспорту тензометричних ваг порту з даними повірки та допустимої похибки додані до справи). Крім того, на думку третьої особи, позивачем при розрахунку суми позовних вимог не застосовувалася норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), передбачена пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083 (з урахуванням наступних змін). На виконання ухвали суду від 11.04.2012р., третя особа також повідомляє таке: на підтвердження зважування напіввагона № 66940313 (залізнична накладна № 45369451) надсилається довідка про час його переважування. В Бердянському порту у зв’язку з цілодобовою подачею вагонів з вантажами для відправки морським шляхом працює філія залізничної станції Бердянськ, працівники якої цілодобово знаходяться на території порту. У зв’язку з цим, надати документи на підтвердження фактичного часу направлення (отримання) телеграми неможливо, оскільки її надсилання залізниці не було потрібне. Крім того, третя особа просить провести розгляд справи за відсутності свого представника.
Розгляд справи двічі відкладався.
24.05.2012р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.
Не зважаючи на те, що третя особа в поясненнях від 10.05.2012р. заявила клопотання про розгляд справи без участі її представника, представник третьої особи з’явився в судове засідання 24.05.2012р.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
В вересні 2011 року по залізничній накладній № 45369451 на станцію Бердянськ Придніпровської залізниці на адресу Бердянського морського торгівельного порту в залізничному вагоні № 66940313 (напіввагон) надійшов вантаж брухт чорних металів, відправлений зі станції ОСОБА_5 Придніпровської залізниці, відправник Публічне акціонерне товариство „Запорізький Втормет".
На станції призначення, згідно з ст. 52 ОСОБА_4 залізниць України, що був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (надалі - ОСОБА_4), була проведена видача вантажу вантажоодержувачам з перевіркою маси вантажу у вагоні № 66940313 (напіввагон). В ході перевірки було встановлено, що маса вантажу, вказана в залізничних накладних у графі „маса вантажу в кг”, визначена відправником” не відповідає масі вантажу на станції призначення, а саме: маса нетто по накладної - 50 100 кг, маса нетто при перевірці –47 750 кг, різниця –2350 кг.
Переважування проводилось на 150-тоних вагонних вагах, повірених 07.09.2011 року. В технічному та комерційному відношенні вагон справний, вагон бездверний, люки закриті, завантаження у вагоні нижче рівня бортів на 30 см, навантаження рівномірне по всій площі вагону, вантаж маркований вапном білого кольору, маркування не порушено. Слідів крадіжки та втрати вантажу не виявлено.
В зв'язку з вищезазначеним, у відповідності з ст. 129 ОСОБА_4 та п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, було складено комерційний акт АА № 020379/755 від 24.09.2011 року.
Згідно з ч. 1 ст. З Закону України „Про залізничний транспорт" від 04.07.1996р. № 273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, ОСОБА_4 залізниць України»який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
ОСОБА_4 2 ОСОБА_4 залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
В статті 5 ОСОБА_4 залізниць України зазначено, що на підставі цього ОСОБА_4 Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (далі - Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст. 6 ОСОБА_4 залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Ст. 23 ОСОБА_4 залізниць України та Правилами перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, Правилами оформлення перевізних документів, передбачено що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно з п. 2.1., 6.6., 6.7. та додатком № 3 Правил оформлення перевізних документів, графи „Маса вантажу в кг визначена відправником" та „Спосіб визначення маси" заповнюються відправником.
Відповідно до статті 37 ОСОБА_4 залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажу визначається відправником.
Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів, передбачено, що правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ОСОБА_4 залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Частина 2 ст. 24 ОСОБА_4 залізниць України передбачає, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 129 ОСОБА_4 передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до ст.10 Закону України „Про залізничний транспорт", розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому ОСОБА_4 залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Згідно з ст. 122 ОСОБА_4 за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника порту стягнеться штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього ОСОБА_4. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
ОСОБА_4 118 ОСОБА_4 залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 ОСОБА_4.
Згідно з накладною № 45369451, загальна сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення складає за вагон № 66940313 - 4522 грн., в зв'язку з чим розмір нарахованого штрафу згідно з розрахунком складає 22 610 грн. (4522 грн. х 5).
Слід відмітити, що позивач безпідставно посилається на клопотання відповідача про зменшення штрафу, оскільки відповідач таке клопотання в даної справі не заявляв, причини для зменшення розміру штрафу не зазначав, доказів в обґрунтування причин зменшення розміру штрафу суду не надавав .
Крім цього, відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.
Така ж правова позиція викладена у п. 3.17.4 Постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. та п. 1 Інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011р. № 01-06/1623/2011.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 ОСОБА_4 залізниць України , виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений ОСОБА_4 залізниць України розмір штрафу є занадто великим.
Така ж правова позиція викладена у п. 14 Інформаційного листа ВГСУ від02.02.2010р. № 01-08-71.
Заперечення відповідача не приймаються судом по вказаним вище підставам, а також в зв’язку з наступним :
Згідно з ч. 4 п. 12 Правил видачі вантажів при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг на вимогу одержувача залізниця може перевірити масу вантажів, що перевозяться навалом та насипом і прибули без ознак утрати. Кількість перевірених вагонів не повинна перевищувати 10 % від тих, що прибули одним поїздом, але - не менше двох вагонів. У разі відсутності вагонних ваг на станції призначення і в одержувача ці вантажі видаються без перевірки. За участь представника залізниці на вимогу одержувача у вивантаженні і видачі вантажу сплачується збір за договірним тарифом.
З даного пункту правил вбачається, що 10% береться від всіх вагонів що подаються одним поїздом на під'їзну колію вантажоодержувача, а не від вагонів відправлених одночасно вантажовідправником в адресу вантажоодержувача.
Згідно з Пам'яткою про подавання вагонів № 1335 від 24.09.2011 року форми ГУ-45 (електронний документ АРМ ПЗ), разом з вагоном № 66940313 вантажоодержувачу Бердянському морському торгівельному порту передавалось ще 28 вагонів з різними вантажами.
Як пояснив представник позивача заявки не збереглися, а тому він не може доказати, що крім цього вагону були перевішані інші вагони.
Відсутність доказів перевішування інших вагонів не є підставою для визнання комерційного акту недійсним. Ця підстава не оспорює факт наявності самого порушення .
В матеріалах справи знаходиться заявка вантажоодержувача на перевірку маси вантажу в вагоні № 66940313.
Пункт 10 Правил складання актів не передбачає участь вантажовідправника у визначенні маси вантажу. Відповідно до п. 10 вищенаведених Правил, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Відносно розбіжностей в часі проведення зважування вагону №66940313, то слід зазначити що зважування відбулося з 1-00 год. по 1-10 год. 24.09.2011 року під час подачі вагону на під'їзну колію вантажоодержувача, що підтверджується актом загальної форми № 2983 від 24.09.2011р., заявкою вантажоодержувача на переважування вагону та Пам'яткою про подавання вагонів № 1335 від 24.09.2011 року форми ГУ-45 (електронний документ АРМ ПЗ). Як пояснив позивач, в комерційному акті в наслідок технічної помилки при виготовлені акту помилково зазначено час зважування 5-00 год. Зазначення в комерційному акті часу зважування не є обов'язковим. Цій факт не впливає на наявність самого порушення.
Згідно з п. 9 Правил складання актів, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Комерційний акт АА № 020379/755 від 24.09.2011р. повністю відповідає вимогам ОСОБА_4 залізниць України та Правилам перевезення вантажів залізничним транспортом, та є належним доказом по даній справі.
Щодо позиції відповідача про відсутність в даному випадку елементів складу господарського правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини, що виключає застосування господарсько-правової відповідальності, суд зазначає, що предметом даного спору є стягнення штрафних санкцій, а не збитків.
При застосуванні статей 118 та 122 ОСОБА_4 слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 ОСОБА_4, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із статтею 24 ОСОБА_4 вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Така ж правова позиція викладена в п. 6.2 Роз’яснення президії ВГСУ № 04-5/601 від 29.05.2002р. та п. 12 Інформаційного листа ВГСУ № 01-08/71 від 02.02.2010р.
Доводи третьої особи, відносно того, що позивачем при розрахунку суми позовних вимог не застосовувалася норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), передбачена пунктом 27 Правил видачі вантажів, до уваги не приймаються судом, оскільки як зазначено вище, розмір штрафу залежить від розміру провізної плати, а не від сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.
За таких підстав, позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 82 –85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Запорізький Втормет” (69081, м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, 240, код ЄДРПОУ 00193097) на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108) штраф в сумі 22 610 грн., судовий збір в сумі 1 609 грн. 50 коп. Надати наказ.
Повне рішення складено : 24.05.2012р.
Суддя Л.С. Місюра