Справа №22-ц-1410/ 2009 р. Головуючий у 1-й інстанції – Таран С.А.
Категорія - 52 Суддя–доповідач – Рибалка В.Г.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
20 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Рибалки В.Г.
суддів - Попруги С.В., Хвостика С.Г.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
та осіб, які беруть участь у справі – ОСОБА_2, її адвоката ОСОБА_1, представників ДНЗ №15 Садового П.П. та Казбан Н.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м.Сум від 3 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дошкільного навчального закладу №15 «Перлинка» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Сум від 3 вересня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю. Виключено з наказу №75 від 2 квітня 2009 року про звільнення ОСОБА_2 посилання на те, що ОСОБА_2 викрала у ОСОБА_3 предмет особистого вжитку (сережку).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
При цьому апелянт посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи . Зокрема, зазначає, що звільнено її з роботи незаконно. Крім того, вказує, що відомості, зазначені в наказі про її звільнення, щодо крадіжки у ОСОБА_3 особистих речей порочать її честь, гідність та ділову репутацію як вихователя.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 12 вересня 2001 року працювала на посаді вихователя в яслах-садку №15 «Перлинка» і з 2 квітня 2009 року була звільнена з займаної посади на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання виховних функцій, а саме – 3 березня 2009 року, перебуваючи на робочому місці, у присутності дітей та вихователів ОСОБА_2 вчинила сварку та бійку з вихователем-методистом ОСОБА_3
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції вірно з’ясував спірні правовідносини, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч.1 ст.212 ЦПК України, дослідив усі наявні у справі докази та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному , об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
В апеляційній скарзі не наведено обставин та доказів, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.
Згідно з п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за те, що 3 березня близько 12 год. 45 хв., перебуваючи у громадському місці – дошкільному навчальному закладі №15, у присутності дітей вчинила сварку з методистом ОСОБА_3, застосувавши до останньої фізичну силу, тобто – за дрібне хуліганство, за що постановою судді Ковпаківського районного суду м.Сум від 10 квітня 2009 року на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.7, 26)
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки вона як працівник, що виконує виховні функції, вчинила аморальний проступок, не сумісний з продовженням даної роботи, таким чином, її звільнення проведено з дотриманням норм чинного трудового законодавства. Доводи апелянта про протилежне є безпідставними.
Посилання апелянта на те, що відомості, зазначені в наказі про її звільнення, щодо крадіжки у ОСОБА_3 особистих речей порочать її честь, гідність та ділову репутацію як вихователя, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки ОСОБА_2 заявлено позов про поновлення її на роботі та відшкодування моральної шкоди у зв’язку з незаконним звільненням, а не про захист честі, гідності та ділової репутації. Крім того, оскаржуваним рішенням суду зазначену вказівку з наказу виключено.
Інші доводи апелянта висновків суду також не спростовують.
Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
У зв’язку з цим апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду – залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м.Сум від 3 вересня 2009 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.
Головуючий -
Судді -