Справа №22-ц-2485/2006 Головуючий 1-ї інст.: Буцкій В.Ю.
Категорія: угоди Доповідач: Пшенічна Л.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 р. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Луспеника Д.Д.
суддів - Пшенічної Л.В., Ялини В.Б.
при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги Акціонерного товариства "Агросервіс-Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж"
на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2006р.
по справі за позовом Акціонерного товариства "Агросервіс-Україна" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про пайову участь у будівництві, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Агросервіс-Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж", Центрального спеціалізованого будівельного управління, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Інвестбуд", Держава Україна у особі Міністерства оборони України про спонукання до виконання умов договору, визнання права власності на квартиру, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2004 року Акціонерне товариство "Агросервіс-Україна" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору на пайову участь у будівництві жилого будинку, посилаючись на те, що він не виконав умови договору, так як у зазначений строк не вніс платежі за кв. НОМЕР_1-НОМЕР_2 по вул. АДРЕСА_1у м. Харкові.
У листопаді 2004 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ «Агросервіс-Україна» про спонукання до виконання умов договору, пізніше, 11 липня 2005 року, уточнив позовні вимоги і просив визнати за ним право власності на вищевказані квартири. У січні 2006 року ОСОБА_1 доповнив свої позовні вимоги і просив зобов'язати АТ "Агросервіс-Україна" і ТОВ "Авантаж" на протязі одного місяця виконати умови договору, здійснити необхідні будівельні роботи в квартирах, стягнути матеріальну шкоду в розмірі 21833 грн. 33 коп., яку обґрунтовував тим, що він на протязі з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2005 року змушений був за договором наймати житло для себе і сім'ї, чим зазнав значних витрат. Крім того, просив стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 гривен, пеню у розмірі 5090 грн. 97 коп. і сплачений судовий збір.
2
Також просив визнати усі попередні угоди про передачу будинку в частині кв. НОМЕР_1-НОМЕР_2 по вул. АДРЕСА_1 недійсними. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він повністю виконав умови договору про пайову участь, перерахував грошові кошти на рахунок ТОВ "Авантаж", а це товариство в свою чергу -АТ "Агросервіс-Україна". Гроші були перераховані у два етапи, спочатку в сумі 60000 грн.62 коп., а потім 33505 грн.85коп. Обидва платежі були зроблені до завершення терміну сплати. Останню суму 33505грн.85коп. він повинен був перерахувати до 30 травня 2004 року, але з урахуванням того, що будинок не був своєчасно зданий в експлуатацію він здійснив цей платіж пізніше. У липні 2005 року він перерахував суму, що залишилася до сплати, на рахунок ТОВ "Авантаж", але гроші банком були повернуті у зв'язку з тим, що рахунок ТОВ "Авантаж" було закрито. Вказані гроші були внесені на депозитний рахунок державної виконавчої служби Ленінського району м. Харкова.
У судовому засіданні позивачі свої позовні вимоги підтримали, зустрічні вимоги не визнали. Представник ТОВ "Авантаж" позов не визнав і пояснив, що ОСОБА_1 не виконав умови договору про пайове будівництво, оскільки він особисто гроші не перераховував, ці кошти були перераховані фірмою "ІНК МАГІСТР ЛТД", ці кошти вони готові повернути.
Представники відповідача: Центрального спеціалізованого будівельного управління (далі ЦСБУ), ТОВ "Хрещатик Інвестбуд" та Держава України в особі Міністерства оборони у судове засідані не з'явилися, повідомлялися належним чином.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2006 року у задоволені позову АТ "Агросервіс-Україна" відмовлено.
Позов ОСОБА_1 задоволений. Визнано право власності ОСОБА_1 на квартири №НОМЕР_1-НОМЕР_2, загальною площею 131, 5 кв. м., у будинку АДРЕСА_1 в м. Харкові.
Зобов'язано АТ «Агросервіс-Україна» і ТОВ «Авантаж» на протязі одного місяця з дня набрання рішення законної сили виконати умови та обов'язки договору №НОМЕР_3 від 18.09.2003 року, його невід'ємних частин: угоди №1 від 15.11.2003 року та проекту перепланування квартир №НОМЕР_1-НОМЕР_2, виконати роботи у квартирі №НОМЕР_1-НОМЕР_2, ліквідувавши будівельні порушення та недоліки.
Стягнуто в рівних частинах з АТ "Агросервіс-Україна" та ТОВ "Авантаж" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 21833 грн. 33 коп., пеню 5090грн. 97 коп., державне мито в розмірі 2311 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000грн., а всього 34235 грн. 30коп.
Визнано недійсним акт прийому -передачі від 25.08.2004 року в частині передачі АТ "Агросервіс-Україна" квартири №НОМЕР_1-НОМЕР_2 в буд.АДРЕСА_1 у власність Центральному спеціалізованому будівельному управлінню.
Визнано недійсним акт прийому-передачі від 25.08.2004 року в частині передачі Центральним спеціалізованим будівельним управлінням квартири №НОМЕР_1-НОМЕР_2 в буд.АДРЕСА_1 ТОВ "Хрещатик Інвестбуд".
Визнано недійсним договір міни від 06.09.2004 року між ТОВ "Хрещатик Інвестбуд" і Державою Україною, в особі Міністерства оборони в частині передачі та реєстрації за Державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на квартири НОМЕР_1-НОМЕР_2 в буд.АДРЕСА_1 у м. Харкові.
Зобов'язано перерахувати ТОВ "Авантаж" з депозитного рахунку РВ ДВС Ленінського РУТО 33505 грн. 85коп., залишок за договором №НОМЕР_3 від 18.09.2003 року про пайову участь в будівництві житлового будинку.
Скасовано арешт на спірну квартиру, накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 05 липня 2005 року.
з
В апеляційних скаргах ТОВ "Авантаж" і АТ "Агросервіс-Україна", посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити АДРЕСА_1 у задоволені позову, їх позов задовольнити.
В обґрунтування своїх апеляційних скарг посилаються на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі обставини по справі, безпідставно задовольнив вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди. Договір оренди житла було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а відповідно до ч.1 ст. 511 ЦК України це не створює обов'язків для ТОВ "Авантаж" та АТ "Агросервіс-Україна", так як вони не вступали в договірні відносини з цією особою, які існували між ОСОБА_1 та орендодавцем квартири.
Вказується, що суд помилково дійшов висновку, що договір про пайову участь в будівництві є трьохстороннім, а саме між ОСОБА_1, ТОВ "Авантаж" і АТ "Агросервіс-Україна", та як ТОВ "Авантаж" діяло лише як представник АТ "Агросервіс-Україна" по перерахуванню коштів, а не по будівництву квартир.
Вважає, що визнання судом недійсними актів передачі спірних квартир від однієї організації до іншої не ґрунтується на вимогах законодавства, так як акти прийому-передачі не є правочинами.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги відхилити, посилаючись на те, що вони є необгрунтованими, а рішення суду є законним, яке захистило його як інвестора та власника квартир.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спірні квартири та відмовляючи у задоволені позовних вимог АТ "Агросервіс-Україна" про розірвання договору про пайову участь в будівництві житлового будинку, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 перерахував два платежі у розмірі та строки, передбачені п. 4.3. договору № НОМЕР_3 від 18.09.2003 року, мав підстави для зупинення перерахування останнього платежу, так як АТ "Агросервіс-Україна" порушувало свої обов'язки, передбачені договором. Тому суд вважав, що ОСОБА_1 є належним власником квартир, а відповідачі не вправі були порушувати його право власності та передавати квартири від однієї організації до іншої.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
ОСОБА_1 уклав договір № НОМЕР_3 від 18.09.2003 року з АТ "Агросервіс-Україна", яке за договором є Забудовником, від імені якого за договором доручення № НОМЕР_7 від 12.05. 2003 року діяло ТОВ "Авантаж", за договором Повірений, на пайову участь у будівництві житлового будинку.
Згідно цього договору, ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання по фінансуванню будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Харкові, провести передоплату в такі строки, аванс 47,24% до 30.09.2003 року, перший платіж - 26,38% до 30.12. 2003року, другий платіж до 30.05.2004року, а Забудовник прийняв на себе зобов'язання після завершення будівництва і уведення в експлуатацію будинку, передати АДРЕСА_1 у власність двокімнатну квартиру № НОМЕР_1 і трьохкімнатну №НОМЕР_2. Строки сдачі будинку в експлуатацію не пізніше 30 травня 2004 року.
4
Перерахування ОСОБА_1 двох платежів у повному обсязі та в строки, передбачені п. 4.3. вищевказаного договору, підтверджується платіжними дорученнями № НОМЕР_5від 24 вересня 2003 року та №НОМЕР_6 від 25 грудня 2003 року (т.1 а.с.26,27)
Гроші були перераховані платником "ІНК МАГІСТР ЛТД", але у призначенні платежу вказано, що це передоплата за договором № НОМЕР_3 (ОСОБА_1) від 18.09.03р.
Тому посилання АТ "Агросервіс-Україна» на те, що ОСОБА_1 не перераховував гроші згідно договору є безпідставними, так як з цього переказу чітко вбачалось на виконання якого договору та від кого перераховуються кошти.
Що стосується затримки перерахування другої черги платежів у сумі 33506 грн. 46 коп., строк оплати якого був до 30.05.2004 року, то ОСОБА_1 мав законні підстави для зупинення виконання свого обов'язку.
Стаття 538 ЦК України передбачає, що при зустрічному виконанні зобов'язань сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
ОСОБА_1 мав достовірну інформацію про те, що строки здачі будинку в експлуатацію, який визначений у п. 3.8.4. договору між ними і визначений не пізніше 30 травня 2004 року забудовником порушуються, тобто зобов'язаною особою за договором порушуються умови виконання договору. При цьому строк оплати останнього платежу співпадав зі строком здачі будинку у експлуатацію. ОСОБА_1 неодноразово звертався до АТ " Агросервіс-Україна" з листами, в яких просив надати йому інформацію про стан готовності будинку до експлуатації, але не отримав жодної відповіді. Крім того, на час строку сплати ОСОБА_1 останнього платежу, АТ «Агросервіс-Україна» уклало договір №НОМЕР_4 від 08.12.2003 року з Центральним спеціалізованим будівельним управлінням на пайову участь в будівництві житла для військовослужбовців та їх сімей, в якому вказано строк закінчення будівництва будинку 31.12.2004 року. Тобто строки здачі будинку в експлуатацію змінені, однак договір між ОСОБА_1 та АТ «Агросервіс-Україна» змінений не був, інвестор до відома поставлений не був. Цим самим підтверджуються доводи ОСОБА_1 про порушення зобов'язання перед ним.
Таким чином, вказані факти були для ОСОБА_1 очевидними підставами вважати, що АТ "Агросервіс-Україна» не виконає обов'язку по завершенню будівництва до 30 травня 2004 року, що у подальшому і сталося, так як будинок АДРЕСА_1 у м. Харкові був прийнятий в експлуатацію 13 серпня 2004 року, про що свідчить акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (т.1 а.с. 222-228).
5
Судом першої інстанції визнані недійсними акти прийому-передачі від 25.08. 2004 року від АТ "Агросервис-Україна" до Центрального спеціалізованого будівельного управління квартири НОМЕР_3 у будинку АДРЕСА_1 у м. Харкові та акт прийому-передачі від 25.08.2004року цих квартир від Центрального спеціалізованого будівельного управління квартири до ТОВ "Хрещатик Інвестбуд".
В апеляційній скарзі АТ "Агросервіс-Україна" та ТОВ "Авантаж" заперечує проти цього, посилаючись на те, що акти прийому-передачи не є правочином і їх не можна визнати недійсними.
Разом з тим, судова колегія вважає, що приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2005 року, договір №НОМЕР_4 від 08.12.2003 року, який укладений між АТ "Агросервис-Україна" та Центральним спеціалізованим будівельним управлінням про пайову участь в будівництві житла для військовослужбовців та їх сімей (т.1 а.с.181-184 ), не врегульовує перехід права власності на житло в будинку АДРЕСА_1 до Центрального спеціалізованого будівельного управління. ЦСБУ не набуло права власності на квартири у спірному будинку.
Акт прийому-передачі квартири НОМЕР_3 вказаного будинку від АТ "Агросервіс-Україна" до Центрального спеціалізованого будівельного управління квартири є свідченням виконання договору №НОМЕР_4, а оскільки цей договір відносно права власності ЦСБУ на житло, по суті є недійсним, з урахуванням рішення господарського суду, то недійсним є і акт про його виконання.
Що стосується визнання недійсним акту передачі квартири НОМЕР_3 від ЦСБУ до "Хрещатик Інвестбуду", то зазначена передача квартири також була незаконною, тому що ЦСБУ на час передачі квартири не мало таких повноважень, тобто повноважень власника.
Укладаючи договір про пайову участь у будівництві спірного будинку з іншими інвесторами, змінюючи строки завершення будівництва і передаючи квартири № НОМЕР_3 у цьому будинку, на пайову участь у будівництві яких укладено договір з ОСОБА_1, іншим сторонам по договору, АТ "Агросервіс-Україна" порушувало права інвестора ОСОБА_1
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вищенаведеними діями були порушені права ОСОБА_1 і з боку ТОВ "Авантаж", але погодитися з цим судова колегія не може, так як згідно договору №НОМЕР_3 від 18 вересня 2003 року АТ "Авантаж" не брав на себе ніяких зобов'язань перед ОСОБА_1 щодо передачі йому у власність квартири.
Згідно цього договору зазначене товариство є Повіреним і через нього, відповідно до п. 4.1. договору, здійснюються розрахунки Пайовика із Забудовником.
6
Посилання суду на те, що ТОВ "Авантаж" закрило розрахунковий рахунок, на який перераховувалися гроші Пайовиків, чим порушив права ОСОБА_1 на перерахування коштів, не відповідають обставинам справи. З повідомлення банку (т.2 а.с.61 ) вбачається, що рахунок ТОВ "Авантаж" було закрито 19 квітня 2005 року, а строк останнього платежу за договором становив ЗО травня 2004 року. При цьому ОСОБА_1 здійснив своє право на затримку перерахування останнього платежу через порушення свого зобов'язання з боку АТ «Агросервіс-Україна», тому ТОВ «Авантаж» до цих дій відношення не має.
Крім того, ні в одному договорі, які були укладені після укладання договору про пайову участь з ОСОБА_1, якими й порушені права позивача, ТОВ "Авантаж" не брало участі.
Згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Таким чином, на думку судової колегії ОСОБА_1 не довів, що діями ТОВ "Авантаж" якимось чином порушувалися його права на отримання у власність квартири.
Постановляючи рішення про задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що така шкода була заподіяна в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язання.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень.
Правовідносини, що виникли між сторонами по даній справі, є договірними, тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено, не передбачено це і самим договором, чого ОСОБА_1 не заперечував.
Що стосується стягнення судового збору, то суд першої інстанції стягнув на користь ОСОБА_1 2311грн., що є невірним. При цьому суд повинен при ухваленні рішення розподілити судові витрати не в тому розмірі, в яких вони були сплачені сторонами спору, а в тому розмірі, що вимагає сплатити відповідне законодавство, зокрема, на даний час Декрет КМ України «Про державне мито». Так, за позовом про спонукання до виконання умов договору про пайову участь у будівництві, він повинен був сплатити 8 грн. 50 коп. (як позов немайнового
7
характеру), а за позовом про визнання права власності на квартиру - 1% від ціни позову. Ціна позову складала 163937 грн. 64 коп., сума судового збору відповідно -1647 грн. 88коп.
Судом задоволені позовні вимоги, що складаються з вартості квартири 127013 грн. 34 коп., пені -5090 грн. 97коп та матеріальної шкоди - 21833грн. 33коп., а всього -153937 грн. 64 коп.
Згідно з ч. 1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням наведеного, стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір у розмірі 1649 грн. 88коп.
Що стосується доводів ТОВ "Авантаж" і АТ "Агросервіс-Україна" стосовно того, що договір оренди житла було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2., а відповідно до ч.І ст. 511 ЦК України це не створює обов'язків для ТОВ "Авантаж" та АТ "Агросервіс-Україна", так як вони не вступали в договірні відносини з цією особою, які існували між ОСОБА_1 та орендодавцем квартири, то судова колегія вважає, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди для АТ "Агросервис-Україна", пов'язаний з витратами зі сплати житла, згідно з договором оренди, витікає не з договору оренди, а з невиконанням АТ "Агросервіс-Україна" обов'язку своєчасної сдачі будинку за договором № НОМЕР_3 від 18.09.2003 року.
У зв'язку з невиконанням п.3.8.4. вищевказаного договору відносно строків сдачі будинку у експлуатацію, ОСОБА_1 змушений був орендувати житло для себе та своєї сім'ї, чим йому була заподіяна матеріальна шкода у сумі 21833 грн. 33 коп.
Суд першої інстанції з огляду на доведеність вказаної шкоди та її розміру, вірно дійшов висновку про її стягнення у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково стягнув вказану матеріальну шкоду в рівних частинах з АТ "Агросервис-Україна" та ТОВ "Авантаж", тому, що шкода АДРЕСА_1 була заподіяна діями АТ "Агросервис-Україна", вини ТОВ "Авантаж" не має, а тому сума матеріальної шкоди підлягає стягненню з АТ "Агросервіс-Україна"
З урахуванням викладеного, та на підставі п. п. 2, 3 ч.І ст.309 ЦПК України судова колегія змінює рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.З ч.І ст. 307, п.п.2,3 ст. 309. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
8
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Агросервіс-Україна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж" задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2006 року змінити.
Стягнути з АТ "Агросервіс-Україна" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 21833 грн. 33 коп., пеню 5090 грн. 97 коп., судовий збір у розмірі 1647 грн. 88 коп., а всього 28572 грн. 18 коп.
В задоволені позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня проголошення.