Справа № 2-а-1686/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2009 року смт. Великий ОСОБА_1
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області як адміністративний суд в складі
головуючого – судді Животова Є.Г.,
за участю секретаря судового засідання Чорнякової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в смт. Великий ОСОБА_1, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС Ужгородського окремого взводу ОСОБА_3 про визнання протиправними дії та рішення суб’єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, скасування цього рішення та закриття справи,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскарживши в порядку п.3 ч.1 ст.288 КУпАП рішення вищезазначеного інспектора від 29.09.2009 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121 КУпАП з посиланням на те, що не вчиняв зазначене у винесеній інспектором постанові правопорушення.
В оскарженій постанові йдеться про те, що 29.09.2009 о 13 годині 35 хвилин на автодорозі ОСОБА_1 позивач, керуючи транспортним засобом “ВАЗ”, номерний знак НОМЕР_1, не був пристебнутий ременем безпеки.
Вищезазначена постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону, у зв'язку із чим підлягає скасуванню з наступних підстав. У зазначений в протоколі день позивач їхав в с. Малий Березний пристебнутий ременем безпеки. Після того, як відповідачем було зупинено автомобіль позивача, ОСОБА_2 відстебнув ремінь та, взявши документи для перевірки, вийшов з автомобіля. Не знайшовши ніяких порушень, не зважаючи на заперечення позивача, інспектор склав на нього протокол. Крім того, відповідач не мав можливості бачити чи був позивач престебнутий, оскільки на бокових склах його автомобіля наклеєна сонцезахисна плівка темного кольору. При розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності відповідач допустив грубі процесуальні порушення вимог ст.268 КУпАП, а саме — не призначив справу до розгляду (в постанові зазначено, що справа розглядалася в ВДАІ ОСОБА_4, хоча постанова була винесена безпосередньо на місці складання протоколу — в с. Малий Березний), належним чином не повідомив позивача про час та місце розгляду справи, не забезпечив його права: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази та підготовуватися до розгляду справи, на захист, користуватися юридичною допомогою адвоката.
У судове засідання позивач не з’явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, у зв'язку із зайнятістю по роботі, позов підтримав повністю та просив його задовольнити.
Відповідач як на попередній розгляд справи, так і в судове засідання не з’явився, будучи належно повідомленим про час та місце його проведення (а. с. 10), про причини неявки суд не повідомив, а тому справа розглянута у його відсутності на підставі наявних у ній доказів відповідно до ч.4 ст.128 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.
Як встановлено по справі, 29 вересня 2009 року відповідач виніс щодо позивача постанову серії АО № 012210 у справі про адміністративне правопорушення, з мотивувальної та резолютивної частини якої вбачається наступне: “29.09.2009р о 13.35 керував автомобілем ВАЗ 9107 д/н. АО 8817 АЕ на автодорозі ОСОБА_1 без пристебнутого ременя безпеки. Ураховуючи, що гр. ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.121 КУпАП, та керуючись положенням статті 14-1, частин п'ятої, шостої статті 258 та статті 283 КУпАП постановив притягнути гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності і накласти на нього (неї) адміністративне стягнення у вигляді 60 гр. шісдесят гривень”.
З мотивувальної частини даної постанови видно, що інспектором під час розгляду справи не досліджено жодного доказу, який би свідчив про те, що ОСОБА_2, керуючи за вищевказаних обставин цим т/з, не був пристебнутий ременем безпеки, як вказано в оскарженій постанові: пояснень очевидців події, речових доказів (фотофіксація), протоколу та інше, хоча протокол ним було скледено (а.с. 2).
З викладених в протоколі пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності видно, що ОСОБА_2 заперечив проти викладених в протоколі обставин, однак, не зважаючи на це, інспектор не вжив заходів щодо залучення під час провадження справи свідків, які могли б ствердити/спростувати обставини.
Відповідачем у постанові не вмотивовано розмір накладеного на позивача штрафу (не викладено будь-яких відомостей про майновий стан ОСОБА_2, наявність у нього заробітку та про врахування цього при накладенні стягнення), не враховано обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність в порушення вимог ст.33 КУпАП.
Посадова особа при провадженні справи про адміністративні правопорушення не забезпечила права позивача щодо можливості знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази при розгляді справи, користуватися юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права (ст.268 КУпАП).
Мотивувальна частина оскарженої ОСОБА_2 постанови поряд зі встановленими інспектором обставинами не містить посилання на досліджувані в ході розгляду справи докази щодо доведеності вини цієї особи; резолютивна частина – висновку щодо доведеності вини ОСОБА_2 (визнання винуватим) за ч.4 ст.121 КУпАП.
Отже, оскільки жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП в постанові не наведено, а відтак й не досліджено в ході розгляду справи, інспектор при провадженні справи допустив порушення прав позивача, не залучив до участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення свідків, не дослідив інших доказів, винесена інспектором постанова не відповідає вимогам КУпАП щодо її оформлення та змісту, суд визнає цю постанову протиправною.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникають сумніви щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Оскільки відповідачем не надано жодного доказу щодо правомірності винесеної ним постанови у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з урахуванням встановлених судом вищезазначених обставин, суд визнає, що ця постанова підлягає скасуванню із закриттям справи відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП.
Керуючись ч.3 ст.2, ст.ст. 9, 11, 70, 69-72, 86, 102, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними: дії інспектора ДПС Ужгородського окремого взводу ОСОБА_3 під час розгляду ним 29 вересня 2009 року справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Скасувати постанову інспектора ДПС Ужгородського окремого взводу ОСОБА_3 від 29 вересня 2009 року серії АО № 012210 у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Великоберезнянський районний суд як адміністративний суд шляхом подачі протягом десяти днів після її проголошення заяви про апеляційне оскарження та наступного подання протягом двадцяти днів після цього апеляційної скарги (апеляція може бути подана в строк, передбачений для подання вищезазначеної заяви без попереднього подання останньої) і набере законної сили після закінчення вищезазначених строків, якщо її не буде оскаржено, а в разі оскарження — після апеляційного розгляду справи, якщо постанову не буде скасовано.
Головуючий