Справа № 2а-709/09/15
П О С Т А Н О В А
Іменем України
03 липня 2009 року Суддя Київського районного суду Шмадченко С.І., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги "Дітям війни", -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова, яким просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війні, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 2733 грн.30 коп. за 2006-2007 роки.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка посилалась на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Однак, відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії.
Крім того, позивачка просила поновити їй пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав, посилаючись на те, що про її порушені права їй стало відомо тільки після висвітлення законодавчих подій у засобах масової інформації.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала заяву в якій просила розглянути справу без її участі.
Представник відповідача подав до суду заперечення проти позову, яким просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, а також справу розглядати за його відсутністю.
В обґрунтування своїх доводів зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Оскільки рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотньої дії в часі не має, таким чином на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, законодавчо не визначено механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006-2007 роках. Також відповідач посилався на те, що позивачкою був пропущений річний строк звернення до суду.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України справа розглядається у відсутності сторін.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України " Про соціальний захист дітей війни», що також підтверджується пенсійним посвідченням № 131404 від 26.05.2003 р.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена на 2006 рік.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2 006 рік" від19 січня 2006 року до ст..110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються з 01 січня 2006 року, а ст. 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію ст..6 Закону Украї
-ни «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9 12,13,14, 23, 29, ЗО, 39, 41, 43, 44, 45,46, ст. 71, ст. ст. 98,101,103,111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч.ч.З та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотньої дії в часі не має, то задоволенню піддягають вимоги позивачки лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд вважає за можливе застосувати ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії' позивачки за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати.
Із змісту позовної заяви та заперечення відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржуються бездіяльність Управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивачки суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність даного управління протиправною.
Позовні вимоги ОСОБА_1, щодо зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачкою грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Доводи відповідача щодо пропущення позивачкою строку звернення до
адміністративного суду за захистом своїх порушених прав є безпідставними, оскільки порушення
прав позивачки тривало з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року і припинилося лише з 01 січня 2008
року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також те, що позивачка являється людиною похилого віку і про своє порушене право дізналася лише з засобів масової інформації, то суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду позивачкою не пропущено.
Відповідно до ч.З ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст 6-14, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Харкова про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Харкова протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Харкова здійс нити перера хунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м.Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя