Справа № 1-38/2009аік

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

06 листопада 2009 року                                                                                    місто ОСОБА_1 районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого -  судді Пулика В.В.,

секретаря – Оленяк С.І.,

з участю прокурора – Попадинець О.В.,

адвоката –  ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 кримінальну справу про обвинувачення:  

-   ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, не судимого -

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України;

-   ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5 Івано-Франківської осласті, ІНФОРМАЦІЯ_6, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, не судимого -  

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрито викрали чуже майно, тобто вчинили грабіж,  поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.  

Злочин скоєно при наступних обставинах.

05 квітня 2007 року близько 19 години ОСОБА_5 з метою поїздки з м.Калуш в м.Долина замовив в службі таксі "Еліт-клас" м.Долина автомашину, якою керував водій ОСОБА_3. Останній прибув по виклику зі своїм напарником ОСОБА_4. На шляху слідування з м.Калуш в м.Долина, неподалік с.Раків Долинського району, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою та з метою заволодіння чужим майном запропонували ОСОБА_5 показати свій мобільний телефон.  

Коли ОСОБА_5 показав свій мобільний телефон марки"SONI Ericsson J300i" вартістю 300 гривень, в якому було два стартові пакети операторів зв’язку "Ді-Джус" та "Джинс" вартістю 25 гривень кожний, ОСОБА_3 забрав його, після чого ОСОБА_4 почав наносити удари ОСОБА_5 в різні ділянки тіла, заподіявши останньому фізичну біль.  

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 привезли ОСОБА_5 в с.Тяпче Долинського району і зупинились біля магазину "Зоряні ночі", де в автомашину сіли ще двоє невстановлених слідством осіб, які разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поїхали на берег річки Свіча, що на околиці с.Тяпче Долинського району, де  двоє невстановлених попереднім слідством осіб витягнули ОСОБА_5 з автомобіля і стали наносити удари в різні ділянки тіла, заподіявши потерпілому фізичну біль,  а ОСОБА_3 забрав з кишені штанів потерпілого 13 гривень, після чого виїхали на центральну дорогу, де висадили ОСОБА_5 з автомашини, залишивши кульок потерпілого вартістю 0.60 гривень з речами:  мобільним телефоном "Siemens A50" вартістю 120 гривень, лікарським халатом вартістю 50 гривень, кімнатними тапочками вартістю 10 гривень, кульковою ручкою вартістю 0,60 гривень та учнівським зошитом вартістю 1,10 гривень, а всього заволодівши майном потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 545 гривень 30 копійок.  

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину не визнав та вказав, що він протягом 2006-2007 років працював водієм служби таксі "Еліт-клас" приватного підприємця ОСОБА_6.Керував автомобілем марки "Део-сенс" реєстраційний номер 4209. Даний автомобіль в службі таксі рахується під номером "09". З січня 2007 року на цьому автомобілі з ним на пару працював ОСОБА_4, житель ІНФОРМАЦІЯ_5. Працювали вони по черзі, тобто добу працював він, а добу напарник. Працюючи водієм служби таксі, він неодноразово надавав послуги ОСОБА_5, а тому познайомився з ним. Він неодноразово перевозив ОСОБА_5 по м.Долина, в м.Калуш та м.Івано-Франківськ. За останні поїздки ОСОБА_5 з ним не розрахувався, так як не мав грошей, однак пообіцяв розрахуватись пізніше. ОСОБА_5 мав перед ним борг за перевезення в сумі 500 гривень.  

05 квітня 2007 року він знаходився на зміні, надаючи послуги по перевезенню пасажирів. Близько 16 години до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5 і попросив під’їхати по нього в м.Калуш на кільцеву розвилку. Він відмовився поїхати за ОСОБА_5, сказавши останньому розрахуватися з ним за надані раніше послуги по перевезенню.

Близько 19 години до нього на мобільний телефон знову зателефонував ОСОБА_5 і попросив приїхати за ним на кільцеву розвилку в м.Калуш. Крім того ОСОБА_5 сказав, що вже їде до м.Калуша з м.Івано-Франківськ і передзвонить як тільки приїде в м.Калуш, а за поїздку розрахується грошима або мобільними телефонами. Він сказав ОСОБА_5, що буде чекати на кільцевій розвилці в м.Долина з метою проведення розрахунку.

Він знав, що ОСОБА_5 також винен гроші за поїздки напарнику ОСОБА_4,  тому зателефонував до останнього і сказав, що ОСОБА_5 хоче повернути гроші. Після цього він поїхав в с.Тяпче по напарника ОСОБА_4. Повернувшись з останнім в м.Долину, вони зупинились на кільцевій розвилці і стали чекати приїзду ОСОБА_5. Біля 19.30 годин ОСОБА_5 знову зателефонував до нього і попросив під’їхати на кільцеву розвилку в м.Калуш, оскільки не має чим доїхати в м.Долина. Після цього він разом з ОСОБА_4 поїхали в м.Калуш, де  біля АЗС, що неподалік кільцевої розвилки,  із-за адміністративного приміщення АЗС вийшов ОСОБА_5, який  сів в його автомобіль і сказав швидко їхати, бо за ним женеться Львівська "мафія". ОСОБА_5 був стривожений, обличчя перелякане, одяг розхристаний. З собою в руках ОСОБА_5 тримав поліетиленовий пакет. Що було в пакеті, він не бачив.  

Після цього вони поїхали в напрямку м.Долина. Їдучи по дорозі, він сказав ОСОБА_5 показати мобільні телефони, якими останній хотів розрахуватись з ними. ОСОБА_5 дав йому два мобільні телефони: марки "Самсунг" чорного кольору, в якому була розряджена батарея, та марки "ОСОБА_7 еріксон" світлого кольору. Звідки ОСОБА_5 виймав ці телефони - він не бачив, так як керував автомобілем.  По зовнішньому вигляду телефонів було зрозуміло, що вони були у використанні.  

ОСОБА_5 сказав, що грошей не має, а за поїздку розплачується телефонами. Коли вони приїхали в м.Долина, ОСОБА_5 попросив його зупинити автомобіль на кільцевій розвилці, тому він зупинився неподалік автобусної зупинки на площі ОСОБА_7. ОСОБА_5 вийшов з автомашини і пішов в сторону гастроному, а він повіз ОСОБА_4 додому в с.Тяпче. Вони приїхали в с.Тяпче близько 22 години, зупинились біля магазину "Зоряні ночі", де  випили кави. Після цього до нього зателефонували на мобільний телефон і попросили під’їхати в с.Витвиця. Отримавши замовлення, він поїхав у с.Витвиця, а  ОСОБА_4 пішов додому. Мобільні телефони, які їм дав ОСОБА_5,  залишались в автомобілі. Оскільки ОСОБА_5 гроші не приносив, то він вирішив продати телефони і 07 квітня 2007 року дані телефони він продав незнайомому мужчині, який їхав із заробітків додому в Закарпаття. За ці телефони мужчина заплатив 650 гривень, з яких він 100 гривень повернув ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу, а 550 гривень залишив собі в рахунок погашення боргу, який був винен ОСОБА_5 за надання послуг по перевезенню. Перед продажею телефонів він вийняв з них стартові пакети. В одному з телефонів був один стартовий пакет, а в іншому два. Стартові пакети він витягнув, так як мав намір повернути їх ОСОБА_5.  

10 квітня 2007 року в м.Долина він зустрів ОСОБА_5, з яким було близько 10 чоловік. Хлопці підійшли до автомобіля і ОСОБА_5 почав вимагати повернути телефони, якими розрахувався за поїздки. Він сказав останньому повернути гроші і тоді він поверне телефони. ОСОБА_5 почав погрожувати йому фізичою розправою, тому він закрився в автомобілі і від»їхав. 11 квітня 2007 року він добровільно видав стартові пакети працівникам міліції. Чому ОСОБА_5 говорить, що він та ОСОБА_4 разом з іншими невстановленими попереднім слідством особами побили його та заволоділи насильно його речами – не знає. ОСОБА_5 виходив з автомобіля в м.Долина, неподалік кільцевої розвилки, взявши з собою свій пакет. В с.Тяпче ОСОБА_5 не возили, не били потерпілого, золотих виробів в останнього не забирали.

В судовому засіданні ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні злочину не визнав, вказавши, що в листопаді 2006 року він влаштувався на роботу водієм служби таксі "Еліт-клас" приватного підприємця ОСОБА_6 На даному підприємстві він працював згідно трудової угоди. Керував він автомобілем НОМЕР_1. Даний автомобіль в службі таксі рахується під номером "09". Разом з ним на даному автомобілі на пару працював ОСОБА_3, житель ІНФОРМАЦІЯ_7. Працювали вони по черзі, тобто добу працював він, а добу працював напарник. Одного разу, коли він знаходився на зміні, його знайомий водій із служби таксі ОСОБА_8, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_8, зателефонував і сказав чи не хоче він поїхати за клієнтом в м.Івано-Франківськ. Він погодився. ОСОБА_8 сказав під’їхати до нього додому, оскільки в м.Івано-Франківськ мав їхати разом з ним. Він поїхав в с.Гериня, забрав ОСОБА_8 і вони разом поїхали в м.Івано-Франківськ. Приїхавши в м.Івано-Франківськ, на набережній їх чекало четверо або п’ятеро хлопців. Хлопці сіли в автомобіль і попросили повозити їх по місту. Серед хлопців був житель м.Долина Стас, інших хлопців на той час він не знав.

Хлопці показували дорогу і говорили де зупинятись. Поїздивши по місту, хлопці сказали відвезти їх до бару, який також знаходиться на набережній. Хлопці вийшли з машини і пішли в бар. Через деякий час до автомобіля повернувся хлопець, який сказав везти його в м.Долину. Коли вони їхали в м.Долину, по дорозі він познайомився з цим хлопцем, яким виявився ОСОБА_5.

Приїхали в м.Долину і ОСОБА_5 за надані послуги мав заплатити 150 гривень, однак сказав, що грошей з собою не має і гроші поверне наступного дня зранку. Він погодився і вони домовились, що ранком зустрінуться біля гуртожитку "Ватра", де ОСОБА_5  розрахується за поїздку. Наступного дня він ранком приїхав до гуртожитку "Ватра", однак ОСОБА_5 не прийшов.  

З того часу він ОСОБА_5 не бачив і грошей останній не повертав. Від свого напарника ОСОБА_3 він дізнався, що ОСОБА_5 винен гроші за поїздки і ОСОБА_3.

05 квітня 2007 року він був вихідний і знаходився вдома. Близько 18 години до нього на мобільний телефон зателефонував напарник ОСОБА_3 і спитав, чи зможе він приїхати в м.Долина, оскільки ОСОБА_5 хоче розплатитись за поїздки, тобто за надані йому послуги за перевезення. Крім того, ОСОБА_3 сказав, що ОСОБА_5 грошей не має, однак хоче розрахуватись мобільними телефонами. Він погодився поїхати в м.Долина.  ОСОБА_3 під’їхав за ним в с.Тяпче і вони приїхали в м.Долина, де на кільцевій розвилці чекали приїзду ОСОБА_5. Через деякий час до ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_5, який сказав під’їхати за ним на кільцеву розвилку в м.Калуш, оскільки він не має чим доїхати в м.Долина. ОСОБА_3 погодився під’їхати за ОСОБА_5.  

ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_3 і сказав, що буде чекати на АЗС. Приїхали в м.Калуш, ОСОБА_3 заїхав на АЗС і в цей час із кущів, що біля АЗС, вибіг ОСОБА_5,  який підбіг до автомобіля, сів в машину і сказав швидко їхати, оскільки за ним женуться Львівські "бандюги".ОСОБА_5 був стривожений, обличчя перелякане, одяг розхристаний, в руках мав поліетиленовий пакет.

Після цього вони поїхали в напрямку м.Долина. По дорозі з м.Калуша ОСОБА_3 сказав ОСОБА_5 показати мобільний телефон, яким останній хотів розрахуватись. ОСОБА_5 дав ОСОБА_3 свій мобільний телефон  марки "Самсунг" чорного кольору. ОСОБА_3 оглянув телефон, однак на той момент телефон був розряджений і так як в машині був зарядний пристрій, то він поставив телефон на зарядку. Телефон почав заряджатись і включився. ОСОБА_3 сказав, що візьме телефон, однак сказав ОСОБА_5 доплатити ще певну суму грошей.

Він також нагадав ОСОБА_5 про борг і останній сказав, що поверне гроші наступного дня. Він став наполягати на розрахунку і тоді ОСОБА_5 витягнув з кишені ще один мобільний телефон марки "Соні-еріксон" і дав йому, домовившись з ним, що наступного дня ОСОБА_5 принесе йому гроші, а він поверне останньому телефон.  

Коли вони приїхали в м.Долина, ОСОБА_5 попросив зупинити автомобіль на кільцевій розвилці, тому вони зупинилися неподалік автобусної зупинки на площі ОСОБА_7, де  ОСОБА_5 вийшов з автомашини і пішов в сторону гастроному, а ОСОБА_3 повіз його додому в с.Тяпче. Вони приїхали в с.Тяпче близько 22 години, зупинились біля магазину "Зоряні ночі", випили кави, після чого він пішов додому, а ОСОБА_3 поїхав на роботу. Мобільні телефони, які їм дав ОСОБА_5, залишились в автомашині., а 07 квітня 2007 року ранком до нього під»їхав ОСОБА_3 і дав йому 100 гривень, отриманих від продажу телефонів, в рахунок погашення боргу ОСОБА_5.

Не били потерпілого, не забирали у останнього будь-яких речей.

В ході досудового слідства перші показання давав правдиві, однак пізніше під тиском працівників міліції, які погрожували йому взяттям під варту, підписав протокол допиту, в якому працівниками міліції було зазначено, що коли вони відвозили потерпілого в м.Долину на кільцеву розвилку і коли ОСОБА_5 сказав, що його вже чекають знайомі і вони побачили неподалік кільцевої розвилки групу хлопців, яких раніше бачили з ОСОБА_5, то вирішили не зупинятись і поїхали в напрямку с.Тяпче.

Їдучи по дорозі, вони хотіли заїхати в міліцію, однак ОСОБА_3 передумав і поїхав дальше. Вони приїхали в с.Тяпче і зупинились біля магазину "Зоряні ночі",  неподалік столиків біля магазину, де сиділи два хлопці, яких ОСОБА_3 попросив сісти в машину і вони поїхали в напрямку с.Гошів, повернули перед мостом через річку Свіча ліворуч, зупинили автомобіль неподалік дороги, де вийшли з машини і сказали ОСОБА_5 виходити. Останній не хотів виходити і хтось з хлопців витягнув ОСОБА_5 з машини та декілька разів шарпнули за одежу, після чого відвезли ОСОБА_5 до магазину "Зоряні ночі" і висадили останнього на дорозі.  

Незважаючи на невизнання своєї вини підсудними, їх вина у вчиненні злочину  доведена в судовому засіданні показаннями потерпілого, свідків по справі, протоколами слідчих дій, іншими матеріалами справи:        

-  показаннями потерпілого ОСОБА_5, який суду вказав, що він проживає в м.Долина разом з батьками. В 2007 році він навчався в Івано-Франківському медичному університеті на другому курсі. 05 квітня 2007 року зранку він поїхав на заняття в м.Івано-Франківськ. На заняттях був до 17 години, а після закінчення занять гуляв по місту до 19 години. З собою мав поліетиленовий кульок, в якому знаходились лікарський халат, який осінню 2006 року йому купила мати за 100 гривень, кімнатні тапочки вартістю 10 гривень, кулькова ручка та учнівський зошит на 36 аркушів. Гуляючи по місту, він зустрів свого знайомого ОСОБА_9, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_9.

Ілля дав йому мобільний телефон "Сіменс" та попросив передати цей телефон його сестрі. Взявши телефон, він помістив його в пакет. Чи був в телефоні стартовий пакет - він не знає. Біля 19 години він прийшов до магазину "Галичанка", де розташована автобусна зупинка, щоб їхати додому в м.Долина. В той час на автобусній зупинці автобуса до м.Долини не було, а тому він сів в автобус, який їхав до м.Калуша. Їдучи в автобусі, зателефонував по мобільному телефону до знайомого ОСОБА_3, який працює в місті ОСОБА_1 водієм таксі №9 служби "Еліт-клас". ОСОБА_3 він знав на протязі одного місяця, користувався його послугами: ОСОБА_3 двічі перевозив його по м.Долина, двічі возив в м.Калуш та один раз в м.Івано-Франківськ. Крім того, він був винен ОСОБА_3 гроші за поїздки, а саме: ОСОБА_3 возив його в м.Івано-Франківськ та двічі забирав з м.Калуша. Яку саме суму мав заплатити ОСОБА_3 станом на 5 квітня 2007 року - не пам’ятає. Зателефонувавши до ОСОБА_3, він попросив останнього під’їхати за ним на кільцеву розвилку в м.Калуш, зі сторони м.Івано-Франківськ.

ОСОБА_3 спитав, чи є в нього гроші, на що він сказав, що розплатиться за поїздку в м.Долина і поверне борг за попередні поїздки. ОСОБА_3сказав, що виїзджає за ним.                                               Він зателефонував до свого двоюрідного брата ОСОБА_10 та попросив прийти на кільцеву розвилку і принести гроші, щоб мати змогу розрахуватись з ОСОБА_3. Приїхавши в м.Калуш, він вийшов з автобуса на кільцевій розвилці і став чекати приїзду ОСОБА_3. Через 15 хвилин він побачив, що на АЗС, яке розташовано біля кільцевої розвилки, заїхав автомобіль таксі, яким керував ОСОБА_3. Він перебіг через смугу безпеки на кільцевій розвилці і підбіг до автомобіля ОСОБА_3. За кермом автомобіля сидів ОСОБА_3, а на передньому пасажирському сидінні сидів напарник останнього ОСОБА_4, тому він сів в автомашину на заднє сидіння. ОСОБА_4 він знав, оскільки користувався його послугами, як таксиста, також винен був ОСОБА_4 гроші за перевезення.  

Вони поїхали в напрямку м.Долина. Коли вони їхали по дорозі, то на території Долинського району неподалік села Раків ОСОБА_3 звернувся до нього і сказав показати мобільний телефон. Він витягнув з кишені свій мобільний телефон "ОСОБА_7 еріксон 300і" і дав його ОСОБА_3. В телефоні були два стартові пакети "Діджус" №80986460288 та "Джинс" №80662020146. Грошей на рахунках не було. ОСОБА_3 взяв телефон в руку і не дивлячись на нього, запхав в ліву кишеню свого одягу. В цей час ОСОБА_4 обізвав його нецензурними словами, наніс йому удар рукою по обличчю і почав погрожувати газовим балончиком.  Від удару він зігнувся і затулив руками обличчя, а ОСОБА_4 переліз до нього на заднє сидіння, защепив запобіжники замків дверей і тримаючи перед його обличчям газовий балончик, почав наносити йому удари руками по голові та туловищу.    

Після цього ОСОБА_4 схопив його за голову, зігнув її до низу, наніс декілька ударів по шиї і продовжував тримати його зігнутим, сказавши, що вони везуть його в міліцію, оскільки телефони в нього крадені. ОСОБА_3 також намагався вдарити його, однак це йому не вдалось, оскільки він керував автомобілем. Їдучи по дорозі, він випадково звернув увагу на вулицю і побачив, що вони проїжджають кільцеву розвилку м.Долина. На тротуарі стояв його брат ОСОБА_10, а тому він намагався подати знак, але ОСОБА_4 знову зігнув його голову донизу. Автомобіль продовжував рухатись. Автомобіль зупинився і він побачив, що вони знаходяться в с.Тяпче біля магазину "Зоряні ночі". ОСОБА_4 переліз через спинку сидіння на переднє пасажирське сидіння і в автомобіль сіли ще двоє чоловіків. Один з них сів справа від нього, а другий - зліва.

Надворі вже було темно. Обличчя незнайомих мужчин він добре не бачив, оскільки ОСОБА_4 схиляв його голову і кричав не підніматись. Хлопці сіли в машину і ОСОБА_3 знову рушив з місця. Коли вони їхали, він почув, як хтось з хлопців почав роздивлятись, що є в його кульку. Через декілька хвилин автомобіль з’їхав з центральної дороги ліворуч і проїхавши декілька метрів, розвернувся і зупинився. Хтось із підсівших в автомобіль хлопців витягнув його з машини і наніс удар долонею в голову і ногою в живіт. Від ударів він впав, а в цей час інший незнайомий мужчина наніс йому декілька ударів ногою в туловище. Незнайомці наносили йому удари і він почув, що один з них зірвав в нього з шиї золотий ланцюжок, на якому були золотий хрестик та золота підвіска з зображенням Матері ОСОБА_11. На це він не звертав їм уваги, так як боявся, що його будуть бити ще сильніше.  Один з хлопців спіймав його за руку і голову, а ОСОБА_3  з кишені штанів забрав 13 гривень.  

Після цього хлопці посадили його в автомобіль і виїхали на центральну дорогу, де зупинились і висадили його з машини, а самі поїхали в сторону м.Болехів. Кульок з його речами та мобільним телефоном ОСОБА_9 залишився в автомобілі. Він пішов в напрямку м.Долина, дійшов до магазину "Зоряні ночі" в с.Тяпче і зайшов в магазин. В цей час в магазині був якийсь чоловік та продавець магазину, якою виявилась його знайома ОСОБА_12. Підійшовши до ОСОБА_12, він спитав чи немає в нього на обличчі синяків. Тетяна сказала, що в нього на обличчі є синець. Він розповів ОСОБА_12, що його побили таксисти і забрали в нього золотий ланцюжок, гроші та телефон. Він хотів взяти в ОСОБА_12 телефон, щоб зателефонувати, але остання сказала, що в неї немає грошей на рахунку. Він вийшов з магазину і побачив біля магазину високого мужчину.

Він підійшов до мужчини і попросив телефон, щоб зателефонувати до брата. Мужчина дав телефон і він зателефонував до брата ОСОБА_13, якому розповів, де знаходиться і що з ним сталось та попросив приїхати за ним. Через деякий час по нього приїхав його однокласник ОСОБА_14, який проживає в с.М.Туря. Їдучи з ОСОБА_14 в м.Долина, він розповів останньому про все, що з ним сталось. Вони приїхали в м.Долина, він вийшов з автомобіля біля магазину "АВС" і  додому не пішов, оскільки боявся батька, а пішов до свого двоюрідного брата ОСОБА_10. Останньому також розповів про те, як його побили і забрали речі. Коли він знаходився в ОСОБА_10 вдома, йому стало погано.

Наступного дня зранку він поїхав на навчання в м.Івано-Франківськ і повернувся в м.Долина вечером, а на слідуючий день звернувся в ОСОБА_1 ЦРЛ і знаходився на амбулаторному лікуванні в травматологічному кабінеті. Мав синець під оком, отримав травму голови. Стверджує, що  будь - якої розмови з ОСОБА_3та ОСОБА_4 про розрахунок телефонами не вів.  

Коли працівники міліції відбирали у нього заяву про обставини вчинення злочину, він розповідав про те, що його відвозили до річки поблизу с.Тяпче, де побили та пограбували, забравши його золоті речі та інше майно.  

Підсудні не відшкодували йому завдані злочином збитки, тому він просить стягнути з останніх 6145,3 гривень матеріальної шкоди: 5200 гривень вартості золотого ланцюжка, золотого хрестика та золотої підвіски; 120 гривень вартості мобільного телефону, 0.60 гривень вартості поліетиленового кулька, 13 гривень, 50 гривень вартості лікарського халата, 10 гривень вартості кімнатних тапочок, 0.60 гривень вартості кулькової ручки, 1.10 гривень вартості учнівського зошита і 400 гривень, витрачених на лікування та 10000 гривень моральної (немайнової) шкоди.  

Просить суворо не карати підсудних;

-показаннями свідка ОСОБА_15, який суду вказав, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_10 разом з своїми синами ОСОБА_16 та ОСОБА_17. Дружина знаходиться на роботі в Італії. В 2007 році син ОСОБА_16 навчався в Івано-Франківському медичному університеті. Так як гуртожитку син не мав, то кожного дня доїжджав на навчання. 05 квітня 2007 року зранку ОСОБА_5 поїхав на навчання і повинен був приїхати додому вечером. ОСОБА_18 додому не прийшов, однак на його мобільний телефон прийшло СМС- повідомлення, в якому ОСОБА_18 повідомляв, що вдома ночувати не буде. Він декілька разів телефонував на номер, з якого прийшло повідомлення, однак його виклики скидали, а через деякий час взагалі телефон виключили. Про те, що ОСОБА_18 не прийшов ночувати додому, він повідомив дружину.  

Наступного дня, 06 квітня 2007 року, зранку до нього зателефонував син ОСОБА_16 і сказав, що їде в м.Івано-Франківськ на заняття, а вечером цього ж дня  близько 19 години ОСОБА_18 прийшов додому. Він подивився на сина і побачив під лівим оком синець, а на голові в різних місцях були припухлості. Почав розпитувати сина і тоді ОСОБА_18 розповів, що 05 квітня 2007 року вечером він повертався з м.Івано-Франківська в м.Долину. Так як автобусів в м.Долина не було, то син доїхав до кільцевої розвилки в м.Калуш. Щоб доїхати до м.Долина, ОСОБА_18 зателефонував знайомому таксисту ОСОБА_3,  останній приїхав по ОСОБА_18, однак на виклик приїхав не сам, а з своїм напарником. По дорозі в м.Долина ОСОБА_3 забрав в ОСОБА_18 мобільний телефон, а напарник пересівши до ОСОБА_18, почав бити сина і не давав змоги дивитись на дорогу. Після цього сина привезли в с.Тяпче, де в автомобіль підсіло ще двоє мужчин і сина завезли в поле, де витягнули з салону автомобіля і почали знову бити. Під час побиття хтось з хлопців зірвав з шиї ОСОБА_18 золотий ланцюжок, на якому був хрестик та підвіска з зображенням "Матері ОСОБА_11". Крім того, ОСОБА_3 з кишені одежі ОСОБА_18 забрав 13 гривень. Також нападники забрали в ОСОБА_18 поліетиленовий кульок, в якому були лікарський халат, кімнатні тапочки, зошит та мобільний телефон.

Син стаціонарно не лікувався. Збитки сину не відшкодували;  

-показаннями свідка ОСОБА_10, який суду вказав, що проживає в  одному будинку з троюрідним братом ОСОБА_5.05 квітня 2007 року в період між 19 та 20 годинами до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5 і попросив взяти гроші в сумі 300 гривень і підійти на кільцеву розвилку в м.Долина для розрахунку з таксистом. Взявши гроші в сумі 300 гривень, він пішов на кільцеву розвилку в м.Долина і став чекати ОСОБА_5, який мав приїхати з м.Івано-Франківськ. Він чекав ОСОБА_5 на протязі 45 хвилин, однак не дочекавшись, пішов додому. Біля 21.30 годин до нього додому прийшов ОСОБА_5 і спитав чи можна переночувати. Обличчя ОСОБА_5 було побите: під лівим оком був синець; штани та куртка були в болоті. Коли він почав розпитувати ОСОБА_5, що сталось, останній розповів, що його побили таксисти і забрали золотий ланцюжок та мобільні телефони, тому він боїться іти додому, щоб батько не сварився. Він дозволив ОСОБА_5 переночувати.  Наступного дня зранку ОСОБА_5 одівся і поїхав на заняття в м.Івано-Франківськ;              

-показаннями свідка ОСОБА_13, який суду вказав, що проживає в будинку разом з двоюрідним братом ОСОБА_5. 05 квітня 2007 року він гуляв по місту ОСОБА_1 і близько 22 години знаходився на вул.Грушевського, неподалік магазину "Добридень". В цей час до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5,  голос якого був схвильований, попросив знайти машину та під’їхати по нього в с.Тяпче Долинського району до маркету "Зоряні ночі". Він спитав ОСОБА_5, що сталось, однак останній сказав, що розповість все пізніше. Після розмови з ОСОБА_5 він вирішив пройтись по вул.Грушевського до ЗОШ №4, щоб зустріти когось із знайомих, які мають автомобіль.

Біля магазину "АВС" він побачив свого знайомого ОСОБА_14, який проживає в с.М.Туря. Він знав, що в ОСОБА_14 є автомобіль "ВАЗ" зеленого кольору. Так як ОСОБА_14 був на автомобілі, то він попросив останнього під’їхати в с.Тяпче і забрати ОСОБА_5.

Павло добре знав ОСОБА_5, з яким вчився в школі. З ОСОБА_14 вони разом поїхали  в с.Тяпче і біля маркету "Зоряні ночі" забрали ОСОБА_5, на обличчі у якого під оком був синець. ОСОБА_5 показав декілька синяків на тілі та припухлості на голові,  розповів, що коли повертався з м.Івано-Франківська, то його побили таксисти і забрали в нього два мобільні телефони, золотий ланцюжок з хрестиком та підвіскою, гроші в сумі 13 гривень та інші речі.   Де саме і хто з таксистів побив ОСОБА_5, останній не розповідав;    

-показаннями свідка ОСОБА_9, даними ним в ході попереднього слідства і взятими судом до уваги, який вказав, що проживає в м.Долина разом з сестрою ОСОБА_19 та її сином. 05 квітня 2007 року він зранку поїхав в м.Івано-Франківськ до своїх знайомих. Будучи в місті Івано-Франківську, він зайшов в гуртожиток №1 спортивного коледжу до свого знайомого ОСОБА_7, прізвища якого не знає. Станіслав проживає в гуртожитку і навчається в м.Івано-Франківську. До ОСОБА_7 він зайшов тому, що раніше з останнім домовлялись про те, що ОСОБА_7 допоможе йому купити недорогий мобільний телефон. Будучи в ОСОБА_7, він купив мобільний телефон марки "Сіменс А-50" чорного кольору в шкіряному чохлі, за який заплатив 100 гривень. Стартового пакету в телефоні не було. Даний телефон він купив для своєї мами, яка працює в Чехії. Так як в той день в м.Долина він не повертався, то зателефонував до свого знайомого ОСОБА_5 і спитав, чи буде останній їхати в м.Долина.

ОСОБА_5 сказав, що буде їхати додому, а тому вони домовились зустрітися. Близько 19 години він зустрівся з ОСОБА_5 і попросив останнього взяти мобільний телефон та передати його сестрі. ОСОБА_5 погодився взяти телефон і пообіцяв, що занесе телефон до нього додому. 06 квітня 2007 року він зателефонував до сестри і спитав чи приніс ОСОБА_5 телефон. Сестра сказала, що телефон  ніхто не приносив. Тоді він розшукав в м.Івано-Франківську ОСОБА_5, у якого під оком був синець і спитав, чому останній не передав телефон сестрі. ОСОБА_5 пояснив, що повертався з м.Івано-Франківська в м.Долина і його побили таксисти машини служби таксі "Еліт клас", які забрали мобільні телефони, золотий ланцюжок з підвісками (а.с.53);

-показаннями свідка ОСОБА_12, яка в судовому засіданні вказала, що в квітні 2007 року працювала продавцем магазину магазину "Зоряні ночі" в с.Тяпче; не пам»ятає такого випадку, щоб ОСОБА_5 підходив до неї в приміщенні магазину і говорив, що його побили;  

-показаннями свідка ОСОБА_14, який суду вказав, що потерпілий ОСОБА_20 його однокласник. Пам»ятає, що до нього дзвонив ОСОБА_5 або ОСОБА_13 і просили забрати побитого потерпілого від магазину «Зоряні ночі», який розташований в с.Тяпче Долинського району.Він разом з ОСОБА_13 їздили в с.Тяпче і біля магазину «Зоряні ночі» забрали ОСОБА_5, який по дорозі розповів, що його побили і пограбували таксисти. ОСОБА_5 мав синець під оком, одяг на останньому був випачкаий в грязі;

-показаннями свідка ОСОБА_21, який суду вказав, що в приміщенні Долинського РВ УМВС відбирав пояснення у потерпілого ОСОБА_5; все, що говорив потерпілий, він записав, а останній підписав пояснення. Потерпілий говорив, що винен гроші таксистам і за це був побитий. Потерпілий характеризується з негативної сторони; він неодноразово щодо останнього виносив постанови про відмову в порушенні кримінальних справ.Потерпілий не говорив, що в нього забрали золоті речі. Пояснення було передано слідчому разом з іншими матеріалами перевірки;

-показаннями свідка ОСОБА_22, який суду вказав, що не знає, де пояснення потерпілого ОСОБА_5, відібране працівником міліції ОСОБА_21. В матеріалах кримінальної справи дане пояснення відсутнє. В протоколі-заяві потерпілого не вказано на те, що у останнього були викрадені золоті речі;

-показаннями свідка ОСОБА_23, яка в судовому засіданні вказала, що вона як судмедексперт проводила по записах в медичній картці судово-медичну експертизу ОСОБА_5, погодилася з записом лікаря про наявність у ОСОБА_5 струсу головного мозку. Однак, тільки комісійна експертиза може давати висновок про правильність діагнозу, встановленого лікарем, та про правильність лікування;

-довідкою приватного підприємця ОСОБА_24 (т.с.1 а.с.31-32), з яких встановлено, що станом на 16 квітня 2007 року вартість мобільного телефону марки: «Соні Еріксон»  бувшого у користуванні - 300 гривень; «Сіменс» бувшого у користуванні – 120 гривень;

-довідкою приватного підприємця ОСОБА_25 (т.с.1 а.с.33), з якої встановлено, що вартість 1 грама золота у виробі станом на 16 квітня 2007 року становить 130 гривень;

-довідкою адміністрації ОСОБА_1 міськринку (т.с.1 а.с.34), з якої встановлено, що станом на 17 квітня 2007 року вартість: медичного халата становила 50 гривень, чоловічих кімнатних тапочків - 10 гривень, учнівського зошита – 1.10 гривень; кулькової ручки – 0.60 гривень, поліетиленового пакета – 0.60 гривень;  

- висновком комісійної судово-медичної експертизи №47 від 27 квітня 2009 року, з якої встановлено, що у гр-на ОСОБА_5 відсутні черепно-мозкова травма  та будь–які інші тілесні ушкодження (т.с.2 а.с.3-5).         

При таких доказах суд вважає доведеною вину підсудних у вчиненні злочину, правильною кваліфікацію їх дій за ст.186 ч.2 КК України, оскільки вони відкрито викрали чуже майно, тобто вчинили грабіж,  поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.  

Органом досудового слідства дії підсудних кваліфіковано за ч.2 ст.187 КК України, як вчинення ними розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров»я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.  

З висновку судово-медичної експертизи №256 від 01 серпня 2007 року ( а.с.160-162) вбачається, що у гр-на ОСОБА_5 малось тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка проявилася струсом головного мозку, спричинене дією тупого твердого предмета, яке відноситься до ушкоджень легких з короткочасним розладом здоров’я.

З матеріалів кримінальної справи, медичної картки потерпілого, оглянутої в судовому засіданні, висновку судово-медичної експертизи вбачається, що у потерпілого пошкоджень шкірних покровів на момент звернення його за першою медичною допомогою не виявлено, останній стаціонарно не лікувався, амбулаторно лікувався менше 6 днів,  записи в медичній картці потерпілого є сумнівними,оскільки в медичній карточці потерпілого перший запис невропатолога внесений 10 квітня 2007 року, а запис про звернення потерпілого за першою медичною допомогою від 07 квітня 2007 року внесений на листок вкладиш, в зв»язку з чим за клопотанням учасників процесу судом було доручено органу досудового слідства провести комісійну судово-медичну експертизу, з висновку якої встановлено, що у ОСОБА_5 відсутні черепно-мозкова травма  та будь–які інші тілесні ушкодження (т.с.2 а.с.3-5), тому за основу обвинувачення підсудних суд бере до уваги саме висновок комісійної судово-медичної експертизи і вважає за необхідним дії підсудних перекваліфікувати з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.  

З протоколу заяви від 07 квітня 2007 року (а.с.13) вбачається, що працівник міліції ОСОБА_21 прийняв усну заяву від ОСОБА_5, який заявив, що 05 квітня 2007 року близько 19 години двоє таксистів, які приїхали в м.Калуш відвезти його до м.Долина, безпричинно забрали у нього мобільний телефон, після чого побили його.  

Допитаний як свідок лейтенант міліції ОСОБА_21 в судовому засіданні ствердив, що протокол заява написана ним зі слів потерпілого, який був опитаний ним і вказував, що таксисти забрали у потерпілого телефон, після чого побили останнього;  потерпілий не говорив, що його завозили на беріг річки «Свіча» четверо осіб, де побили і насильно забрали золоті речі та інше майно; таке пояснення було передано ним в чергову частину.

12 квітня 2007 року потерпілий дав працівнику міліції ОСОБА_26 пояснення,  аналогічні показанням, даним ним в ході судового розгляду справи, де вже вказав на факт побиття його на березі річки «Свіча» та заволодіння його золотими речами і іншим майном підсудними та ще двома невстановленими слідством особами.

Однак, під час проведення очної ставки 14 серпня 2007 року (т.с.1а.с.96-99) між підозрюваним ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5, останній зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 автомашиною таксі завезли його в с.Тяпче, зупинилися біля  магазину "Зоряні ночі", де  в автомобіль сіли ще двоє незнайомців, відвезли його на беріг річки Свіча. На березі річки один із незнайомців витягнув його з машини і наніс удар долонею в голову і ногою в живіт. Від ударів він впав, а в цей час інший незнайомий мужчина наніс йому декілька ударів ногою в туловище. Після цього ОСОБА_4 та незнайомці тримали його, а ОСОБА_3 став обшукувати його кишені, звідки забрав декілька гривень, після чого підсудні підвезли його до центральної дороги і висадили.  

Його пакет з речами і мобільним телефоном залишився в автомобілі. Йдучи в напрямку м.Долина, він виявив, що в нього на шиї немає золотого ланцюжка з кулоном та хрестиком. Куди поділись і при яких саме обставинах пропали золоті речі – не знає, можливо їх зірвали  під час побиття або коли витягували з машини.

Показання потерпілого в частині заволодіння підсудними його золотим ланцюжком з кулоном та хрестиком є суперечливими, непослідовними, а тому сумнівними і не можуть братися судом за основу обвинувачення підсудних, які заперечили факт заволодіння цими речами; показання батька потерпілого та інших свідків в цій частині ґрунтуються на поясненнях підсудного, інших доказів заволодіння підсудними золотим ланцюжком з кулоном та хрестиком в судовому засіданні не здобуто, тому з обвинувачення підсудних епізод заволодіння ними золотим ланцюжком з кулоном та підвіскою потерпілого слід виключити.    

Суд вважає неправдивими показання підсудних в частині, де вони вказали, що: не наносили тілесних ушкоджень потерпілому, не завозили потерпілого до річки «Свіча», не викрадали відкрито речі останнього, як такими, що направлені на ухилення їх від відповідальності за скоєне, оскільки їх показання в цій частині є суперечливими, непослідовними, спростовуються показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які суду вказали, що 05 квітня 2007 року  близько 23 години  вони на прохання ОСОБА_5 разом поїхали  в с.Тяпче і біля маркету "Зоряні ночі" забрали ОСОБА_5, якого завезли в м.Долину.  

Окрім цього, на досудовому слідстві, будучи допитаним як обвинувачений, ОСОБА_4 15 серпня 2007 року  вказав, що він разом з ОСОБА_3 і двома невідомими йому особами відвозили потерпілого по справі до річки «Свіча», заперечивши факт побиття останнього та факт заволодіння золотими речами та іншим майном потерпілого(а.с.106-109), тому показання підсудних в цій частині суд не бере до уваги.  

Обираючи покарання підсудним, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ними злочину та їх особу: те, що вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються за місцем проживання, мають на утриманні неповнолітніх дітей, потерпілий просить суворо не карати їх.  

Обставин, які пом”якшують чи обтяжують покарання підсудних, судом не встановлено.

З врахуванням ступеню тяжкості вчиненого підсудними злочину, обставин вчинення ними злочину та їх особи: вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються по місцю проживання, мають на утриманні неповнолітніх дітей, потерпілий, неправомірні дії якого стали причиною вчинення підсудними злочину,  просить суворо не карати останніх - суд вважає за необхідним призначити підсудним покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів, у межах, установлених у санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинений ними злочин та із застосуванням ст.75 КК України, звільнити їх від відбування покарання з випробуванням, поклавши на них обов»язки, передбачені ст.76 КК України.  

Потерпілим по справі в ході попереднього слідства заявлені позовні вимоги про стягнення з підсудних 6145,3 гривень матеріальних збитків: 300 гривень вартості мобільного телефона марки «Соні Еріксон», 50 гривень вартості 2 стартових пакетів операторів зв»язку, 5200 гривень вартості золотого ланцюжка, золотого хрестика та золотої підвіски; 120 гривень вартості мобільного телефону марки «Сіменс», 0.60 гривень вартості поліетиленового кулька, 13 гривень, 50 гривень вартості лікарського халата, 10 гривень вартості кімнатних тапочок, 0.60 гривень вартості кулькової ручки, 1.10 гривень вартості учнівського зошита і 400 гривень, витрачених на лікування та 10000 гривень моральної (немайнової) шкоди (а.с.172); в судовому засіданні потерпілий змінив свої позовні вимоги в частині відшкодування йому матеріальних збитків, вказавши, що доказів витрат на лікування не зберіг, а 2 стартові пакети операторів зв»язку працівники міліції йому повернули, тому просить стягнути з підсудних 6145,3-400-50=5695,3 гривень матеріальної шкоди; в частині відшкодування йому моральної (немайнової) шкоди підтримав свої вимоги.  

Відповідно до вимог ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В судовому засіданні встановлено, що підсудні по справі заволоділи майном потерпілого на загальну суму 545.3 гривень, 2 стартові пакети оператора зв»язку вартістю 50 гривень потерпілому повернуті, золотий ланцюжок з хрестиком та підвіскою загальною вагою 26 грам загальною вартістю 3380 гривень (вартість 1 грама золота на час вчинення злочину становила 130 гривень) втрачені потерпілим в результаті неправомірних дій підсудних, тому позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування йому майнової шкоди слід задовольнити частково, в розмірі (3380 + 545,3 – 50=) 3875 гривень 30 копійок.

Відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.  

В результаті злочинних дій підсудних потерпілому завдано значних моральних страждань, пов»язаних з: обмеженням волі потерпілого, заподіянням останньому фізичного болю та протиправним заволодінням майном потерпілого, що призвело до порушення нормального життєвого ритму потерпілого, тому з урахуванням обставин вчинення злочину, характеру злочинних дій підсудних та їх майнового стану, заявлені потерпілим позовні вимоги про відшкодування йому моральної (немайнової) шкоди підлягають до часткового задоволення.  

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст.81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, -  

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним за ст.186 ч.2 Кримінального кодексу України та покарати позбавленням волі на строк 4 (чотири) роки.

Застосувати ст.75 Кримінального кодексу України, звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 Кримінального кодексу України, покласти на засудженого ОСОБА_3 обов”язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_4 визнати винним за ст.186 ч.2 Кримінального кодексу України та покарати позбавленням волі на строк 4 (чотири) роки.

Застосувати ст.75 Кримінального кодексу України, звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 Кримінального кодексу України, покласти на засудженого ОСОБА_4 обов”язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – підписку про невиїзд - залишити без зміни до вступу вироку в законну силу.  

Стягнути з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_5 3875 (три тисячі вісімсот сімдесят п»ять) гривень 30 копійок матеріальної та 4000 (чотири тисячі) гривень моральної (немайнової) шкоди, завданої злочинними діями засуджених.  

Речові докази (а.с.43): пластикові картки стартових пакетів мобільних телефонів  повернути потерпілому ОСОБА_5, як законному власнику.

Апеляція на вирок суду може бути подана протягом п’ятнадцяти діб з часу його проголошення через Долинський районний суд до апеляційного суду Івано-Франківської області.

Суддя: