№2-55  2009 рік

РІШЕННЯ  

іменем України  

(вступна та резолютивна частини)

28 жовтня 2009 року                                                                                        м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:  

головуючого судді Овдієнка В.В.  

при секретареві Заводовському П.П.

з участю:

законного представника неповнолітніх позивачів (відповідачів за зустрічним позовом), третьої особи за зустрічним позовом - ОСОБА_1;

представника неповнолітніх позивачів (відповідачів за зустрічним позовом), третьої особи за зустрічним позовом - ОСОБА_2;

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,

відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_5

третьої особи, законного представника неповнолітньої третьої особи - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу:

- за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування та визнання права на спадкування за законом п'ятої черги;

- за зустрічною позовною ОСОБА_3 до ОСОБА_5, неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8, законного представника неповнолітніх відповідачів ОСОБА_1, про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, грошові вклади в порядку спадкування;

треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_6, неповнолітній ОСОБА_9, Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області,

встановив:  

14.07.2008 року ОСОБА_5 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просив визначити йому додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлої 24.11.2007 року матері ОСОБА_10

13.01.2009 року ОСОБА_3 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_5, в якій просив визнати за ним у порядку спадкування після померлої 24.11.2007 року матері ОСОБА_10, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: сел. Комсомольське Зміївського району Харківської області, вул. Маяковського, буд. №2; грошовий вклад на рахунку №9155/7573 у філії №2838/017 ВАТ «Ощадбанк»; грошовий вклад на рахунку №9155/23327 у філії №2838/017 ВАТ «Ощадбанк».

26.01.2009 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулася з позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просила усунути відповідача ОСОБА_3 від права на спадкування після померлої 24.11.2007 року матері ОСОБА_10 та визнати право на спадщину в рівних частках за спадкоємцями п’ятої черги правнуками спадкодавця ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Ухвалою Зміївського районного суду від 27.01.2009 року зазначені позовні заяви були об’єднані в одне провадження.

05.02.2009 року ОСОБА_5 подав заяву про залишення його позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Зміївського районного суду від 05.02.2009 року позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визначення йому додаткового строку два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлої 24.11.2007 року матері ОСОБА_10 – залишено без розгляду.

06.02.2009 року ОСОБА_3 подав змінену зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5, неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 в особі їх законного представника ОСОБА_1, в якій просив визнати за ним у порядку спадкування після померлої 24.11.2007 року матері ОСОБА_10, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: сел. Комсомольське Зміївського району Харківської області, вул. Маяковського, буд. №2; грошовий вклад на рахунку №9155/7573 у філії №2838/017 ВАТ «Ощадбанк»; грошовий вклад на рахунку №9155/23327 у філії №2838/017 ВАТ «Ощадбанк».

ОСОБА_1 в обґрунтування позовної заяви в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 зазначила наступне:

24.11.2007 року у віці 81 рік померла її баба, прабаба неповнолітніх позивачів, ОСОБА_10, про що в книзі реєстрації актів про смерть ОСОБА_11 селищної ради Зміївського району Харківської області 26.11.2007 року зроблено запис №203 та їй видано повторне свідоцтво про смерть серії 1-ВЛ № 174337 від 25 червня 2008 року.

ОСОБА_10 проживала та була зареєстрована по день своєї смерті в сел. Комсомольське Зміївського району Харківської обл. вул. Маяковського, 2.

Після її смерті залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по вказаній адресі, який в цілому належить ОСОБА_10 згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого Зміївською держнотконторою 01.12.1994 року за № 1-2206, дійсна інвентаризаційна вартість яких складає 54576 грн., що підтверджується довідкою КП «Зміївське БТІ» № 244 від 25.06.2008 року.

Після смерті ОСОБА_10 спадкоємцями за заповітом були її рідні сини: ОСОБА_5 (її батько), та ОСОБА_3, які своєчасно спадщину не прийняли, чим порушили ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України. А саме, ні один з них у шестимісячний термін заяви до нотаріуса про прийняття спадщини не подав. Її дядько ОСОБА_3 якщо і був зареєстрований за адресою відкриття спадщини, але постійно не проживав разом із спадкодавцем. Згідно зі ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

У кінці 1995 року на початку 1996 року ОСОБА_3 погрозами та шантажем (погрожував вчинити самогубство, якщо на нього одного не буде написаний заповіт) спонукав свою матір написати заповіт на нього одного. Після чого заповіт він забрав собі і за матір забув.

За таку поведінку, тобто умисне перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт по своїй волі, згідно п. 2 ст. 1224 ЦК України повинен бути зовсім усунений від права на спадкування. ОСОБА_3 до смерті матері з нею за адресою: вул. Маяковського, 2 не проживав. Постійно близько 15 років він проживав зі своєю співмешканкою ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1.  

Таким чином, фактично можна вважати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 втратили право на спадщину.

Згідно ст. 1265 ЦК України право на спадкування за законом можуть мати інші родичі спадкодавця. Цими іншими родичами ОСОБА_10 є її правнуки ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Згідно п. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.

 ОСОБА_3 в обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначив наступне:

20.08.1997 року його мати ОСОБА_10 оформила заповіт, в якому зробила на випадок своєї смерті розпорядження, що все належне їй майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, вона заповіла йому та його брату ОСОБА_5

24.11.2007 року його мати ОСОБА_10 померла.

Його брат ОСОБА_5 не прийняв спадщину,оскільки не проживав разом з матір’ю та не звернувся у визначений законодавством строк в Зміївську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини.

Він є єдиним спадкоємцем ОСОБА_10, постійно проживав разом з матір’ю на момент її смерті, тобто згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

Він звернувся до Зміївської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини, однак, державний нотаріус відмовив йому в оформленні, права на спадкове майно в нотаріальному порядку, в зв'язку з тим, що існує спір стосовно спадкового майна.

   Він має намір скористатися своїм правом спадкоємця і звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання за ним права власності на спадкове майно.

Відповідачами за зміненою зустрічною позовною заявою він визначив не тільки ОСОБА_5, а й ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в особі їх законного представника ОСОБА_1, в зв'язку з тим, що зазначені особи звернулись в суд з позовом до нього про визнання за ними права на спадкування за законом п'ятої черги на спадщину ОСОБА_10

Третіми особами він визначив ОСОБА_1 і ОСОБА_6, які є онуками, ОСОБА_9, який є правнуком ОСОБА_10, тобто спадкоємцями п'ятої черги.  

Спадкове майно ОСОБА_10 складається з житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: вул. Маяковського, буд. 2 сел. Комсомольське Зміївського району Харківської області; грошового вкладу на рахунку №9155/7573 у філії №2838/017 ВАТ «Ощадбанк»; грошового вкладу на рахунку №9155/23327 у філії №2838/017 ВАТ «Ощадбанк».

Згідно ст. 1218 ЦК України, в склад спадщини входять права, котрі належали спадкодавцю на час відкриття спадщини. Вважає, що право власності його матері на зазначене вище майно повинно перейти до нього по праву спадкування за заповітом.

Законний представник неповнолітніх позивачів (відповідачів за зустрічним позовом) ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_1 та їх представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 з підстав, зазначених у заяві. Просили усунути ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_10 з двох причин: по-перше, за умисне перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт за своїм бажанням; по-друге, з причин фактичного не прийняття ним спадщини згідно п. 3 ст. 1268 ЦК України; визнати право на спадщину в рівних частках за правнуками спадкодавця ОСОБА_7 та ОСОБА_8

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про визнання за ним права на спадщину просили відмовити.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 та його представник  ОСОБА_4 в судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 не визнали та просили у позові відмовити. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на спадкове майно підтримали з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, і просили задовольнити у повному обсязі.  

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 в судовому засіданні зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 не визнав, підтримав позовні вимоги своєї дочки ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8

Третя особа ОСОБА_6, яка діяла в своїх інтересах та як законний представник неповнолітньої третьої особи ОСОБА_9 підтримала позовну заяву своєї сестри ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8, зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 вважала такою, що задоволенню не підлягає. Сама вона, як онука померлої ОСОБА_10, ні в своїх інтересах, ні в інтересах свого сина, на спадщину не претендує.

Завідуючий Зміївської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 в листі на адресу суду просила розглянути справу без представника нотаріальної контори, заперечень проти первісної або зустрічної позовної заяви не надала.    

Вислухавши учасників судового розгляду, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:  

Спірними є: житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: сел. Комсомольське Зміївського району Харківської області, вул. Маяковського, буд. №2, який належить в цілому ОСОБА_10 згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого Зміївською держнотконторою 09.12.1994 року р-р №1-2206, дійсна інвентаризаційна вартість будинку з надвірними будівлями складає 54576 грн; грошові вклади на рахунку №9155/7573 у філії №2838/017 ВАТ «Ощадбанк», на рахунку №9155/23327 у філії №2838/017 ВАТ «Ощадбанк», що належать ОСОБА_10 згідно ощадних книжок. (а. с. 12, 97).

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідністю з ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт.

Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Згідно заповіту, посвідченого 09.12.1994 року державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори, ОСОБА_10 все належне їй майно, де б таке не знаходилося і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що буде належати їй на день смерті, та на що за законом вона матиме право, заповіла своєму сину ОСОБА_3 (а. с. 98).

Наступним заповітом, посвідченим державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори 20.08.1997 року, ОСОБА_10 все належне їй майно, де б таке не знаходилося і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що буде належати їй на день смерті, та на що за законом вона матиме право, заповіла своїм синам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частинах кожному. (а. с. 7).

Таким чином, ОСОБА_10 відповідно до вимог ст. ст. 1235, 1236, 1254 ЦК України скористалася своїм правом на складення особистого розпорядження на випадок своєї смерті, призначила своїми спадкоємцями своїх двох синів ОСОБА_3 та ОСОБА_5, своїм заповітом охопила всі права та обов’язки, які їй належали на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які могли їй належати у майбутньому.  

 При цьому, останнім заповітом, посвідченим 20.08.1997 року, був скасований попередній заповіт, посвідчений 09.12.1994 року, яким був призначений один спадкоємець ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідністю зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

 У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідністю зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_14 та ОСОБА_10, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 27.08.1956 року Пришибською сільською радою Балаклійського району Харківської області. (а. с. 6, 115).

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином ОСОБА_14 та ОСОБА_10, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно 25.06.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Балаклійського районного управління юстиції Харківської області. (а. с. 96).

Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_10 і відповідно до ст. 1261 ЦК України у разі відсутності заповіту мали б право на спадкування за законом у першу чергу. Оскільки ОСОБА_10 склала заповіт, відповідно до ст. 1223 ЦК України то їм було надано право на спадкування як особам, визначеним у заповіті.  

Згідно ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

З копії свідоцтва про одруження, виданого 17.02.2001 року ОСОБА_11 селищною радою Зміївського району, та копії свідоцтва про народження, виданого 01.12.1983 року ОСОБА_11 селищною радою Зміївського району, вбачається, що ОСОБА_8 (до шлюбу ОСОБА_10) М.М., ІНФОРМАЦІЯ_3, є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_15 (а. с. 116, 119).  

Неповнолітні ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, є дітьми ОСОБА_16 та ОСОБА_1, що підтверджується копіями свідоцтв про народження, виданих відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Харків, відповідно 05.04.2006 року та 16.04.2002 року. (а. с. 117, 118).

Зазначеними копіями свідоцтв про народження підтверджується, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є правнуками ОСОБА_10 і, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1258, ч. 1 ст. 1265 ЦК України, у п’яту чергу мали б право на спадкування після ОСОБА_10 у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

У відповідністю зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

ОСОБА_14 помер 27.04.1994 року у віці 69 років, про що в книзі реєстрації смертей ОСОБА_11 селищної ради 28.04.1994 року зроблено запис №60. (а. с. 9).

ОСОБА_10 померла 24.11.2007 року у віці 81 рік, про що в книзі реєстрації смертей ОСОБА_11 селищної ради 26.11.2007 року зроблено запис №203. (а. с. 8, 114).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, дітям померлої ОСОБА_10 – ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було надано право на спадкування як особам, визначеним у заповіті.  

У відповідністю з ч. ч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідністю з ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

З копії листа від 26.06.2008 року вбачається, що завідуючий Зміївською державною нотаріальною конторою ОСОБА_13 повідомила ОСОБА_5 про те, що із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_10, померлої 24.11.2007 року, до нотаріальної контори звернувся син померлої ОСОБА_3

Як стало відомо з наданих документів, померла залишила на його ім’я та на ім’я ОСОБА_3 в рівних частках кожному заповіт, посвідчений Зміївською державною нотаріальною конторою 20.08.1997 року за р. №3-1440.

Він у встановлений законом шестимісячний термін з дня відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подав, тобто пропустив строк на прийняття спадщини.

Роз’яснено, що у випадку, якщо він претендує на долю у спадковому майні, або має документи, що підтверджують фактичне прийняття спадщини, запропонувала йому на протязі 10 днів з моменту отримання листа надати до нотаріальної контори докази прийняття ним спадщини, або звернутися до суду із заявою про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини, або визнання причин пропущення цього строку поважними, про що повідомити нотаріальну контору.

У разі, коли на протязі десятиденного терміну з моменту вручення йому цього листа, до нотаріальної контори не поступить ухвала суду про накладення арешту на зазначене спадкове майно, свідоцтво про право на спадщину буде видано на ім’я спадкоємця, що прийняв спадщину. (а. с. 11).

З повідомлення Зміївської державної нотаріальної контори від 07.08.2008 року та 24.01.2009 року вбачається, що після померлої 24.11.2007 року ОСОБА_10 з заявою про прийняття або відмову від спадщини, у встановлений законом шестимісячний термін з дня відкриття спадщини, до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців не звертався. Спадкова справа стосовно спадкоємців відсутня, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. (а. с. 32, 107).  

Та обставина, що ОСОБА_5 у встановлений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, не заперечувалася в судовому засіданні і ним самим, а також іншими учасниками судового розгляду.

Такими чином, оскільки відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 протягом  строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 в позовній заяві та в судовому засіданні стверджував, що він постійно, до дня смерті своєї матері ОСОБА_10, проживав, і проживає в теперішній час, у спадковому будинку в сел. Комсомольському по вул. Маяковського, 2.

За даними будинкової книги в сел. Комсомольському по вул. Маяковського, 2 була зареєстрована ОСОБА_10, знята з реєстрації 10.12.2007 року. Крім неї, за вказаною адресою зареєстрований ОСОБА_3 (а. с. 229-232).

Копіями квитанцій про оплату комунальних послуг підтверджується, що протягом 2006-2007 року платежі за послуги газопостачання та житлово-комунальні послуги, які надавалися за адресою: сел. Комсомольське, вул. Маяковського, 2, сплачував ОСОБА_3, про що свідчать його підписи на зазначених квитанціях. (а. с. 215-225).

Зазначена обставина не заперечувалася учасниками судового розгляду.

З листа ОСОБА_11 селищної ради від 12.02.2009 року вбачається, що даних про постійне місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_10 за адресою сел. Комсомольське, вул. Маяковського, 2, за період з 1994 року по 24.11.2007 року селищна рада не має. Виконком ОСОБА_11 селищної ради може надати акт обстеження про фактичне місце проживання ОСОБА_3 за вказаною адресою на даний час. (а. с. 147).

З акту комісії ОСОБА_11 селищної ради від 30.06.2009 року вбачається, що ОСОБА_3 проживає ІНФОРМАЦІЯ_6, з 1967 року по теперішній час. (а. с. 187, 188).

Факт проживання ОСОБА_3 на час смерті матері ОСОБА_10 у спірному житловому будинку підтверджується показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_18

Такими чином, відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 надали належні докази, що підтверджують постійне проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Законний представник неповнолітніх позивачів (відповідачів за зустрічним позовом), третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_1, їх представник ОСОБА_2, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5, третя особа та законний представник неповнолітньої третьої особи - ОСОБА_6 заперечували факт постійного проживання ОСОБА_3 разом із матір’ю на час її смерті, а зазначали, що він постійно проживав у своєї співмешканки ОСОБА_12 в АДРЕСА_2.

Разом з тим, достатніх доказів, які б спростовували факт проживання ОСОБА_3 в спірному будинку, ними не надано.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_21 висловили своє негативне ставлення до поведінки ОСОБА_3, який не бажає поділити спадщину відповідно до заповіту, дали показання про те, що ОСОБА_3 не проживав постійно на час смерті матері у спірному будинку. Разом з тим, ці свідки не заперечували, що ОСОБА_3 мав ключі від домоволодіння, поводився там як господар, зберігав там свої речі, щодня займався доглядом за своїм собакою, що живе у дворі, у вільний від роботи час займався ремонтом автомобілів в гаражі цього ж домоволодіння, використовував гараж на власний розсуд.

За таких обставин, показання свідків ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_21 щодо не проживання ОСОБА_3 у спірному спадковому будинку на час смерті ОСОБА_10, підлягають критичній оцінці.

Крім того, суду був наданий лист ОСОБА_11 селищної ради від 27.04.2009 року, в якому зазначено, що 24.04.2009 року була закінчена робота з перевірки факту постійного проживання чи не проживання ОСОБА_3 у період з 1994 року до 24.11.2007 року.

В процесі перевірки були опитані мешканці сел. ОСОБА_11, які багато років знають сім’ю ОСОБА_3 та складено акт, який свідчить про те, що ОСОБА_3 зі своєю матір’ю ОСОБА_10 за адресою сел. Комсомольське, вул. Маяковського, 2, до самої її смерті постійно не проживав. (а. с. 157, 160).

Надалі цей лист був спростований у відповіді на запит від 16.06.2009 року адвоката ОСОБА_22 депутата ОСОБА_11 селищної ради ОСОБА_23, де він повідомив, що в квітні 2009 року до нього звернувся ОСОБА_2 з проханням підписати акт, складений з приводу не проживання ОСОБА_3 за адресою вул. Маяковського, 2 в сел. Комсомольському.

ОСОБА_2 надав йому на огляд пояснювальні записки осіб, які підтверджували, що ОСОБА_3 не мешкав за вказаною адресою з 1994 року по 2007 рік. Також, ОСОБА_2 завірив його, що ці розписки були підписані сусідами, які мешкають по вул. Маяковського.

Після ознайомлення з пояснювальними записками він поставив свій підпис на акті.

Окрім пояснювальних записок жодного документа, який би підтверджував той факт, що ОСОБА_3 не мешкає за вказаною адресою йому надано не було, прізвища осіб, які підписували пояснювальні записки, йому не відомі. Підписи цих осіб не були посвідчені належним чином. Він не може достовірно вказати, чи саме ті особи, прізвища яких були зазначені в пояснювальних записках підписали їх.

Він сам особисто не знає, чи мешкав ОСОБА_3 по вул. Маяковського, 2, сусідів по вул. Маяковського не опитував, обстеження будинку не проводив. (а. с. 184).

З акту від 31.01.2009 року, складеному депутатом ОСОБА_11 селищної ради ОСОБА_24, мешканцями будинку №36 по вул. Лермонтова ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_3 не проживав в ІНФОРМАЦІЯ_7. (а. с. 186, 226-228).

Будь-яких інших доказів, які б спростовували факт постійного проживання ОСОБА_3 у спірному будинку на час смерті його матері ОСОБА_10, або підтверджували б його постійне проживання в іншому житловому приміщенні, суду не надано.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_3 постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявив про відмову від неї, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, він вважається таким, що прийняв спадщину.  

Відповідно, відсутні підстави для усунення ОСОБА_3 від спадщини з тих мотивів, що він не прийняв спадщину.

Також, відсутні підстави для усунення ОСОБА_3 від спадкування з мотивів перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

Як видно із досліджених в судовому засіданні копій заповітів, перший заповіт був складений в 1994 році повністю на ОСОБА_3 Пізніше, в 1997 році, цей заповіт був скасований новим заповітом, яким призначено вже два спадкоємця: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Відсутні будь-які відомості, які б вказували на перешкоджання ОСОБА_10 з боку ОСОБА_3 скласти заповіт, яким передбачалося зменшення його частини у спадщині.  

Виходячи з цього, відсутні підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування та визнання права на спадкування за законом п'ятої черги.

У відповідністю з ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідністю з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Даними листа від 26.06.2008 року завідуючого Зміївською державною нотаріальною конторою ОСОБА_13 підтверджується, що ОСОБА_27, як спадкоємець за заповітом, що прийняв спадщину, звернувся до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину. Але свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 не було видано у зв’язку з наявністю спору щодо спадщини.

У відповідністю з ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права.

 За таких обставин, оскільки ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом, вважається таким, що прийняв спадщину після померлої 24.11.2007 року матері ОСОБА_10, відсутні підстави для усунення його від спадкування, звернувся до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину, але таке йому не було видано через наявність спору щодо спадщини, його зустрічна позовна заява про визнання права власності на спадкове майно є обґрунтораною і підлягає задоволенню.  

 На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 15, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 1216, 1217, ч. 1 ст. 1220, 1223, ч. 2 ст. 1224, 1233, ч. 1 ст. 1235, ч. ч. 1, 2 ст. 1236, 1254, 1258, 1261, ч. 1 ст. 1265, ч. ч. 1-3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270, ч. 1 ст. 1272, ч. ч. 1, 3 ст. 1296, ч. 1 ст. 1297 ЦК України, ст. ст. 10, 15, 60, ч. 1 ст. 61, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:  

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування та визнання права на спадкування за законом п'ятої черги.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, у порядку спадкування після померлої 24 листопада 2007 року матері ОСОБА_10, право власності на: житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: сел. Комсомольське Зміївського району Харківської області, вул. Маяковського, буд. №2; грошовий вклад на рахунку №9155/7573 у філії №2838/017 ВАТ «Ощадбанк»; грошовий вклад на рахунку №9155/23327 у філії №2838/017 ВАТ «Ощадбанк».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, абр в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий: