Справа №2-а-880/09  

ПОСТАНОВА  

І М’Я М              У К Р А Ї Н И  

04 листопада  2009 року     головуючий,   суддя   Зачепилівського районного  суду  Харківської області,   ОСОБА_1,  в порядку письмового провадження   розглянувши адміністративний позов   ОСОБА_2   Управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення  недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги „Дітям війни”,      

В С Т А Н О В И В :  

Гр. ОСОБА_2   звернулася до суду з  позовом, в якому вказала, що вона відповідно до ст.. 1 Закону України від 18.11.2004  року „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни,  і відповідно до ст.. 6 вищевказаного закону з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але у 2006-2007 роках позивачці зазначена допомога в належному  розмірі не виплачувалась.  

Із змісту заяви вбачається, що Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” було призупинено дію ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. ОСОБА_3 Суд України  своїм рішенням від 09.07.2007 року визнав неконституційним положення „Про державний бюджет України на 2007 рік” яким зупинено дію ст..6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”. А так як рішення Конституційного суду України є обов’язковим до виконання і оскарженню не підлягає, то позивачці повинні були виплатити як дитині війни соціальну допомогу за 2006–2007 роки у розмірах передбачених чинним законодавством.  

В позовній заяві   ОСОБА_2   зазначає,  що причиною пропуску нею строку позовної давності стало те, що про рішення ОСОБА_3 Суду України з даного приводу їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, тому вона просить суд відновити пропущений строк позовної давності для звернення до суду, а також   зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області нарахувати та виплатити  на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.  

В судове засідання позивачка не з’явилася, надавши суду заяву, в якій просить суд розглядати справу  без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.  

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив  в судове засідання свого представника, натомість направив до суду заяву, якою просив розглянути справу за відсутності його представника.  

Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутністю сторін в порядку ст.. 122 ч.3 КАС України, на підставі наявних  у  матеріалах справи доказів, а саме:  

- паспортних даних гр.   ОСОБА_2;  

- пенсійного посвідчення   ОСОБА_2   №108416  від 17.02.1997  р. з відміткою „Дитина війни”;  

- клопотання   ОСОБА_2   від 08.10.2008 р   .   ;  

- клопотання Управління пенсійного  фонду в Зачепилівському районі Харківської області від 02.11.09 р  

- заперечення Управління пенсійного  фонду в Зачепилівському районі Харківської області від 02.11.09 р.  

Письмовим провадженням по справі встановлено наступне.  

Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням     № №108416  від 17.02.1997    р.    з відміткою „Дитина війни”,  про що відповідач не заперечує.  

Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ   в Зачепилівському районі Харківської області   , встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат,  так як кошти Пенсійного фонду не включаються до Державного бюджету України, виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду. Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 р.” позивачу виплачувалась соціальна допомога як дитині війни  в розмірі: з 01.01.07 р. по 01.04.07 р. – 19 грн., з 01.04.07 р. по 01.10.07 р. – 20,30 грн., з 01.10.07. р. по 31.12.07 р. – 20,56 грн.  

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, з наступних підстав.  

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.            

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2006 рік.  

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.  

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності   15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були.  

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.  

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.  

Крім того, надаючи перевагу   Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з   акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.  

ОСОБА_3 Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.  

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік.  

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.  

Рішенням ОСОБА_3 Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

Рішення ОСОБА_3 Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення ОСОБА_3 Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_3 Судом України рішення про їх неконституційність.  

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення ОСОБА_3 Судом України УПФУ в Зачепилівському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення ОСОБА_3 Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.  

Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.  

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.  

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Зачепилівському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.  

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.  

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.  

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.  

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.  

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.  

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.      

Суд також вважає, що є підстави для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.  

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду,  тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Крім того у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.  

Таким чином,  суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.  

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягав на стягненні судових  витрат з відповідача в розмірі 3,40грн., то суд їх не стягує.  

Стосовно позовних вимог про стягнення з УПФУ недоплаченої суми доплати до пенсії, суд, виходить з того, що визначення конкретного розміру пенсії віднесено до компетенції територіальних органів Пенсійного фонду України, а не судів. Виходячи із цієї позиції, суд не встановлює конкретні суми пенсії, які підлягають виплаті, а покладає на  органи пенсійного фонду України обов’язок нарахувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та провести позивачу відповідні виплати.  

Відповідно до вимог ст..11 ч.2 КАС України  суд може вийти за межі  позовних вимог  якщо це необхідно  для повного захисту прав сторін.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.7-12,69,86,122 ч.3, 159,160,161,162,163 КАС України,               суд, -      

П О С Т А Н О В И В:  

Адміністративний  позов у справі     № 2-а-880/09   гр. позов   ОСОБА_2   до управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення  недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги „Дітям війни” -   задовольнити частково.  

Поновити   ОСОБА_2     процесуальний строк для звернення до адміністративного суду.  

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Зачепилівському районі Харківської області   щодо нездійснення нарахування до доплати до пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та її  виплаті не в повному обсязі    гр. ОСОБА_2     з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року   -   неправомірними.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії   гр. ОСОБА_2   ,   як особі зі     статусом «Дитини війни», з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”   та провести відповідні виплати:  

-   за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 р., з урахуванням фактично виплачених сум в 2007 році.  

В іншій частині позовних вимог  необхідно відмовити в задоволенні.  

Постанова  може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Зачепилівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції  або в порядку ст. 186 ч.5  КАС України.                

Головуючий, суддя                                                  Гришин П.В.