УХВАЛА
ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ
29.09.2009 року Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в попередньому судовому засіданні справу № 2а-5382/09/1370 за адміністративним
позовом ОСОБА_1,
представник позивача – ОСОБА_2 (довіреність № Б/11 від 19.12.2007 року)
до Управління Держкомзему у м. Львові, представник – не з’явився
про визнання дій і бездіяльності незаконними та зобов’язання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 26.08.2009 року звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держкомзему у м. Львові, із позовними вимогами:
1. Визнати незаконною відмову Управління Держкомзему міста Львова у наданні висновку щодо погодження містобудівного обґрунтування з надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 600 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1
2. Визнати незаконною бездіяльність Управління Держкомзему міста Львова щодо ненадання висновку погодження містобудівного обґрунтування з надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 600 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1
3. Зобов'язати Управління Держкомзему у місті Львова надати висновок про погодження містобудівного обґрунтування з надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 600 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1
4. Відшкодувати позивачці за рахунок відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 5100 грн.
Вказані позовні вимоги, позивачем обґрунтовані тим, що 10.07.2009 року Управлінням Держкомзему у місті Львові відмовлено позивачу у наданні висновку щодо погодження містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 у м. Винники. В оскаржуваній відмові № 40/01-14/1899 від 10.07.2009 року відповідач посилається на довідку про правовий статус земельної ділянки № 40/01-14/3238 від 24.04.2009 року, згідно якої дана земельна ділянка не входить в межі м. Винники.
Позивач вважає, що відповідач відмовивши у наданні висновку посилається на вищевказану довідку, ігноруючи, при цьому, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27.06.2008 року у справі № 2-989/2008, яким:
- позов ОСОБА_1 до Винниківської міської ради, за участю третьої особи – Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку, зобов’язання видати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, зобов’язання встановити межі земельної ділянки задоволено;
- визнано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 600 кв.м. на АДРЕСА_1
- зобов’язано Винниківську міську раду встановити межі земельної площею 600 кв.м. на АДРЕСА_1 у м. Винники в натурі, згідно проекту відведення земельної ділянки;
- зобов’язано Винниківську міську раду видати ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 600 кв.м. на АДРЕСА_1 у м. Винники.
Відтак, дії та бездіяльність відповідача є наслідком невиконання судового рішення, яке є правовстановлюючим документом, що визначає право власності позивача на земельну ділянку.
Представником позивача надано суду додаткові пояснення, що підсудності справи адміністративному суду, на запитання суду, які наслідки надання чи не надання відповідачем висновку погодження містобудівного обґрунтування, представник позивача пояснив, що без вказаного висновку, неможливим є встановлення меж земельної ділянки, проект відведення земельної ділянки, відповідно видача акту на право приватної власності на земельну ділянку.
Предметом спору у справі, що розглядається, по суті становить право власності на земельну ділянку, яке встановлено рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27.06.2008 року у справі № 2-989/2008. Тобто заявлені позовні вимоги мають приватноправовий характер. За таких підстав вказаний позов не є адміністративним, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
Згідно ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 121 КАС України, за наслідками підготовчого провадження суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Управління Держкомзему у м. Львові про визнання дій і бездіяльності незаконними та зобов’язання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, відтак суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі.
Вказана позиція суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові № 09/30 від 17.02.2009 року.
Керуючись ст. ст. 111, 121, 157, 165 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Провадження у справі № 2а-5382/09/1370 за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Управління Держкомзему у м. Львові
про визнання дій і бездіяльності незаконними та зобов’язання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди
закрити .
2. Роз’яснити ОСОБА_1 що розгляд таких справ віднесено судів загальної юрисдикції.
3. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
4. Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Гавдик З.В.