Справа №2-369/09р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2009 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого: Ільтьо І.І.
при секретарі: Куні О.І.
з участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегово позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_6 «Комісійний» про встановлення розміру часток у статному фонді,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_6 «Комісійний» про встановлення розміру часток у статутному фонді .
Свій позов ОСОБА_1 мотивував тим, що 05.07.2006 року директор і засновник ТОВ «Комісійний» ОСОБА_7 нотаріально посвідчила заяву про свій вихід зі складу засновників товариства і про передачу своєї частки 50 % статутного фонду товариства позивачеві. 06.10.2006 року ОСОБА_7 померла. Крім того, факт передачі останньою належної частки статутного фонду ТОВ «Комісійний» позивачеві підтверджується також власноручно написаними нею протоколом № 1 загальних зборів товариства від 14.06.2006 року, в якому вона вказує, що відмовляється від своєї частки в користь ОСОБА_1, а також підготовленими нею новим Статутом і протоколом № 1 загальних збрів товариства від 07.07.2006 року. Однак, вказаний протокол та статут товариства не були підписані учасником товариства ОСОБА_3, яка, не заперечуючи проти вказаних розмірів часток, ставила тільки питання про користування водогоном та каналізацією. В даній ситуації, яка склалася, правомочні збори товариства зібрані бути не можуть, оскільки він та відповідачка володіють по 25 % відсотків кожен, тому можливість прийняття правомочного рішення з будь-якого питання на даний час відсутня.
Позивач ОСОБА_1, його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що заява, яка була посвідчена державним нотаріусом Берегівської держнотконтори ОСОБА_8, в якій йдеться про передачу частки у статутному фонді ТОВ «Комісійний» ОСОБА_1, а не ОСОБА_1, не може вважатись належним доказом та одночасно повністю спростовує позовні вимоги позивача, оскільки в даному документі не вказані ідентифікуючі ознаки особи, які б могли підтвердити, що дану заяву складено саме відносно позивача. Крім того, позивачем як доказ були надані до суду проекти протоколів ТОВ «Комісійний», в яких ОСОБА_1 і його покійна мати власноручно прописують прізвище останнього, як ОСОБА_1, а не ОСОБА_1
Також, на момент складання такої заяви – 05.07.2006 року існував інший порядок передачі частки в статутному фонді товариства, відповідно до ч. 1 ст. 53 ЗУ «Про господарські товариства», а саме передбачало обов’язкову згоду решти учасників товариства з обмеженою відповідальністю на відступлення своєї частки одним із учасників товариства іншому.
Щодо посилань позивача у позовній заяві, що перехід до нього частки від покійної відбувся і це стверджується Проколом №1 від 14.06.2006 року, Статутом ТОВ «Комісійний» протоколом загальних зборів від 07.07.2006 року, то такі докази не є належними та допустимими, оскільки вищеназвані проекти документів не містять ознаки документа і самим же позивачем підтверджено їх статус тільки як проектів документів.
Представник третьої особи, без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні вважав, що позов підлягає до задоволення, оскільки ОСОБА_7 нотаріально засвідчила заяву про свій вихід з учасників товариства і передачу позивачу своєї частки в статутному фонді. Крім того, пояснив, що покійна мати сторін ще влітку 2006 року говорила, що свою частку у статутному фонді товариства залишає позивачеві, оскільки вона хотіла покінчити з різного роду непорозуміннями між її дітьми. Тому вона залишила свою частку в статутному фонді позивачеві.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що дійсно нею, як державним нотаріусом, було завірено заяву ОСОБА_7 про вихід останньої з учасників товариства і передачу своєї частки в статному фонді позивачу. ОСОБА_7 вона знала досить давно і в неї не було ніяких сумнівів, що дана заява відноситься до її сина ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_7 звернулася до неї, оскільки бажає, щоб діти після її смерті не сварилися, поділити свою частку в статутному фонді і спитала який перелік документів для цього потрібно. При цьому вона сказала, що свою часту бажає залишити сину ОСОБА_1, оскільки тільки він їй допомагав, турбувався про неї та вкладав гроші в товариство. Через деякий час вона надала їй деякі документи разом з квитанціями та нотаріально посвідчену заяву та про вихід з учасників товариства і передачу своєї частки в статутному фонді позивачу. Потім, при зустрічі вона їй повідомила, що решту документів вона не може донести, оскільки ОСОБА_3 відмовилася підписувати протоколи загальних зборів.
Заслухавши пояснення позивача та відповідача, їхніх представників, свідків та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Встановлено, ТОВ «Комісійний» створено в 1994 році в процесі приватизації майна Державного торгівельного підприємства «Комісійний».
Відповідно до Статуту ТОВ «Комісійний» в редакції від 10.05.1999 року, зареєстрованого на підставі розпорядження голови Берегівської райдержадміністрації «284 учасниками товариства були: ОСОБА_7 (розмір частки у статутному фонді товариства-50%, що відповідає 187,50 грн.), ОСОБА_1 (розмір частки у статутному фонді товариства-25%, що відповідає 93,75 грн.), ОСОБА_3 (розмір частки у статутному фонді товариства-25%, що відповідає 93,75 грн.).
05.07.2006 року учасник ТОВ «Комісійний» ОСОБА_7 нотаріально засвідчила заяву про свій вихід зі складу засновників товариства і про передачу своєї частки 50% ОСОБА_1.
06.10.2006 року ОСОБА_7 померла.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати або іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
ОСОБА_7, подавши нотаріально посвідчену заяву про свій вихід з товариства та уступку своєї частки сину, виявила свою волю щодо розпорядження належною їй часткою у майні товариства, що підтверджено нотаріусом ОСОБА_8 та представником третьої особи ОСОБА_5 Судом встановлено також, що вона не встигла виконати всі формальні процедури, пов’язані з виходом з товариства та уступкою своєї частки синові, оскільки зіткнулася з перешкодами зі сторони ОСОБА_3, що підтверджено свідком ОСОБА_9
Судом не приймається до уваги аргументування позиції відповідачки про те, що уступити свою частку другому члену товариства згідно діючої на той час редакції ч.1 ст. 53 Закону „Про господарські товариства” правомірно вона могла тільки за наявності згоди інших учасників товариства, оскільки така редакція суб’єктивно і без потреби необхідного обґрунтування обмежувала право учасника вільно розпоряджатися своєю часткою, чим і викликано внесення змін до неї. Крім того, ч.1 ст. 53 Закону „Про господарські товариства” ( до внесеної поправки в редакції Закону N 997-V від 27.04.2007) не відповідала чинній на час уступки частки частині 1 ст. 147 ЦК України. У відповідності із діючими в Україні і прийнятими у інших країнах колізійними правилами застосуванню підлягає закон, що прийнятий пізніше (lex posterior priori derogat). Тобто при регулюванні питання виходу з товариства та уступки учасником частки у товаристві і Законом „Про господарські товариства”, і в той же час нормами ЦК – має застосовуватись останній, що прийнятий пізніше.
Відповідно до ЦК та приведеного у відповідність з ним Закону „Про господарські товариства” учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників не пов’язується ні з рішенням зборів учасників, ні внесенням змін до установчих документів товариства. У зв’язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв’язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства та уступку частки іншому учаснику, є незаконними.
У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв’язку з поданням учасником заяви про вихід товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів, про державну реєстрацію змін), учасник товариства вправі звернутися до суду з позовом про зобов’язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах у зв’язку із зміною складу учасників відповідно до ст. 7 Закону „Про господарські товариства”. Свідком ОСОБА_9 підтверджено, що ОСОБА_7 робила спроби виконати всі процедури та реєстраційні зміни, пов’язані з її виходом, однак не змогла до своєї смерті безперешкодно це зробити.
Крім того, відповідно до вимог вищеназваного Закону України „Про господарські товариства” вирішення питання про зміну часток учасників товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, що за ситуації, яка склалася у зв’язку із смертю учасника та наявністю протиріч, робить неможливим прийняття рішення та потребує судового встановлення факту уступки частки іншому учаснику разом з вирішенням позову про визначення часток у зв’язку з такою уступкою.
Не може бути підставою для відмови у позові також і посилання відповідачки на розбіжності в написанні кінцевої букви прізвища позивача „а” замість „о”, оскільки з’ясування особи як сина померлої ОСОБА_1, а не якогось стороннього учасника товариства на прізвище „Галушка”, не викликає сумнівів.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 116 п. 3, 4, 143, 145, 147 п. 1 ЦК України, ст. 7, ч.1 ст. 53 Закон України “Про господарські товариства”,
вирішив:
Позов задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_7 вийшла зі складу засновників ТОВ «Комісійний» з передачею своєї частки в розмірі 50% статутного фонду товариства ОСОБА_1.
Встановити розмір часток у статутному фонді ТОВ «Комісійний» у таких відсотках:
ОСОБА_1 – 75%, що становить 281,25 грн.;
ОСОБА_3 – 25%, що становить 93,75 грн.;
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Ільтьо І.І.