Справа №2-521/09р.

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

06 листопада 2009 року                                                             м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської     області в особі:  

головуючого:  Ільтьо І.І.

при секретарі:  Куні О.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегово позовну заяву ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берегівське» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :  

ОСОБА_3 звернувся в Берегівський районний суд  із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берегівське» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши, що його  дружина після рішення суду від 19.04.2004 року не була поновлена на роботі до дня смерті до 16.04.2007 року, що становить три роки, або 1095 днів, тму просить стягнути з   Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берегівське» в користь ОСОБА_3 належну ОСОБА_4 оплату за вимушений прогул при затримці виконання рішення про поновлення на роботі останньої в розмірі 27 375 грн .

 У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, діючи на підставі  нотаріально посвідченої довіреності, позовні вимоги підтримав і просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

 Представник відповідача по довіреності ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала посилаючись на обставини викладені в запереченні.

 Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, знаходить, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням Берегівського районного суду від 30 січня 2007 року позов задоволено частково, яким стягнуто з Радгосп заводу «Берегівський» в користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3289 грн.. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено (а.с. 4-6).

14.04.2007 року позивачка ОСОБА_4 померла (а.с.11).

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 03.06.2008 року змінена резулятивна частина вищезазначеного рішення суду в частині стягнення середньої плати за час вимушеного прогулу (а.с.7-8). В процесі розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4, апеляційний суд залучив до участі спадкоємця позивачки - ОСОБА_3 правонаступника Радгосп-заводу «Берегівський» - СТОВ «Берегівський».

Як вбачається зі змісту вищезазначеного рішення Берегівського районного суду та рішення апеляційного суду, що підставою вимог позивачки про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу є ст. 235 КЗпП України, та відсутні позовні вимоги та посилання на ст. 236 КЗпП України по оплаті вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, що є взагалі іншою підставою, передбаченою законом.

Таким чином, посилання представника відповідача на те, що дана вимога позивача вже раніше було предметом розгляду в суді першої та апеляційної інстанції, суд не приймає до уваги, оскільки позивач звернувся до суду з інших правових підстав, зокрема на підставі ст.ст. 236, 238 КЗпП України.

Крім того, дружина позивача, ОСОБА_4, була поновлена роботі, однак це рішення не було виконане, що позбавило її отримати оплату за вимушений прогул, як частку сімейного бюджету. Чинне судове рішення про поновлення на роботі уповноважило її на отримання зарплати, яка нею не була отримана через не виконання рішення суду.  

Згідно ст. 1227 ЦК України зарплата, не одержана за життя працівника, входить до складу спадщини, якщо не була передана після смерті членам сім»ї працівника.

Таким чином, ОСОБА_3Ю претендує на не отриманий заробіток дружини в якості члена її сім»ї.          

 Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника регулюються  ст. 236 КЗпП України, відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

 Згідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховуються підпункт б) та абзацу 2 пункту 4  положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

 Відповідно до наданої суду довідки розрахунку середньомісячна заробітна плата ОСОБА_5 без компенсації за невикористану відпустку та суми допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за два місяці до звільнення складає 425 грн., середньоденна 25 грн. (а.с.68).

 Відповідно її середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 25 грн. х  1095 робочих днів = 27 375 грн..

За таких обставин, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача в користь позивача за період з 19.04.2004 року по 16.04.2007 року становить 27 375 грн..

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212, 214-215  ЦПК  України,  ст.ст. 236, 238 КЗпП України, ст. 1227 ЦК України,  

вирішив:  

Позов задовольнити.

Стягнути з  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берегівське» в користь ОСОБА_3 належну ОСОБА_4 середню заробітну плату за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 27 375 (двадцять сім тисяч триста сімдесят п’ять)  грн..

Заяву  про  апеляційне  оскарження  рішення  суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на  рішення  суду  подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                 Ільтьо І.І.