Справа №22-ц-2993/2006р. Головуючий 1-ї інстанції: Харченко А.М.
Категорія: про стягнення
шкоди Доповідач: ПшенічнаЛ.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«01» червня 2006р. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Борової С.А.
суддів колегії - Пшенічної Л.В., Даниленка В.М.
при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Транс", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Транс" до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Транс" (далі ТОВ), третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у сумі.
В позові ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач заподіяв йому матеріальну шкоду у розмірі 1805грн 42 коп. та моральну шкоду в сумі 5000грн., також просив стягнути витрати на сплату телеграми 5 грн., за проведення двох експертиз 249грн. 14 коп. та 282 грн. 46коп., юридична допомога 350 грн., державне мито 59 грн. 50 коп., а всього 2751 грн. 52 коп., в наслідок того, що 13 листопада 2003 року відповідач причинив технічні ушкодження його автомобілю "Хонда-Аккорд" держ. НОМЕР_1, який рухався по вул. Блюхера з боку вул. Ак. Павлова в напрямку вул. Гв. Широненців у м. Харкові. При виконанні повороту праворуч, при включеному відповідного світлового покажчика повороту, він відчув потужний удар в задню праву частину автомобіля, який був заподіяний автомобілем ГАЗ 3110 держ. НОМЕР_2, власником якого є відповідач, під керуванням водія ТОВ ОСОБА_2
Відповідач позовні вимоги не визнав та заявив зустрічний позов, в якому посилався на те, що згідно постанови слідчого винним в скоєні ДТП був визнаний ОСОБА_1
В результаті ДТП автомобілю ГАЗ 3110 держ. НОМЕР_2, були спричинені ушкодження, а ТОВ матеріальна шкода у сумі 1027грн.39коп. Автомобіль 2 дні перебував у ремонті, за цей час не був отриманий прибуток в сумі 132грн.01коп. У зв'язку з чим, ТОВ була заподіяна матеріальна шкода у розмірі 1159грн.40коп, та моральна шкода в суму 10000грн.
Третя особа ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнав. Зустрічний позов визнає.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2006р у задоволені позову ОСОБА_1 та зустрічному позову ТОВ "АІС-Транс" відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалите нове рішення, яким задовольнити його позов, а у задоволені зустрічного позову ТОВ "АІС-Транс" відмовити.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та висновкам транспортно-трасологічної експертизи НОМЕР_3 від 11 липня 2005 року, в якій вказано, що версія механізму виникнення ДТП, викладена ОСОБА_1 не має протиріч з первинними матеріалами ДТП, а версія водія ОСОБА_2 є неповною.
Крім цього вважає невірним застосування судом першої інстанції ст. 450 ЦК України (1963 року), так як ця стаття, на думку ОСОБА_1 встановлює презумпцію вини заподіювана шкоди, треба було керуватися ст. 440 ЦК України (1963 року.)
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального й процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Вирішуючи спір, суд повно й усебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, правильно з'ясував природу правовідносин, що виникли між ними, закон, що їх регулює.
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що в діях водія ОСОБА_1 є вина в ДТП, невідповідність його дій вимогам п.11.2 Правил дорожнього руху (далі ПДР) та невиконання ним п.10.4 ПДР. Позивач ОСОБА_1 не довів суду що в ДТП його вини не має, а винним є водій ОСОБА_2
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.
В постанові про відмову у порушені кримінальній справи вказано, що в діях водія ОСОБА_2 порушення ПДР не вбачається. Ця постанова ОСОБА_1 була оскаржена і постановою судді Київського району м. Харкова від 13 травня 2004 року з неї було виключена указівки про те, що настання подій відбулося в результаті не виконання п.п. 1.5, 10.1., 10.3 ПДР України водієм ОСОБА_1, як передчасна та зайва. Однак висновки про те, що в діях водія ОСОБА_2 порушень ПДР не вбачається, залишено без мін. З постанови про відмову порушення кримінальної справи, також вбачається, що водій ОСОБА_1 рухався у другому ряду, приступив до перешикування у правий ряд, але не упевнився у безпеці, в наслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ГАЗ-3110 д.н. НОМЕР_2, що рухався у прямому напрямку попутно у правому ряду.
Ці висновки повністю співпадають зі схемою до протоколу огляду міста ДТП від 13.11.2003року, який ОСОБА_1 підписав без будь-яких зауважень.
ОСОБА_1, згідно постанови судді Московського районного суду м. Харкова від 16.12. 2003року, був притягнутий до адміністративної відповідальності. 19 липня 2004 року ця постанова була скасована в наслідок того, що адміністративний матеріал було розглянуто за відсутністю ОСОБА_1 і провадження у справі закрито, тому що минув строк притягнення до адміністративної відповідальності. Тобто ця постанова не встановлює невинність дій ОСОБА_1
Суд першої інстанції дав правильну оцінку висновкам транспортно-трасологічній експертизи, показанням свідків, які не могли чітко викласти події та механізм ДТП та вірно дійшов висновку, що не має підстав для задоволення позову ОСОБА_1а.
Згідно зі ст. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивач не довів свій позов.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2006року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяця з дня проголошення.