ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2009 року о 17 год., 12 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.
секретар судового засідання Черній Ю.Л.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 2а-3247/09/1370
за позовом Приватного підприємства «Український Бізнес Консалтинг», представник – Фішер Ю.Б. (директор)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фішер Ю.Б.
до Державного інспектора праці – Милян Юлії Ярославівни, представник – Кецко В.Я. (довіреність від 06.07.2009 року)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4
про визнання нечинним припису
Позивач – Приватне підприємство «Український Бізнес Консалтинг» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного інспектора праці – Милян Юлії Ярославівни про визнання нечинним припису.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.04.2009 року Державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Львівській області - Милян Юлією Ярославівною винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю. Згідно якого позивача зобов'язано на усунення порушень вимог ст. 117 КЗпП України - забезпечити нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_4 за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 16.01.2009 року по 19.02.2009 року). В подальшому в разі невиплати звільненому працівнику сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, забезпечити виплату працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
На думку позивача, він має достатні підстави вважати, що вказаний припис винесено з порушенням чинного в Україні законодавства, оскільки в приписі зазначено, що перевіркою встановлено: порушення вимог законодавства про працю, а саме вимог ст. 117 КЗпП України - на підприємстві не проведено нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_4 за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 16.01.2009 року по 19.02.2009 року). Вказане твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки у своєму ж приписі № 13-01-081/0143-0083 від 09.02.2009 року відповідач підтверджує, що перевіркою встановлено наступне: відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України - всі нараховані та належні при звільненні суми ОСОБА_4 виплачено 15.01.2009 року.
Твердження відповідача про те, що позивач зобов'язаний забезпечити нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_4 за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 16.01.2009 року по 19.02.2009 року) є помилковими та таким, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Після отримання відповіді Львівського обласного відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16.01.2009 року № 09-16-64, позивач негайно перерахував ОСОБА_4 «лікарняні». Оплата листків непрацездатності може бути проведена після звільнення працівника з роботи, що не вважається порушенням строків розрахунків з працівником після звільнення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення, просила суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд позов задоволити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві від 06.07.2009 року та доповненні до відзиву від 14.09.2009 року. Відповідач просить суд відмовити в позові з підстав, що в приписі № 13-01-081/0143 - 0083 від 09.02.2009 року зазначено порушення директором ст. 116 КЗпП України. Адміністрацією позивача проведено повний розрахунок, тільки 19.02.2009 року, а не 15.01.2009 року, а тому при проведенні повторної перевірки виявлено не виконання припису попереднім керівником Підприємства, а саме: не дотримання вимог ст. 117 КЗпП України в частині виплати середньомісячного заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Для приведення у відповідність виплати згідно чинного законодавства, зокрема КЗпП України та у зв'язку з призначенням нового керівника Підприємства за результатом повторної перевірки керівнику винесено припис № 13-01-081/0596 - 0408 від 30.04.2009 року для усунення порушення у місячний термін, а саме забезпечити нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_4 за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто по 19.02.2009 року.
Відповідно до вимог «Положення про Державний департамент нагляду за додержання законодавства про працю» посадові особи ТДІП мають право давати посадовим особам роботодавців приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників, які підлягають обов'язковому виконанню з письмовим повідомленням про вжиті заходи у місячний або в інший, зазначений у приписі строк.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позовні вимоги підтримав, просив суд в позовних вимогах відмовити повністю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні заперечення на позовні вимоги підтримала, просила суд в позовних вимогах відмовити повністю.
Безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд -
ВСТАНОВИВ:
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Положенням «Про Державний департамент нагляду за додержання законодавства про працю» затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року №50 із змінами і доповненнями , Порядком проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.03.2003 року за N 72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.06.2003 року за N 432/7753, КЗпП України, КАС України.
Згідно ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
09.02.2009 року відповідачем позивачу дано припис № 13-01-081/0143-0083, в якому керуючись пп. 3 п. 6 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, вказано позивачу на допущені порушення та приписано: п. 6 «На усунення порушень вимог ст. 117 КЗпП України – забезпечити нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_4 за весь час затримки по день фактичного розрахунку і в подальшому в разі невиплати звільненому працівнику суму у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України, забезпечити виплату працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку».
У вказаному приписі також зазначено, що у строку до 09.03.2009 року з дня одержання припису необхідно письмово інформувати інспектора праці про вжиті заходи щодо його виконання. З вказаним приписом ознайомлений та один примірник отримав керівник позивача.
30.04.2009 року відповідачем проведено перевірку позивача з питань виконання припису. Перевіркою встановлено, що стосовно виконання припису № 13-01-081/0143-0083 від 09.02.2009 року позивачем не в повному обсязі нараховано та виплачено середній заробіток ОСОБА_4 за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме не забезпечено нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_4 з 16.01.2009 року по 19.02.2009 року п. 6 припису від 09.02.2009 року № 13-01-081/0143-0083 не виконано.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 13-01-081/0596 від 30.04.2009 року, в якому вказаний висновок, що на підприємстві не виконані вимоги посадових осіб Територіальної державної інспекції праці у Львівській області щодо усунення порушень вимог законодавства про працю, а саме не виконано п. 6 припису від 09.02.2009 року не усунено порушення вимог ст. 117 КЗпП України – не забезпечено нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_4 за весь час затримки по день фактичного розрахунку ( з 16.01.2009 року по 19.02.2009 року ).
30.04.2009 року відповідачем позивачу дано припис № 13-01-081/0596-0408, в якому керуючись пп. 3 п. 6 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, вказано позивачу на допущені порушення та приписано: «На усунення порушень вимог ст. 117 КЗпП України – забезпечити нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_4 за весь час затримки по день фактичного розрахунку ( з 16.01.2009 року по 19.02.2009 року ). В подальшому в разі невиплати звільненому працівнику суму у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України, забезпечити виплату працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку».
У вказаному приписі також зазначено, що у строку до 30.05.2009 року з дня одержання припису необхідно письмово інформувати інспектора праці про вжиті заходи щодо його виконання. З вказаним приписом ознайомлений та один примірник отримав керівник позивача.
Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій же статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього ж Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці і підпорядковується йому. Пунктом 6 встановлено, що посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) мають право п.п. 3 давати посадовим особам органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників, які підлягають обов'язковому виконанню з письмовим повідомленням про вжиті заходи у місячний або в інший, зазначений у приписі строк.
Судом не враховуються пояснення представників позивача, оскільки згідно довідки Львівського обласного відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16.01.2009 року за № 09-16-64, що отримана позивачем в цей же день, листки непрацездатності № 362777 з 13.11. по 05.12.2008 року, №084548 з 08.12. по 10.12. 2008 року, № 363158 з 11.12. по 24.12.2008 року видані ОСОБА_4 підлягають до оплати.
Належні ОСОБА_4 при звільнені суми - згідно вказаної довідки Львівського обласного відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16.01.2009 року виплачені лише 19.02.2009 року. Припис № 13-01-081/0143-0083 від 09.02.2009 року, який підлягає обов'язковому виконанню, в частині – забезпечити нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_4 за весь час затримки по день фактичного розрахунку і в подальшому в разі невиплати звільненому працівнику суму у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України, забезпечити виплату працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, позивачем не виконаний. День фактичного розрахунку 19.02.2009 року, а відтак згідно вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України на позивача покладається обов’язок виплати всіх сум, що належать ОСОБА_4 від підприємства в тому числі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, припис директору ПП «Український Бізнес Консалтинг» Ільїв (після одруження Фішер) Юлії Богданівні від 30.04.2009 року № 13-01-081/0596-0408 на усунення порушень вимог ст. 117 КЗпП України – забезпечити нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_4 за весь час затримки по день фактичного розрахунку ( з 16.01.2009 року по 19.02.2009 року ); в подальшому в разі невиплати звільненому працівнику суму у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України, забезпечити виплату працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виданий на підставі акту перевірки № 13-01-081/0596 від 30.04.2009 року відповідає вищенаведеним нормам законодавства та порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, відповідно не підлягає скасуванню.
Розгляд клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, у зв’язку із клопотанням про заміну неналежної сторони, залученням третіх осіб та за згодою представника позивача відкладався, в судовому засіданні 15.09.2009 року представник позивача вказала про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, та просила вказане клопотання не розглядати.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд –
П Р И Й Н Я В:
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 16.09.2009 року.
Суддя Гавдик З.В.