Категорія 6.11  

ПОСТАНОВА  

Іменем України  

22 вересня 2009 року               Справа 2а-24417/09/1270  

Луганський окружний адміністративний суд у складі:  

судді         Ірметововї О.В.,  

  при  секретарі     Коробенко Т.М.  

  за участю сторін:  

 представник позивача: Окулевич О.В.,       

 представник відповідача: Ракітін О.В.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства „Єдиний розрахунковий центр" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені ,  -

В С Т А Н О В И В :  

23 липня 2009 року до суду надійшов адміністративний позов  Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства „Єдиний розрахунковий центр" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені  за незайняті робочі місця інвалідами у 2008 році, в якому позивач зазначив, що відповідач  в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2008 році не працевлаштував на 1 робоче місце, призначене на працевлаштування інвалідів, та до 2009 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у розмірі 677,28 грн., у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 677,28 грн., та розмір пені складає 24,57 грн.

Представник позивача в судовому засіданні збільшив позовні вимоги, дав пояснення щодо суті позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача суму господарських санкцій у розмірі 8541,08 грн., у зв’язку з наданням 27.08.2009 року уточненого звіту «про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за звітний 2008 рік.  

Представник відповідача в судовому засідання не визнав позовні вимоги, надав заперечення на адміністративний позов, просив суд відмовити в задоволенні позову, дав пояснення щодо наданого заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 статті 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організаційну тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Отже, наведені вище норми Закону дають підстави говорити про такі обов’язки підприємств:

- дотримання ними нормативів по створенню визначеної цим Законом кількості робочих місць для інвалідів;

- сплати ними адміністративно-господарських санкцій, в разі недотримання зазначених нормативів.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановю Кабінету Мніністрів України від 31.01.2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

 Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем – КП «Єдиний розрахунковий центр» було надано до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, відповідно до якого на підприємстві не створено робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.№8).  

 З відповіді Рубіжанського міського центру зайнятості №11/2-883 від 13.04.2009 року на запит заступника керуючого Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів вбачається, що відповідач інформацію, за формою 3-ПН, щодо наявності вакансій або створення спеціалізованих робочиїх місць для інвалідів в 2008 році не надавало  (а.с.№5).

Відповідно до розрахунку суми позову вбачається, що чисельність інвалідів – штатних працівників, яки повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до 4-х відсотковому нормативу становить 1 особу, за таких підстав середньорічна заробітна плата по підприємству буде складати 8072,73 грн. (а.с.30), пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій складає 468,35 грн. (а.с.31).

За таких підстав суд вважає, що вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до КП «Єдиний розрахунковий центр» щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8072,73 грн. та пені у розмірі 468,35 грн. за незайняті робочі місця інвалідами у 2008 році в судовому засіданні знайшли своє підтвердження, та підлягають задоволенню.  

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки позивачем не були здійснені документально підтверджені судові витрати, питання про розподіл судових витратах не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 88, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд -

П О С Т А Н О В И В:  

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства „Єдиний розрахунковий центр" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства „Єдиний розрахунковий центр" (вул. Студентська, 27 а м. Рубіжне Луганська область 93000, р/р 26005301000109, МФО 364263, Рубіжанське відділення «Ощадбанку» № 3120 код 34641501) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 8072,73 грн., та пеню у розмірі 468,35 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 27 вересня 2009 року.               

СУДДЯ                 О.В.Ірметова