Категорія 2.32
Справа 2а-24133/09\1270
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 жовтня 2009 року місто Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шембелян В.С. при секретарі судового засідання Замковому Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Бюро Технічної Інвентаризації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Третейський суд при Асоціації «Арбітраж» про зобов’язання зареєструвати право власності, -
В С Т А Н О В И В:
06 липня 2009 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міського комунального підприємства «Бюро Технічної Інвентаризації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Третейський суд при Асоціації «Арбітраж», в якому просив:
визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у державні реєстрації права власності на житлові будинки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2;
зобов’язати МКП «БТІ» м. Луганська зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно:
житловий будинок (літ.А-1) загальною площею 7,7 кв. м. житловою площею 12,2 кв.м, сарай (літ. Е), вбиральню ( літ. Ж), огорожу (№1) та ворота (№2), який розташований за адресю:АДРЕСА_1;
житловий будинок (літ. А-1), з прибудовою (літ. А’-1) загальною площею 46,7 кв.м. житловою площею 31,0 кв.м., сарай (літ Б), погріб (літ В), гараж (Літ. Г), убиральню (Літ.У), душ, (Літ. Д), та огорожу (№1,№2,№3), який розташований за адресою:АДРЕСА_2
Позов обґрунтований наступними обставинами. Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Арбітраж» від 18.03.09р. в справі № 19\05 – 2009 за позивачем ОСОБА_1 визнане право власності на вказане вище нерухоме майно. Кремінський районний суд Луганської області постановив ухвалу від 30.03.2009 року про видачу виконавчого листа щодо зазначеного рішення третейського суду. Позивач звернувся до МКП «БТІ» м. Луганська за реєстрацією права власності на вказані об’єкти нерухомості. Однак, відповідач відмовився зареєструвати право власності. Свою відмову МКП «БТІ» м. Луганська мотивувало посиланнями на внесення змін до Закону України «Про третейські суди», які набрали законної сили 31.03.09р. Позивач вважає, такі дії відповідача незаконними та безпідставними, оскільки рішення третейського суду від 18.03.09р. та ухвала про видання виконавчого документу були прийняті до набрання законної чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 5.03.2009 року №1076-VI, крім того, суд своєю ухвалою про видачу виконавчого листа підтвердив законність вказаного рішення третейського суду.
Відповідно до уточненого адміністративного позову від 23.07.09р. позивач просить суд визнати рішення Міського комунального підприємства «Бюро Технічної Інвентаризації» м. Луганська про відмову ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на житлові будинки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 – неправомірними.
Представник позивача надала пояснення аналогічні заявленим вимогам та просила їх задовольнити. Пояснила, що замість раніше заявленої позивачем вимоги щодо визнання дій відповідача неправомірними, він просить визнати неправомірним рішення МКП «БТІ» м. Луганська як державного реєстратора прав власності на нерухоме майно щодо відмови йому в реєстрації права власності на зазначені в позові об’єкти нерухомості на підставі рішення третейського суду, а також зобов’язати відповідача зареєструвати за позивачем право власності на вказане нерухоме майно.
Представник третьої особи на боці позивача - Третейського суду при Асоціації «Арбітраж» в судове засідання не з’явився, про час слухання справи повідомлявся належним чином, додав до суду заяву, в якій зазначив, що вважає позовні вимоги обгрунтованними та такми, що підлягають задоволенню, просив суд розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти уточнених позовних вимог, посилаючись на пункт 3 розділу V Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна на підставі рішень судів, що затверджені наказом Міністерства юстиції України №914/5 від 26.05.2009 року, яким встановлено наступне.
Так, відповідно до пункту 7 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 2 квітня 2009 року N 01-08/194 "Про Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" після 31 березня 2009 року господарські суди не повинні видавати накази на виконання рішень третейських судів у розглянутих останніми справах, які зазначено в пунктах 1-13 статті 6 Закону України "Про третейські суди", в тому числі в тих випадках, коли на час розгляду таких справ вони були підвідомчі третейським судам. Отже, після 31 березня 2009 року не підлягають виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності Законом і не виконані на день набрання чинності Законом, у справах, які відповідно до Закону не підвідомчі третейським судам. Враховуючи викладене, зазначаємо, що рішення третейських судів у справах, які відповідно до Закону не підвідомчі третейським судам, у тому числі у спорах щодо нерухомого майна, прийняті до набрання чинності Законом і не виконані до 31 березня 2009 року (зокрема, не здійснено державної реєстрації прав власності на нерухоме майно), не є підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Крім того, представник зазначила, що в Законі України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1.07.2004 року №1956-IV у переліку документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно взагалі не передбачено рішення третейського суду про визнання права власності. Тому відповідач вважає, що їх дії стосовно відмови у реєстрації права власності позивачу є правомірними. Під час прийняття рішення про відмову позивачу в реєстрації прав власності державний реєстратор керувався п. 3.3 п.п.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, яким встановлено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подане рішення третейського суду не відповідає вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно – правовими актами. Оскільки на момент звернення позивача до МКП «БТІ» рішення третейського суду від 18.03.2009 року (після внесення змін до ЗУ „ Про третейські суди") не є підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що також підтверджується вищевказаними методичними рекомендаціями. Просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд вважає, що зазначений спір віднесено до компетенції окружних адміністративних судів і він підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства на підставі п.1 ч.1 ст.17 КАС України, оскільки є спором фізичної особи з суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, яке прийнято ним на виконання делегованих повноважень зі здійснення владних управлінських функцій щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Виходячи з положень ст.2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1.07.2004 року №1956-IV та на підставі п. 1.3, п.1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року на відповідача МКП «БТІ» м. Луганська покладені функції щодо здійснення державної реєстрації права влсності на нерухоме майно та його обмежень — офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно та його обмежень, що супроводжується внесенням відповідних даних до Реєстру прав власності.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Арбітраж» від 18.03.09р. в справі № 19\05 – 2009 за позивачем ОСОБА_1 визнане право власності на нерухоме майно:
житловий будинок (літ.А-1) загальною площею 7,7 кв. м. житловою площею 12,2 кв.м., сарай (літ. Е), вбиральню ( літ. Ж), огорожу (№1) та ворота (№2), який розташований за адресою:АДРЕСА_1;
житловий будинок (літ. А-1), з прибудовою (літ. А’-1) загальною площею 46,7 кв.м. житловою площею 31,0 кв.м., сарай (літ Б), погріб (літ В), гараж (Літ. Г), убиральню (Літ.У), душ, (Літ. Д), та огорожу (№1,№2,№3), який розташований за адресою:АДРЕСА_2 (а.с. 13-16).
На підставі ухвали Кремінського районного суду Луганської області від 30.03.2009 року позивачу видано виконавчий лист на рішення третейського суду від 18.03.09р. в справі № 19\05 – 2009 (а.с. 17-18).
З відповідей МКП «БТІ» м. Луганська від 06.06.2009 року № 15/43-1615, № 15/43-1616 на звернення позивача від 01.04.2009 року вбачається, що йому відмовлено в державній реєстрації прав власності через те, що з прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про третейські суди», зміни до якого набрали законної чинності 31.03.09р., не вбачається можливим здійснити державну реєстрацію рішення третейського суду від 18.03.09р. в справі № 19\05 – 2009 (а.с. 11-12).
Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов’язковій реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 24 вказаного Закону в реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо:
заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;
із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;
подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;
заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав.
У п. 3.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, визначено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно; право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; при укладені договорів між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлюючих документ попереднього власника.
Згідно з ч.3 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Таким чином, у рішеннях Міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації про відмову в проведенні державної реєстрації права власності на житлові будинки за позивачем відсутні посилання на підстави відмови в проведенні державної реєстрації, вичерпний перелік яких наведений вище.
Як вбачається з письмових заперечень відповідача, доводи якого підтримала його представник в судовому засіданні, позивачу відмовлено в державній реєстрації прав власності на підставі п. 3.3 п.п.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, оскільки рішення третейського суду не є підставою для державної реєстрації з 31.03.2009 року, з часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 5.03.2009 року №1076-VI, через те, що воно не відповідає вимогам, що установлені Перехідними положеннями зазначеного Закону.
Згідно з Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 5.03.2009 року №1076-VI, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування (31.03.2009 року); не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.
Пунктом 3 розділу І зазначеного Закону від 5.03.2009 року №1076-VI внесено зміни до ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди», чим фактично з компетенції третейських судів виключено розгляд справ у спорах щодо нерухомого майна, а пунктом 7 Закону від 5.03.2009 року №1076-VI виключено ч.3 ст. 55 Закону України «Про третейські суди», тобто скасовано вимогу закону щодо необхідності отримання виконавчого листа компетентного суду на рішення третейського суду в тому разі, коли виконання рішення суду потребує вчинення певних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами.
Таким чином, зазначені зміни в законодавстві дійсно набрали чинності на час звернення позивача до відповідача з вимогою про реєстрацію за ним права власності на підставі рішення третейського суду, прийнятого до набрання чинності Законом від 5.03.2009 року №1076-VI і не виконаного на день набрання чинності цим Законом, у справі, яка відповідно до цього Закону вже була не підвідомча третейським судам.
Однак, як вбачається з вимог Перехідних положень Закону України від 5.03.2009 року №1076-VI, зазначені рішення третейських судів не підлягають саме примусовому виконанню.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, до системи органів якої не належить відповідач МКП «БТІ» м. Луганська згідно з ст.3 Закону України «Про Державну виконавчу службу», тому вимоги Перехідних положень Закону України від 5.03.2009 року №1076-VI не розповсюджуються на здійснення повноважень органами МКП «БТІ» щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, суд не вважає слушними посилання відповідача на невідповідність рішення третейського суду вимогам Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 5.03.2009 року №1076-VI.
Суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача на пункт 3 розділу V Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна на підставі рішень судів, що затверджені наказом Міністерства юстиції України №914/5 від 26.05.2009 року, яким фактично рекомендовано бюро технічної інвентаризації визнавати рішення третейських судів про встановлення права власності на нерухоме майно такими, що не є підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно після 31.03.2009 року .
На думку суду, Наказ Міністерства юстиції України №914/5 від 26.05.2009 року надає розширене тлумачення нормам чинного законодавства, що не відповідає завданням, повноваженням та правам зазначеного міністерства згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 року №1577. Крім того, зазначений наказ №914/5 від 26.05.2009 року не є нормативно-правовим актом Міністерства згідно з абзацом 3 пункту 8 вказаного Положення про Міністерство юстиції України, оскільки його не зареєстровано в порядку, встановленому законодавством, тому Методичні рекомендації не носять загальнообов’язкового нормативного характеру і не підлягають обов’язковому виконанню МКП «БТІ» м. Луганська.
Відповідно до п. 10 додатку 1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 року за №66/7387, до правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна відносяться рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
У зв’язку з викладеним, суд вважає, що відповідач безпідставно прийняв рішення щодо відмови позивачу в здійсненні державної реєстрації права власності за ним на підставі рішення третейського суду від 18.03.2009 року, тому оскаржене рішення відповідача підлягає скасуванню. Для захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності за позивачем на підставі зазначених правовстановлюючих документів. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до МКП БТІ підлягають задоволенню в повному обсязі.
З державного бюджету на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 3 гривні 40 коп.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п.п. 3.1, 3.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445, ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обмежень», ст.ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, ст.ст. 159, 161, 163, 167 КАС України,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» м. Луганська задовольнити повністю.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» м. Луганська про відмову ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Арбітраж» від 18.03.2009 року по справі № 19/05-2009.
Зобов’язати Міське комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на об’єкти нерухомого майна на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Арбітраж» від 18.03.2009 року по справі № 19/05-2009.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 (три гривні) 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.С. Шембелян