Справа № 2а-3475

2009 р.

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

03 листопада 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:  

головуючого – судді Купавської Н.М.

при секретарі – Горбань Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення строку на звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

ВСТАНОВИВ:  

Позивачка просить визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі про відмову у призначенні їй підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати відповідача  нарахувати та виплати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01 січня 2006 року до часу подання позовної заяви обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». При цьому позивачка посилається на те, що вона відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відноситься до категорії дітей війни і їй з 01 січня 2006 року щомісячно повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа державних соціальних гарантій і не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. З урахуванням вимог цього закону та відповідно до діючого законодавства розмір мінімальної пенсії за віком складав в період з 01 січня по 01 квітня 2006 року 350 грн., з 01 квітня по 01 жовтня 2006 року 359 грн., з 01 жовтня по 31 грудня 2006 року 366 грн., з 01 січня по 01 квітня 2007 року 380 грн., з 01 квітня по 01 жовтня 2007 року 406 грн. і з 01 жовтня по 31 грудня 2007 року  411 грн., з 01 січня по 01 квітня 2008 року 470 грн., з 01 квітня по 01 липня 2008 року 481 грн., з 01 липня по 01 жовтня 2008 року 482 грн., з 01 жовтня 2008 року 498 грн. Але їй соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в 2006-2007 роках взагалі не виплачувалась. Законами України “Про державний бюджет на 2006 рік” та “Про державний бюджет на 2007 рік” було зупинено дію Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в частині виплати цій категорії осіб щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Та, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-пр/2007 від 09 липня 2007 року вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими зупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. В 2008 - 2009 роках позивачці частково виплачувалась соціальна допомога. Таким чином, загальна сума недоплати за 2006 – 2009 роки складає 4389 грн. 90 коп. З урахуванням цього позивачка просить стягнути з відповідача недоплачену їй соціальну допомогу за період з 01 січня 2006 року і до часу подання позовної заяви, тобто до 08 жовтня 2009 року, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Крім того, позивачка просить поновити їй строк на звернення до суду з позовом, посилаючись на те, що вона не могла звернутись раніше до суду з позовом в зв’язку з тим, що про належні їй, як дитині війни, виплати її ніхто не повідомляв. Більше того, її законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили. І тільки після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України позивачка дізналася про порушення її законних прав та інтересів.  

В судове засідання позивачка не з’явилася, просить слухати справу у її відсутність, на позові наполягає у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, просить слухати справу у його відсутність, позов не визнав, пославшись в письмових запереченнях на те, що фінансування виплат соціальної допомоги дітям війни проводиться з державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного Фонду України. На 2006-2007 роки не був визначений механізм розрахунку та виплати вищевказаної соціальної допомоги, не визначено який орган та з яких джерел повинен призначати 30% доплату до пенсії. В 2008 - 2009 роках питання нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни законодавчо врегульовано і їм щомісячно проводиться доплата до пенсії. Крім того, відповідач вважає, що позивачка без поважних причин пропустила строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково.

ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відноситься до вказаної категорії осіб, що підтверджується посвідчення № 151964 /а.с. 6/.

Відповідно до ст.6 цього Закону позивачка має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В 2006-2007 роках вищевказана соціальна допомога позивачці взагалі не виплачувалась, а в 2008 - 2009 роках їй виплачується соціальна допомога, як дитині війни, у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

Представник відповідача обґрунтовано посилався на те, що позивачкою безпідставно пропущено річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права.  

Згідно з п.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка не надала суду доказів того, що вона пропустила строк позовної давності з поважних причин. Не можна визнати поважною ту причину, що позивачку не повідомили про належні їй, як дитині війни, виплати, та вона не знала про порушення свого права. Позивачка  мала можливість своєчасно дізнатися про це із засобів масової інформації, рішення Конституційного Суду України оприлюднюються. Крім того, вона мала можливість звернутися за консультацією до юристів. Відповідно до п.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Посилання позивачки на те, що неодержані своєчасно суми пенсії з вини органу, що її призначає або виплачує, виплачується за минулий час без обмеження будь-яких строків безпідставне. В даному випадку мова йде про соціальну допомогу, з виплати розмірів якої виник спір.

Тому суд вважає, що позовні вимоги слід розглядати по суті лише в межах річного строку. А в позові про поновлення пропущеного строку з 01 січня 2006 року по 08 жовтня 2008 року слід відмовити.    

Взагалі право ОСОБА_1 на отримання соціальної допомоги відповідачем не оспорюється.  

При цьому, є безпідставними посилання відповідача на те, що Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік” встановлено інші розміри надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються.  

Оскільки, відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.    

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

І тому, Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнав неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік” щодо зміни розміру щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

Положення Законів України про державний бюджет на відповідний рік, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.  

Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України.

Ніяких змін щодо нарахування соціальної допомоги після прийняття Конституційним Судом рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносились.

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині нарахування позивачці суми соціальної допомоги за період з 08 жовтня 2008 року по 08 жовтня 2009 року.

При визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги на період дії рішення Конституційного Суду України слід керуватися Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-І та виходити з розмірів мінімальної пенсії за віком.

В ст.17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року закріплено положення про те, що мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа державних соціальних гарантій і не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Позивачка також просить визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду  України в м. Мелітополі про відмову у призначенні їй підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, судом встановлено, що ніякі рішення щодо відмови у призначенні позивачці підвищення до пенсії відповідачем не приймалися, тому ці вимоги позивачки є безпідставними. Фактично, як вбачається з викладених в позові фактів, позивачка оскаржує бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області щодо нарахування та виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.    

Відповідно до вимог ст.11 КАС України суд розглядає адміністративний позов в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять.  

Враховуючи вік позивачки, її правову необізнаність, з метою захисту її прав, та інтересів суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог.  

Захист прав та інтересів позивачки слід здійснити шляхом визнання противоправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати соціальної допомоги позивачці протиправною та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсій за віком  відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Вимоги в частині зобов’язання відповідача в подальшому призначені та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги позивачці, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», задоволенню не підлягає тому, що відповідно до ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, зі змісту імперативної норми закону вбачається, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуючі порушення, суперечить приписам чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 99, 161, 162 КАС України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”,

ПОСТАНОВИВ:  

В поновленні ОСОБА_1 строку на звернення до суду з адміністративним позовом відмовити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 08 жовтня 2008 року по 08 жовтня 2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1У від 18 листопада 2004 року з урахуванням виплачених сум за цей період.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання в Мелітопольський міськрайонний суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з моменту його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання цієї заяви або шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в 20-денний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи  апеляційним судом.        

СУДДЯ: