Справа №22а-1702    2006р.                  Головуючий по 1-й інстанції

Гвоздик А.С Суддя-доповідач- Бондаревська С.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року   червня місяця „22" дня                            м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді- Бондаревської С.М. Суддів- Триголова В.М., Карнауха К.М. при секретарі- Зеленській О.І. представника позивача- ОСОБА_1 відповідача- ОСОБА_2 представника відповідача- ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та представника позивача- ОСОБА_1

на рішення Диканського районного суду Полтавської області від „03" травня 2006 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права користування квартирою та визнання квартири, спільною сумісною власністю подружжя.

Колегія суддів,   заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного

суду,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 03 травня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права користування квартирою та визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя відмовлено у зв"язку з безпідставністю позовних вимог.

Роз"яснено ОСОБА_4, що він має право звертатися до суду з позовом з питання відшкодування понесених ним витрат   за   виконані       ним   ремонтно-будівельні       роботи   в   квартирі відповідачки  ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1.

З даним судовим рішенням не погодився позивач - ОСОБА_4 та його представник- ОСОБА_1, оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі вказували, що рішення суду вважають таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Просили вказане судове рішення Диканського районного суду Полтавської області від 03 травня 2006 року- скасувати, а справу направити на новий розгляд.

На апеляційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_1 надали свої заперечення відповідачка- ОСОБА_5 та її представник- ОСОБА_3, в якому просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Диканського районного суду Полтавської області від 03 травня 2006 року- залишити без змін, вказуючи, що підстави для його скасування відсутні.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача- ОСОБА_1. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній обставини.

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник- ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали, просили її відхилити, а рішення Диканського районного суду Полтавської області- залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_5 під час спільного проживання з позивачем у шлюбі на підставі договору міни від 02 листопада 1999 року стала власником трикімнатної квартири АДРЕСА_2. За спільні кошти з позивачем на протязі двох років вони провели ремонтно-будівельні роботи у вказаній квартирі, вартість яких, з урахуванням фізичного зносу, згідно висновку судово-будівельно-технічної експертизи становить 4831 грн. В зв"язку з розірванням шлюбу між сторонами та вищевказаними витратами, понесеними в ході проведеного ремонту спірної квартири, позивач претендує на 1/2 частину квартири відповідачки.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст..308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується сторонами, що 15 серпня 1995 року сторони уклали шлюб, який було розірвано згідно рішення Диканського районного суду від 10 серпня 2005 року.

Під час проживання у шлюбі з позивачем відповідачка ОСОБА_5 на підставі договору міни від 02 листопада 1999 року стала власником трикімнатної квартири АДРЕСА_2. На протязі двох років сторони, перебуваючи у шлюбі, за спільні кошти провели у даній квартирі ремонтно-будівельні роботи.

Також судом вірно встановлено та не спростовано сторонами, що докази , які підтверджували б їх витрати на проведений ремонт у спірній квартирі як у позивача, так і відповідачки- відсутні.

Відповідно до висновку судово-будівельно-технічної експертизи, проведеної за клопотанням позивача, вартість спірної квартири становить 65540 грн., а вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт, проведених сторонами з урахуванням фізичного зносу складає 4831 грн., вартість 1/2 частини виконаних робіт- становить 2415 грн.50 коп., що складає 7/100 частин від вартості вищевказаної квартири.

Встановивши такі обставини, суд прийшов до вірного висновку, що поліпшення позивачем майна відповідачки на вказану суму, не дає йому права власності на будь-яку частину належної на праві власності відповідачці квартири та з цих підстав обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_4, роз'яснивши останньому його право на звернення до суду з позовом про відшкодування понесених ним витрат за виконані ним ремонтно-будівельні роботи в квартирі відповідачки ОСОБА_2 за вищевказаною адресою.

При вирішенні позовних вимог в частині визнання права користування ОСОБА_4 спірною квартирою, в якій останній зареєстрований з дозволу відповідачки та проживає в даний час, місцевим судом вірно встановлено, що позивач безперешкодно користується всією   квартирою , в тому числі з тими   покращеннями,  які  він разом  з позивачкою  створив у цій квартирі в період сумісного проживання з нею.

Виходячи із зазначених обставин, суд дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог у цій частині та відмовив у їх задоволенні.

Такий висновок ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції постановлено обгрунтоване та законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги , законність та обгртунтованість висновків суду не спростовують, а тому їх слід відхилити.

Керуючись     ст..ст.ЗОЗ,  307,  308,  314,  315     ЦПК України,  колегія

суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та представника позивача - ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 03 травня 2006 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - Бондаревська С.М. Судді- Триголов В.М., Карнаух К.М. Згідно:    

ТР 2 26.06.06р.