Справа № 2-а-12784-2009
П О С Т А НО В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2009р. Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Руденко Л.М.
при секретарі – Сироватській Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Слов’янську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного Фонду України в місті Слов’янську Донецької області, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - Головне Управління Державного Казначейства України в Донецькій області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він народився у 1938 році, відповідно до Закону України № 2195-1У від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Відповідно до ст.. 6 зазначеного закону їй з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але у 2008 році така допомога не виплачувалась.
Вважає, що строк позовної давності ним не пропущений, оскільки виплата підвищення до пенсії є однією часткою до складових пенсії в цілому і відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-Х11 виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнанні неконституційними, серед іншого, і положення пп. 2 п. 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Отже з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» є противоправною і такою, що суперечить Конституції України та Законам України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове Державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, яка складає : з 01.01.2008 року – 470 грн., з 01.04.2008 року – 481 грн., з 01.07.2008 року – 482 грн., з 01.10.2008 року – 498 грн. Тобто з 22.05.2008 року відповідач повинний нарахувати йому 1072 грн. 85 коп.
Внаслідок того, що Постановою Кабінету Міністрів України № 530, впроваджувалося підвищення пенсії в твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня 49,80 грн. – разом виплачено 388, 65 грн. Недоплата після рішення Конституційного Суду від 22.05.2008 року становить 684,20 грн. в 2008 році та за 3 місяці (січень, лютий, березень) 2009 року – 298, 80 грн.
Просить суд визнати дії УПФ у м. Слов’янську протиправними. Зобов’язати УПФ України у м. Слов’янську нарахувати на його користь і виплатити щомісячну державну допомогу, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що становить 735 грн. Стягнути з відповідача 983 грн. на відшкодування завданої його бездіяльністю шкоди за період з 22.05.2008 рок по 31.12.2008 року, та з 01 січня по 01 квітня 2009 року. Сума донарахування разом становить 1718 грн. Стягнути з Державного бюджету України на його користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 51 грн.
Позивач до судового засідання не з»явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність та підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання також не з’явився, справу просив розглянути у відсутності представника ПФ України у м. Слов’янську, але надав до суду заперечення, в яких пояснив, що ст.. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.. 5 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006 року, а ст.. 6 – протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку визначеному КМ України за погодження з Комітетом ВР України з питань бюджету. Вказані статті не були визнанні неконституційними, отже, відсутні підстави для їх застосування. Крім того у 2006 р. урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». На 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст.. 6 вказаного закону. Ст.. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» передбачено підвищення до пенсій дітям війни у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі вказаного, дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії з 01.01.2007 року у розмірі 19 грн., з 01.04.2007 р. – 19,35 грн., з 01.10.2007 року – 19,75 грн. Ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» видатки на підвищення дітям війни не передбачено. У зв’язку з чим і після прийняття рішення Конституційним судом України наведене позивачем підвищення не виплачувалося. Відповідно до ст.95ч.2 Конституції України виключно Законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загально - суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст.18п.5 ЗУ України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України чи інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного Фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Стаття 72 ч.2 вказаного Закону України передбачено, що кошти Пенсійного Фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню. Крім того забороняється використовувати кошти Пенсійного Фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом.
Законодавством не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, у якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір.
Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним. Натомість, старий закон, що втратив юридичну чинність, тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини, а ні рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року, а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.2008 р.
Для врегулювання ситуації, 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10грн., з 01 липня - 48,20грн. та 01 жовтня - 49,80грн.
Таким чином, підвищення дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства.
Статтею 99 КАСУ встановлено річний строк звернення до суду. Позивач зазначає, що про факт порушення їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі, у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційного судом України 09.07.2007 року, тобто, ще у липні 2007 року. З позовом позивач звернувся лише у 2009 році, тому для захисту порушеного права позивачем пропущено строк звернення до суду.
Згідно ст.100 КАСУ пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
УПФ України в м. Слов’янську наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи ГУ ДКУ України в Донецькій області до судового засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника та пояснення, відповідно до яких органи ПФУ в Державному казначействі не обслуговуються, у зв’язку з чим ДК не має можливості надати поясненнями з приводу позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується посвідченням останньої з відповідною відміткою та паспортом.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена на 2007 рік.
Однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції. Законом України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 року № 422/96-ВР, а саме ст.73 вказаного Закону передбачено, що у разі коли нормативно-правові акти або їх окремі положення визначаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), то вони оголошуються не чинними та втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення. У зв’язку з наведеним суд вважає, що вимоги, щодо зобов’язання нарахувати вказану у позові соціальну допомогу за 2007 рік підлягають задоволенню за період часу з 09.07.2007 року (день прийняття рішення Конституційним Судом України) по 31.12.2007 року. Розмірі мінімальної пенсії за віком за 2007 рік, відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» складає: з 01.04.2007р- 410,06грн.; з 01.10.2007р.- 415,11грн.. Позивачу повинно було нараховуватися підвищення до пенсії у розмірі 710 грн. 91 коп., виходячи з наступних розрахунків: 410,06х 30%/31х 23дн. + 410,06х 2.х 30% + 415,11грн. х 3 х 30%.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі після внесення відповідних змін статтею 6 вказаного закону передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Конституційний Суд України дійшов до переконання, що законами про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх. Так рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вказані вище зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача, щодо нарахування соціальної допомоги, як дитині війни за 2008 рік підлягає задоволенню з 22.05.2008 року (день прийняття рішення Конституційним Судом України) по 31.12.2008 року.
У судовому засіданні встановлено, що позивачу за 2008 рік виплачувалася надбавка у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, втративши працездатність, а саме: з 01.01.2008 року – 47 грн.,; з 01.04.2008 року – 48,10 грн.; з 01.07.2008 року – 48,20 грн.; з 01.10.2008 року – 49,80 грн. З урахуванням вказаних виплат відповідач повинний нарахувати позивачеві суму соціальної допомоги, як Дитині Війни – 715грн. 23коп., виходячи з наступних розрахунків: 481грн.х 30%/31х 10дн. – 481грн.х 10%/31х 10дн. + 481грн. х 30%- 481грн. х 10% + 482грн. х 3 х 30% - 482грн. х 3 х 10% + 498грн. х 3 х 30% - 498грн. х 3 х 10%
Щодо вимог про визнання дій неправомірними та зобов’язання сплатити недоплачену державну допомогу у 2009 році, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають. Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009рік» - надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Відповідно до п. 8 Постанови КМУ №530 від 28.05.2008року « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах, з 01 січня 2009року в сумі 49,80грн. З довідки, наданої пенсійним фондом вбачається, що позивачеві за період січень-березень 2009 року сплачувалася надбавка до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, втративших працездатність, яка становить – 49 грн. 80 коп. на місяць. Тобто відповідач діяв в межах діючого законодавства і підстав визнавати його дії в цій частині неправомірними не має.
В своїх роз»ясненнях Вищий Адміністративний Суд України від 21.05.2009 року за № 781/13/13-09 роз»яснив, що суд, встановивши, що відповідачі порушили норми права, які регулують спірні правовідносини, повинний визнати такі дії незаконними та зобов»язати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. У зв»язку з чим, суд вважає що в частині позовних вимог, щодо стягнення сум недоплаченої допомоги з відповідача на користь позивача слід відмовити.
Органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, що відповідає вимогам ст.19 ч.2 Конституції України. Враховуючи наведене положення суд не приймає посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530 . Суд також не бере до уваги посилання відповідача у запереченнях до позову на те, що Пенсій Фонд України не повинний виплачувати зазначене у позові підвищення, що спростовується функціями та повноваженнями відповідача.
Що стосується строку звернення до суду з адміністративним позовом, то ст. 99 КАС України передбачено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи. Відповідно до ст.100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем порушено вимоги Конституції України, а саме ст. 19 ч. 2, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. З вказаних причин, суд приходить до переконання що позивачем пропущений строк звернення до суду з поважних причин, якій підлягає відновленню.
З урахуванням вище наведеного, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити позивачеві доплату до пенсії у сумі 1426,14 грн.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. У зв»язку з чим суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог щодо нарахування та виплати соціальної державної допомоги позивачеві за 2008 рік.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 51 грн.. Відповідно до вимог п.3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України розмір державного мита із позовних заяв складає 1 відсоток ціни позову, але не більше 1700 грн.. У зв’язку з наведеним поверненню підлягають витрати на сплату судового збору в сумі 14,26 грн. за рахунок державного бюджету.
Стаття 10 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що всі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно з вимогами ст. 11 ч. 1Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На підставі викладеного та керуючись ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законами України «Про Державний бюджет України на 2007рік», «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», «Про Державний бюджет України на 2009рік», Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007року, Рішенням Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008року, ст.ст. 10, 11, 12, 76, 79, 158, 159-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду за захистом своїх прав.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську стосовно несплати ОСОБА_1 в повному обсязі, за період з 09.07.2007р по 31.12.2007року, з 22.05.08року по 31.12.2008р., підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську нарахувати та виплатити несплачену соціальну державну допомогу у вигляді доплати до пенсії за віком на користь ОСОБА_1, 20 .07.1938р. народження, за період з 09.07.2007р по 31.12.2007року, з 22.05.08року по 31.12.2008р. в сумі 1426 грн. 14 коп. (грн. Одна тисяча чотириста двадцять шість 14 коп.), відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 14 грн. 26 коп. за рахунок державного бюджету.
В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано в Адміністративний Апеляційний суд Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а апеляційну скаргу - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження
Суддя: /підпис/
«З оригіналом згідно»
Суддя Слов’янського
Міськрайонного суду ОСОБА_2