Код суду 0555
Справа № 2-А-3418/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Доброріза А.В.
при секретарі Зайцевій О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ясинуватій цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в місті Ясинувата про визнання незаконним рішення про відмову у виплаті та стягнення державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
В С Т А Н О В И В:
5 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ясинувата (далі - УПФУ) про визнання незаконним рішення про відмову у виплаті та стягнення державної соціальної допомоги «Дітям війни». В обґрунтування позову позивач вказав, що він віднесений до категорії дітей війни і, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, в порушення цього Закону, у 2008 році така допомога відповідачем не виплачувалася. Просив визнати незаконним рішення про відмову у виплаті державної соціальної допомоги «Дітям війни» та зобов’язати нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Позивач в судове засідання не з’явився, надав заяву, де позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу у його відсутність.
Відповідач надав заперечення, у відповідності з якими свої дії вважав правомірними, оскільки визнання рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року неконституційними положень п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” відповідно не потягло за собою виділення коштів на виплату зазначеної допомоги, відповідні видатки на підвищення допомоги дітям війни не передбачено. Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не передбачено фінансування соціальних гарантій дітей війни, Пенсійний фонд не має можливості виплачувати зазначені кошти. Зазначив, що а ні рішенням Конституційного суду України, а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції до 1 січня 2008 року. Крім того, відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» у 2008 році позивачу виплачувалася державна соціальна надбавка як дитині війни у розмірах: з 22 травня - 48,10 грн, з 1 липня – 48,20 грн., з 1 жовтня - 49,80 грн. Тому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Також відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.
Відповідач у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність.
Дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року за № 2195-ІV (далі - Закон № 2195-ІV) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_1 являється пенсіонером, ІНФОРМАЦІЯ_1, належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням (а.с.4), знаходиться на обліку в УПФУ в місті Ясинувата та отримує пенсію за віком. Відповідно до Закону № 2195-ІV має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, але таке підвищення протягом 2008 року відповідачем не проводилося.
Відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року за № 107-VI текст статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було викладено в новій редакції, за якою дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня 2008 року стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” діяла в редакції від 18 листопада 2004 року.
Згідно зі ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, у 2008 році складав: з 1 квітня - 481 грн.; з 1 липня - 482 грн.; з 1 жовтня - 498 грн.
Оскільки дія Закону про бюджет на поточний рік закінчується 31 грудня цього року то й перерахунок пенсії повинен вчинятися до цієї дати – до 31 грудня відповідного року.
Посилання відповідача на відсутність та суперечливість законодавства суд не приймає з огляду на наступне. Відповідно до ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Згідно ч.7 ст.9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Суд не приймає посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної допомоги до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України. Крім того, відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами ПФУ за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст.6 Закону № 2195-ІV, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
В ст.99 КАС України передбачений річний строк звернення до суду. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду 5 жовтня 2009 року. Про суми виплати пенсії позивачу було відомо, тобто з 22 травня 2009 року він не був позбавлений можливості звернутися до суду з зазначеним позовом. Незнання законодавства не є поважною причиною пропуску такого строку. Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Таким чином, вимоги позивача зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період до 5 жовтня 2008 року не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 5 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Керуючись ст.ст. 86, 160-163 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в місті Ясинувата щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 5 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в місті Ясинувата нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 5 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В решті позовних вимог позивачу відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ясинуватський міськрайонний суд. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано до Ясинуватського міськрайонного суду протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Ясинуватського міськрайонного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя