ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2009 року Справа №2-а-3947/08/0970
м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді - Басай О.В.
при секретарі Шовгенюк І.В.
за участю:
представника позивача – Гуцуляк Г.І.;
представників відповідача – Гавадзин М.В. ;
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Гамуляк О.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ДП «Аграрна фірма «Тисмениця» ВАТ «Івано-Франківський м’ясокомбінат»
до відповідача: Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
ДП «Аграрна фірма «Тисмениця» ВАТ «Івано-Франківський м’ясокомбінат» звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001132320/0 від 07.12.2007 року, №0000012330/2 від 05.05.2008 року та зобов’язання Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області надати Головному управлінню Державного казначейства в Івано-Франківській області висновки про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року в сумі 135909, 00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні пред’явлений позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що право на відшкодування податку на додану вартість по окремій податковій декларації з ПДВ законодавством не передбачено, але сільськогосподарський товаровиробник не позбавлений права на отримання бюджетного відшкодування у випадках передбачених Законом, в тому числі по операціях із придбання, ремонту та модернізації основних фондів для виробництва сільськогосподарської продукції, на підставі податкової декларації, згідно із якою здійснюються розрахунки з бюджетом по податку на додану вартість. Крім того зазначив, що підпунктом 7.7.1. п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) визначено, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону вказано: якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Оскільки згідно платіжного доручення №3 від 10.08.2007 року позивачем було сплачено ПДВ в сумі 109519, 33 грн., то підприємством на виконання вищезазначених норм було правомірно задекларовано суму ПДВ до відшкодування. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та пояснив, що згідно з даними податкової декларації з ПДВ позивача за вересень 2007 року та додатком 3 до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» відображені такі показники: сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 135909, 00 грн. Згідно з підпунктом 6.2.6 пункту 6.2 ст.6 Закону України від 03.04.1997 року №168 «Про податок на додану вартість» (далі – Закону) до 01.01.2008 року операції з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою сільськогосподарським товаровиробникам всіх форм власності і господарювання оподатковуються за нульовою ставкою. Вищевказана норма встановлює лише розмір ставки податку, а право акумуляції сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності сум податку на додану вартість за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, та порядок виплати їм додатній переробним визначено п.11.21 ст.11 Закону, яким уповноважено Кабінет Міністрів України визначити порядок нарахування і використання зазначених коштів. Такий механізм затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року №596 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України» від 26.02.1999 року №271 і від 12.05.1999 року №805». Пунктом 12 даної Постанови передбачено, що на підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м’ясопродуктів, вироблених у власних цехах. Кріт того, встановлено, що залишок податкових зобов’язань відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість з поставленої зазначеної продукції перераховуються підприємством з поточного на окремий рахунок, а залишок податкового кредиту покривається податковими зобов’язаннями наступних податкових періодів. Постановою не передбачено норми, згідно якої суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) сільськогосподарськими товаровиробниками по операціях з придбання товарі (послуг) та використаних в межах господарської діяльності, пов’язаної з операціями з поставки переробним підприємствам молока і м’яса живою вагою, включалися до податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом. Таким чином, суми від’ємного значення податку на додану вартість, що виникли у сільськогосподарських товаровиробників в результаті здійснення операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою за нульовою ставкою, включаються до спеціальної декларації, за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти пред’явленого позову заперечив. Вважає його безпідставним та необґрунтованим. Просить в задоволені позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що між Виробничо-лізинговим підприємством «Украгропостач» (надалі продавець) та ДП «Аграрна фірма «Тисмениця» ВАТ «Івано-Франківський м’ясокомбінат» (надалі покупець) укладено договір купівлі-продажу №58 від 24.07.2007 року згідно якого, продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію в номенклатурі, кількості і за цінами відповідно до специфікації №1, що є невід’ємною частиною Договору (а. с. 33-34).
Згідно п.2.1 даного Договору загальна сума Договору складає – 657116, 00 грн.
Відповідно до специфікації №1 асортимент товару до Договору №46 від 20.06.2007 включає: УЭС-2-280А-2 засіб енергетичний універсальний з кондиціонером на суму 353430, 00 грн.; К-Г-6 «Полісся» Адаптери для збирання кормових культур у тому числі ПКК0100000А Подрібнювач на суму 87753, 33 грн., ПКК0200000А Жатка грубостеблевих культур на суму 34700, 83 грн., ПКК 0400000 Жатка для трав на суму 34405, 83 грн., ПКК 0350000 Підбирач на суму 30833, 33 грн., змінне устаткування для кормо виробництва на суму 6473, 33 грн., всього на суму 547596, 67 грн., ПДВ 20% 109519, 33 грн., разом з ПДВ 657115, 00 грн.(а. с. 35). 17.08.2007 року ВЛП «Украгропостач» виписано видаткову накладну №РН – 0000072 на ДП АФ «Тисмениця» та податкову накладну №94 на загальну суму 657116, 00 грн. в тому числі ПДВ в сумі 109519, 33 грн. Оплата проведена по розрахунковому рахунку, що підтверджується платіжним дорученням №3 від 10.08.2007 року в тому числі ПДВ в сумі 109519, 33 грн.
22.10.2007 року позивачем було подано до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області податкову декларацію з податку на додану вартість (далі ПДВ) за вересень 2007 року.(а.с.25-28). У вказаній податковій декларації згідно рядка 25 та згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 135909, 00 грн.
Відповідачем в період з 13.11.2007 року по 23.11.2007 року було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за вересень 2007 року, за результатами якої складено акт №968-2330-32573828 від 30.11.2007 року (а. с. 10-24).
З даного акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.12 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року №596 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України» від 26.02.1999 року №271 і від 12.05.1999 року №805», оскільки позивачем неправомірно заявлено в загальній податковій декларації з податку на додану вартість №3 за вересень 2007 року суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 135909, 00 грн. (а. с. 23).
На підставі вищенаведеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001132320/0 від 07.12.2007 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року в сумі 135909, 00 грн.(а. с. 8).
За результатами апеляційного оскарження вищенаведеного податкового повідомлення-рішення відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000012330/2 від 05.05.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 135909, 00 грн. (а. с. 9).
Суд погоджується з таким висновком відповідача виходячи з наступного.
У пункті 11.21 статті 11 "Прикінцеві положення" Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон) передбачено, зокрема, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається в розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11.29 ст.11 зупинено до 1 січня 2006 року дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 "Загальні положення" Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.
Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.
Із наведеного випливає, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями з придбанням основних фондів, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.
Таким чином, твердження позивача, щодо обґрунтованості включення ПДВ з вартості придбаних основних засобів до загальної декларації з цього податку є безпідставним.
Щодо вимоги позивача про зобов’язання Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області надати Головному управлінню Державного казначейства в Івано-Франківській області висновки про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року в сумі 135909, 00 грн. суд вважає, що дана вимога не підлягає до задоволення, оскільки така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ. Таким способом захисту є вимога про стягнення бюджетного відшкодування по ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя О.В. Басай
Постанова в повному обсязі складена 11.09.2009 року