Справа № 2-а-320
2009
П О С Т А Н О В А
іменем України
20 жовтня 2009 року м. Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області у складі: головуючої судді- Ніточко Л.Й., при секретарі Борковській Н.М., за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Старий Самбір справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірними дії та зобов"язання нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну надбавку як дитині війни за 2007-2008 роки
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 23.07.09 року звернулася до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у в Старосамбірському районі Львівської області, в якому просить суд поновити їй пропущений строк для звернення до суду за період з 01.07.2006 року до 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року до 31.12.2008 року та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити їй недоплачену щомісячну надбавку як дитині війни за 2007-2008 роки. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні внесла уточнення до позовної заяви, а саме: просила поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі по відмові у перерахунку і виплаті на її користь недоплаченої їй як дитині війни щомісячної надбавки до пенсії за 2006-2008 роки та зобов"язати відповідача нарахувати і виплатити на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії за 2006-2008 роки. Дані позовні вимоги підтримала і дала суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві а також пояснила, що неодноразово зверталася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням їй збільшення відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але їй було відмовлено, вважає дії відповідача неправомірними.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позову не визнала та пояснила, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати розмір надбавки за відсутності поняття "мінімальна пенсія за віком", як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Крім цього, позивачу у 2008 році було проведено перерахунок пенсії - нарахування та виплату надбавки до пенсії, як дитині війни, в розмірі 10%, починаючи з 01 січня 2008 року, а саме: січень-березень (47.00 х 3 м-ці) – 141.00 гривню; квітень-червень (48.10 х 3 м-ці) – 144.30 гривні; липень-вересень(48,20 х 3 м-ці) – 144.60 гривні; жовтень-грудень (49.80 х 3 м-ці) – 149.40 гривень, всього за 12 місяців 2008 року виплачено 579 гривень 30 копійок. Виходячи з наведеного, та, приймаючи до уваги факт пропуску позовної давності, просила в позові відмовити.
Вислухавши в судовому засіданні позивача та представника відповідача, оглянувши та оголосивши документи, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-VI установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею першою цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно даних пенсійного посвідчення та паспорта (а.с.6,7) позивач ОСОБА_1 народилася 03 листопада 1943 року, отже належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому вона має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії, щомісячного або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Також позивач не заперечувала, що відповідачем зроблено перерахунок пенсії та додатково виплачено як дитині війни у 2008 році надбавки до пенсії по 10 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно, тобто 579 гривень 30 копійок. Згідно довідки відповідача (а.с.15) позивач знаходиться на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком при повному стажі.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-VI передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити їй недоплачену щомісячну надбавку до пенсії, як дитині війни, за 2006 рік, то суд зазначає, що п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", однак Законом України від 19.01.2006 року № 3367-ІУ дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5, запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення повинні були здійснити у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, положення ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили, то в задоволенні позовних вимог, щодо виплати за 2006 рік, слід відмовити.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було обмежено.
Однак Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими обмежується дія ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008, визнані неконституційними положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
У відповідності з ч.2 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України щодо питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України є обов"язковими на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. А згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року було відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, позивач має право щодо нарахування та виплати їй щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тобто на підставі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням виплачених сум, тому позов в цій частині вимоги позивача за вказаний період підлягає задоволенню.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити їй надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 01 січня по 08 липня 2007 року включно, оскільки до прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року №6-рп/2007 про визнання неконституційним, зокрема, положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначені норми Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" були чинними та підлягали виконанню, тому відповідач правомірно відмовив позивачу у підвищенні розміру пенсії за цей період, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача і в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити їй надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 01 січня 2008 року до 21 травня 2008 року включно, так як ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою передбачена зазначена виплата, п.п.2 п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-У1 була викладена в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Дана норма в період з січня до 21 травня 2008 року була чинною і таке підвищення виплачувалось ОСОБА_1 у встановленому розмірі, а положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнане неконституційним лише 22.05.2008 року на підставі рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується лише до пенсій передбачених цим законом. Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Суд вважає також за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України "Про соціальний захист дітей війни" надбавки до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що дії управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі по ненарахуванню та невиплаті позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, є протиправними. В порядку ч.2 ст.11 КАС України суд вважає, що для повного захисту прав та інтересів позивача слід визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу надбавки до пенсії у розмірах, що передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». А відповідно до ч. 2. ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. А тому суд вважає, що немає підстав для застосування строків позовної давності по даній справі.
Так як функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області,що відповідає чинному законодавству, то ОСОБА_1 правильно визначила відповідачем по цій справі управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі.
Керуючись ст. ст. 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 28, 46 ч.2, 107ч.1 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", п. 17 ст. 77, 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст.ст.62, 71 п.12, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.58, п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст.6-10, 11 ч.2, 17, 143, 158-160, 162, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області провести нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням виплачених сум.
В решта позовних вимогах - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через Старосамбірський районний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі – 21 жовтня 2009 року.