Справа № 2-940/2007

РІШЕННЯ                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2007 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - Зубенко Т.І., при секретарі - Позовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перерозподіл ідеальних часток та визнання права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про перерозподіл ідеальних часток та визнання за ним права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями посилаючись на те, що спірний житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_5 - 1/2 частина, бабусею позивача -ОСОБА_6 - 4/12 частини, батьком позивача - ОСОБА_7 - 1/12 частина, тіткою позивача - ОСОБА_2 - 1/12 частина. У 1977 році бабуся заявника ОСОБА_6 добудувала до своєї частини будинку прибудови „А-1" та „а", які складають 9/100 частин, котрі рішенням Комінтернівського РВК м. Харкова НОМЕР_1 від грудня 1977 року були узаконені на її ім.'я, однак у зв'язку з виконаною прибудовою частки співвласників не були перерозподілені. Після смерті ОСОБА_5 її частку успадкував ОСОБА_8, однак у зв'язку зі зміною ідеальних часток співвласників він змушений був звернутися до суду з позовом про перерозподіл ідеальних часток та визнанням за ним права власності на частину спірного будинку. 24 серпня 1984 року рішенням Комінтернівського райсуду м. Харкова частки співвласників були перерозподілені: частка ОСОБА_5 склала 40/100 частин замість колишніх 6/12 частин та за правом власності перейшла до ОСОБА_8, а згодом за договором дарування до ОСОБА_9. Частка ОСОБА_6 залишилась відкритою та з урахуванням добудови склала 46/100 замість колишніх 4/12 часток, частка ОСОБА_7 7/100 замість колишньої 1/12 часток, частка ОСОБА_2 7/100 замість колишньої 1/12 частки. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бубася позивача - ОСОБА_6, сцдащина після смерті якої була ним прийнята , оскільки він на момент відкриття спадщини мешкав разом з бабусею та за цією ж адресою була проведена реєстрація його мешкання. Батько позивача перебував в зареєстрованому шлюбі з матір"ю позивача -відповідачкою по справі - ОСОБА_4, яка після реєстрації шлюбу оселилась та мешкала разом з батьком позивача у спірному будинку. В 1983 році мати позивача припинила підтримувати шлюбно-сімейні відносини з його батьком та перешла разом з сестрою позивача - відповідачкою по справі - ОСОБА_3 проживати до громадянина ОСОБА_10, де і мешкає по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2. Оскільки шлюб між батьками позивача не був розірваний, реєстрація мешкання матері та сестри позивача залишилась за місцем проживання батька позивача. ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харкові помер батько позивача, спадкоємцями після смерті якого були позивач, сестра позивача - ОСОБА_3, мати позивача - ОСОБА_4 та бабуся позивача -ОСОБА_6 Мати та сестра позивача - відповідачки по справі на момент відкриття спадщини в спірному будинку не мешкали, сам факт їх реєстрації за місцем відкриття спадщини не може бути підставою для визнання їх спадкоємцями. В подальшому мати позивача зареєструвала шлюб з ОСОБА_10, виписалась зі спірною частини домоволодіння та зареєструвалась за місцем свого фактичного мешкання. Сестра позивача - ОСОБА_3 в 1992 році також виписалась зі спірної частини домоволодіння та зареєструвалась за адресою: АДРЕСА_3. Фактично мати та сестра позивача не прийняли спадщину, не претендували на неї та не претендують на теперішній час. Таким чином частку батька позивача фактично успадкували позивач та його бабуся в рівних частках, то бто по 7/200 часток. 09.02.1994 року бабуся позивача - ОСОБА_6 оформила заповіт, згідно з яким заповідала позивачу всю частину спірного будинку, яка належала їй на момент смерті батька позивача. Таким чином, частку бабусі, яка складає 99/200 частин (46/100 + 7/200) та частку батька, яка складає 7/200 частин, а усього 53/100 частин успадкував позивач. В зв"язку з капітально-востановчим ремонтом будинку позивач домовився з відповідачкою по справі - ОСОБА_2 продати йому її частину будинку, на що відповідачка погодилась. 05.04.2004 року позивач передав ОСОБА_2 гроші у сумі 2000 грн. за всю частину будинку, яка їй належала, а остання передала позивачеві у володіння, користування та розпорядження частину будинку, яка їй належала, зобов"язавшись переоформити її на позивача, однак ухиляється від переоформлення цієї частки на позивача в нотаріальному порядку, в зв"язку з чим позивач вимушений поставити питання про визнання цієї угоди дійсною.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі до судового засідання не з'явились, надали суду письмові заяви з проханням слухати справу за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечують.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав:

Встановлень, що первісно право власності за співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями, які знаходяться у АДРЕСА_1 було зареєстровано за:

-  ОСОБА_5 - 1/2 частина на підставі свідоцтва про

право власності по закону від 15.10.1958 р.

·     ОСОБА_6 - 1/4 частина на підставі свідоцтва про право власності від 20.07.1977 року та 1/12 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.07.1977 р.

·     ОСОБА_7 - 1\12 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.07.1977 р.

·     ОСОБА_2 - 1\12 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.07.1977 р.

У 1977 році ОСОБА_6 добудувала до своєї частини будинку за свої власні кошти та з застосуванням власного труду пом. 2-4, 2-5 (будівлі „А-1" та „а"), які складають 9/100 частин. Рішенням комінтернівського РВК м. Харкова НОМЕР_1 від 1977 року добудови були узаконені її ім'я.

Після смерті ОСОБА_5 її частку успадкував ОСОБА_8, однак у зв'язку з побудованими добудовами частки співвласників змінилися та останній вимушений був звернутися до суду з позовом про перерозподіл ідеальних часток та визнанням за ним права власності на частину житлового будинку.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 серпня 1984 року було перерозподілено ідеальні частки. Частка ОСОБА_5 склала 40/100 частин замість колишніх 6/12 частин, яка по праву власності перейшла до ОСОБА_8, a згодом по договору дарування від 23.11.2005 року до ОСОБА_9. Частка ОСОБА_7 - 7/100 частин замість колишньої 1/12 частини, частка ОСОБА_2 - 7/100 частин замість колишньої 1/12 частини.

ОСОБА_7 знаходився у зареєстрованому шлюбі з матір'ю позивача -відповідачкою по справі - ОСОБА_4, яка після реєстрації шлюбу поселилася та проживала у спірному будинку. Там також була зроблена її реєстрація місця проживання.

У 1983 році ОСОБА_4 зупинила підтримувати шлюбно-сімейні відносини з ОСОБА_7 та перейшла проживати до громадянина ОСОБА_10, де й мешкає до теперішнього часу, а саме: АДРЕСА_2. Так як шлюб між батьками позивача не був розірваний, реєстрація ОСОБА_4 залишилась за попередньою адресою, тобто за місцем знаходження спірного будинку.

Відповідачка ОСОБА_3 18 січня 1983 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 та після укладення шлюбу перейшла проживати до чоловіка за наступною адресою: АДРЕСА_3, однак реєстрація відповідачки залишилася за попереднім місцем проживання, тобто за адресою спірного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Харкові помер ОСОБА_7. На момент його смерті спадкоємцями на його частку, яка складала 7/100 частину спірного будинку, були позивач, син померлого, відповідачка по справі - ОСОБА_4 - дружина померлого, відповідачка по справі - ОСОБА_3 - дочка померлого, а також мати померлого - ОСОБА_6 кожний у рівних частках.

У відповідності до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємці, які проживали спільно з спадкодавцем, вважаються фактично прийнявшими спадщину.

Судом встановлено, що хоча відповідачки по справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - на момент відкриття спадщини були спадкоємцями першої черги, однак спадщина ними прийнята не була, т.я. у спірному будинку вони не проживали, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини не зверталися, на спадщину не претендували та не претендують по теперішній час. Сам факт реєстрації проживання за місцем відкриття спадщини не може бути підставою для визнання їх спадкоємцями, фактично прийнявшими спадщину, так як сама реєстрація є адміністративним актом, але ж не підтвердженням місця фактичного проживання.

Таким чином, частка ОСОБА_7 фактично спадкувалася позивачем та ОСОБА_6 у рівних частках, тобто по 7/200 частині.

9 лютого 1994 року ОСОБА_6 оформила заповіт, котрим заповіла усю належну їй на момент смерті частину спірного будинку позивачу по справі - ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові померла ОСОБА_6. На момент смерті їй належало 99/200 частин спірного будинку, які успадкував позивач, так як на момент відкриття спадщини він проживав у спірному будинку разом зі спадкодавцем, що підтверджується копією заповіту та копією паспорта позивача з інформацією про місце проживання.

Таким чином, частка позивача у спірній частині будинку складає 53/100 частин (99/200 + 7/200).

ОСОБА_2, відповідачці по справі, у спірному будинку належала 7/100 частин. Остання з 1964 року у будинку не проживала. У 2004 році у зв'язку з проведенням капітального ремонту будинку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено домовленість про продаж позивачу 7/100 частини будинку.

5 квітня 2004 року позивач передав ОСОБА_2 гроші у сумі 2000 грн. за належну їй частину будинку - 7/100, а остання передала позивачу у власність частину належного їй будинку. Передача грошей та частини будинку підтверджується розпискою, яка додається до матеріалів справи. Відповідачка зобов'язувалася переоформити 7/100 частин будинку на ім'я позивача, однак до теперішнього часу ухиляється від його переоформлення у нотаріальному порядку, у зв'язку з чим ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності на 7/100 частин спірного будинку.

Відповідно п.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися відносно усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, та відбулося повне або часткове виконання договору, але ж одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не потрібне.

Таким чином, суд вважає, що за позивачем повинно бути визнано право власності на 7/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, який раніше належав ОСОБА_2, а усього частка позивача у спірному житловому будинку складає 60/100.

У силу викладенного, керую чись ст. ст. 10,11,209, 212,214-215 ЦПК України, ст. ст. 202-204,220 ЦК України, ст. ст. 549,529 ЦК України (вредакції 1963 року), суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 9/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Перерозподілити ідеальні частки права власності співвласників в житловому будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, та вважати, що ОСОБА_6 з урахуванням добудови буде належати 46/100 частин замість 4/12 та 9/100 частин, ОСОБА_5 буде належати 40/100 частин замість 1/2 частини, ОСОБА_7 буде належати 7/100 частин замість 1/12 частини, ОСОБА_2 буде належати 7/100 частин замість 1/2 частини.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 53/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка раніше належала ОСОБА_2.

Вважати, що ОСОБА_1 належить 60/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачи в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.