ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«22» жовтня 2009 року м. Полтава Справа № 2-а- 10401/09
Полтавський окружний адміністративний суд в складі судді Удовіченко С.О.
при секретарі: Н.С.Саченко
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Кінаш О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в. м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної ради м. Полтави про стягнення допомоги по догляду за дитиною в сумі 1318,27 грн. та стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн.,-
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2008 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної ради м. Полтави про стягнення допомоги по догляду за дитиною в сумі 1318,27 грн. та стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн. Просив стягнути з відповідачів грошову допомогу по догляду за дитиною відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за 2007 рік яку на думку позивача виплачено не в повному розмірі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», на підставі яких позивачу повинна була бути нарахована допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Разом з тим, відповідач в порушення вимог Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеної допомоги. Також позивач вказує на те, що внаслідок невиплати грошової допомоги життєвий рівень його родини був знижений в зв’язку із чим він зазнав моральних страждань, а тому просить стягнути з відповідача 1000 грн. моральної шкоди.
Позивач в засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Відповідач в засіданні проти позову заперечив та зазначив, що він діяв в межах Закону України Про Державний бюджет на відповідний рік та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 р. № 13, якою затверджено «Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування». Також відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з причин пропуску відповідачем строку позовної давності.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивачка є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і є застрахованою особою в розумінні ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240 – ІІІ від 18.01.2001 року, тому має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому законом.
Стосовно вимог позивачки про перерахунок та виплату недоплаченої державної допомоги за 2007 рік, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Згідно Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240 – ІІІ від 18.01.2001 року цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Стаття 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції, яка діяла до 31.12.2007 року встановила, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Враховуючи те, що позивачка є застрахованою особою в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» суд приходить до висновку, що нарахування та виплату допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід здійснювати на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Статтею 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240 – ІІІ від 18.01.2001 року встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), зокрема у разі догляду застрахованою особою за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною.
Згідно ст. 43 цього закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" передбачає, що у 2007 році щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передбачена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36, абз. 3 частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98,101,103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», за якою щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку виплачується у розмірі, який дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
Таким чином, суд вважає належним відповідачем по справі Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м.Полтаві ради .
Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування допомоги, покладену законодавством на відповідний орган.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м.Полтаві ради перерахувати та виплатити позивачці недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000 грн. вказуючи на те, що в наслідок не здійснення виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі в якому зазначає позивач, його родина зазнала моральних страждань, оскільки рівень її життя був значно занижений.
У Вимозі позивача щодо стягнення моральної шкоди необхідно відмовити виходячи з наступного.
Моральна шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі, може відшкодовуватись у випадках, коли можливість такого відшкодування передбачена нормами Конституції чи випливає з її положень та в інших випадках, передбачених чинним законодавством або угодою сторін.
Частиною 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 23 ЦК України, - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Також відповідно до ст. 1174 Цивільного Кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31.03.95 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31.03.95 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд вважає необхідним зазначити, що ні в позові, ні в поясненнях в судовому засіданні позивачем не наведені обставини, які б свідчили про завдання моральної шкоди позивачу діями відповідача, чим підтверджується факт її заподіяння, яких моральних (душевних, психічних) страждань зазнав позивач від дій позивача (з урахуванням роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31.03.95 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Оскільки позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації вищевказаних норм Закону не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань, а також звертав увагу на принцип відповідальності держави, який полягає у тому, що держава на можу посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав є безпідставними, оскільки порушення прав позивача тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 року таким чином зважаючи на викладене, річний строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено, оскільки позивач звернувся до суду 28.10.2008 р.
Керуючись та аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, 94, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної ради м. Полтави в частині не нарахування ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» в розмірі прожиткового мінімума, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року протиправною.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної ради м. Полтави провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» в розмірі прожиткового мінімума, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений: 27.10.2009 р.
Суддя С.О.Удовіченко
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8 (05322) 2-78-69 E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua код ЄДРПОУ 35521510
«27» жовтня 2009 року
№3/ 2-а-10401/09 Позивачу : ОСОБА_1
36000 АДРЕСА_1.
Відповідачу: Управління праці та соцзахисту населення Октябрської районної у м.Полтаві ради вул. Калініна, 30, м. Полтава,36000
Полтавський окружний адміністративний суд направляє Вам копію постанови від 22.10.09 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної ради м. Полтави про стягнення допомоги по догляду за дитиною в сумі 1318,27 грн. та стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн.,-
Додатки: постанова на 2 арк. – кожному адресату.
Суддя
Полтавського окружного
адміністративного суду С.О.Удовіченко
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8 (05322) 2-78-69 E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua код ЄДРПОУ 35521510
«27» жовтня 2009 року
№3/ 2-а-10401/09 Позивачу : ОСОБА_1
36000 АДРЕСА_1.
Відповідачу: Управління праці та соцзахисту населення Октябрської районної у м.Полтаві ради вул. Калініна, 30, м. Полтава,36000
Полтавський окружний адміністративний суд направляє Вам копію постанови від 22.10.09 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної ради м. Полтави про стягнення допомоги по догляду за дитиною в сумі 1318,27 грн. та стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн.,-
Додатки: постанова на 2 арк. – кожному адресату.
Суддя
Полтавського окружного
адміністративного суду С.О.Удовіченко