АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЛУГАНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

справа   ЛОС-06\22-1443                                  суддя    1    інстанції    Сурніна   Л.А.

категорія                                                                       суддя-доповідач    ЯРЕСЬКО    А.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року, липня місяця, 04-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Яресько А.В., суддів Маляренко І.Б., Борисова Є.А. при секретарі Дорошенко Ю.Б., представника позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 15 вересня 2004 року по цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги електрозв'язку,

встановила:

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить апеляційний суд скасувати оскаржуване нею рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене із порушеннями матеріального та процесуального законодавства, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову до неї.

Оскаржуваним апелянтом рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 15 вересня 2004 року позовні вимоги ОАО «Укртелеком» було задоволено, з відповідачки було стягнуто заборгованість за послуги електрозв'язку, що були надані з серпня 2003 року абоненту телефону НОМЕР_1, встановленому за адресою АДРЕСА_1 і станом на 01 лютого 2004 року становила 290 гривень 39 копійок.

На обґрунтування заявлених у апеляційній скарзі вимог апелянт вказує на те, що позивач невірно вказав її адресу, а місцевий суд не перевірив її місце проживання, реєстрації та розглянув справу без належного повідомлення її про час та місце судового розгляду, між тим вона не мешкала в зазначеній у позові квартирі тривалий час у зв'язку із її продажем, не користувалася телефоном, володільця квартири до участі у справі долучено не було, наданий позивачем договір було укладено на інший номер, потім договори переукладалися. У судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, просив суд її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у позові, що надійшов до суду 23.02.2004 року, була вказана адреса відповідачки:АДРЕСА_1, телефон НОМЕР_1. З доповнень до позову, датованих 16.03.2004 року, вбачається те, що позивач повідомив суд про помилку і просив суд внести зміни до адреси, оскільки відповідачка нібито проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2.

Виносячи рішення та стягуючи заборгованість з ОСОБА_2суд виходив з встановленого ним факту наявності заборгованості, що виникла у абонента телефонуНОМЕР_1, встановленого за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 35). Між тим, зазначений висновок суду не можна визнати обґрунтованим, він суперечить наявним у справі доказам, адже з наявної у матеріалах справи копії договору про надання послуг електрозв'язку від 21 липня 2003 року, що був наданий позивачем, вбачається те, що відповідачка ОСОБА_2 є користувачем телефону НОМЕР_2, встановленого за адресою:АДРЕСА_1 (л.с. 22, 55), доказів про наявність договірних відносин між нею та позивачем у вказаний у позові період з серпня 2003 року до лютого 2004 року щодо користування нею телефономНОМЕР_1, встановленим за адресою АДРЕСА_1 позивачем не було надано, тоді як заборгованість була нарахована саме за цим номером (л.с. 35). З довідки адресного столу вбачається те, що позивачка ще з 22.06.2001 року зареєстрована за місцем проживання за адресою:АДРЕСА_1 (л. с. 46).

За адресою АДРЕСА_2 було направлено і рішення суду, що було винесено за відсутності відповідачки ОСОБА_2. На час розгляду справи у суду були відсутні передбачені законом підтвердження про належне повідомлення відповідачки про час та місце розгляду справи, на зворотних повідомленнях відсутній власноручний підпис відповідачки про отримання судової повістки, що передбачено частиною 1 ст. 94 ЦПК 1963 р., який діяв на час розгляду справи судом першої інстанції, а отже судом порушено і вимоги ст. 172 ЦПК 1963 р.

Ст. 309 ЦПК України передбачено, що невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Статтею 311 ЦПК України передбачено те, що рішення суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд у тих випадках, коли справу було розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час та місце розгляду справи. Оскільки колегією суддів встановлено наявність підстав, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 309, п. З частини 1 ст. 311 ЦПК, то рішення суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд, аналіз обґрунтованості інших доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає передчасною.

На підставі викладеного вище та керуючись п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 309, п. З частини 1 ст. 311, п, 5 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 313-315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 15 вересня 2004 року скасувати і направити справу на новий розгляд.

Ухвала набирає чинності негайно, проте її може бути оскаржено у касаційному

порядку протягом двох місяців до Верховного суду України, починаючи з дня

набрання нею законної сили.