Справа № 2а-7095/08/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2009 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левчук О.А.
при секретарі Мішкевич А.Ю.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління державного казначейства України в Одеській області, Начальника Головного Управління державного казначейства України в Одеській області, треті особи –ОСОБА_3, Державне казначейство України, про зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування витрат та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з даним позовом до суду, та уточнивши позовні вимоги, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі об`яви в газеті «Одеські вісті» від 19.01.2008 року про те, що в Головному управлінні Державного казначейства України в Одеській області (далі – ГУ ДКУ в Одеській області) оголошено конкурс на заміщення вакантної посади начальника відділу персоналу, позивач надав документи на конкурсну комісію. 13 лютого 2008 року позивач був запрошений до начальника ГУ ДКУ в Одеській області ОСОБА_4, яким ОСОБА_2 запропоновано вийти на роботу. 13 лютого 2008 року за підписом начальника Головного управління Державного казначейства України в Одеській області ОСОБА_4 були направлені особова справа та подання на призначення ОСОБА_2 на посаду начальника персоналу. 20 лютого 2008 року позивач прийняв участь в конкурсі, за результатами якого конкурсна комісія рекомендувала начальнику ГУ ДКУ в Одеській області призначити ОСОБА_2 на посаду начальника персоналу. В цей же день начальником ГУ ДКУ в Одеській області був підписаний лист на ім`я начальника Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Одеській області з проханням звільнити ОСОБА_2 з займаної посади головного спеціаліста фінансового-адміністративного відділу по кадровій роботі згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України. На підставі вищеназваного листа позивач був звільнений 22 лютого 2008 року в порядку переведення, а також була перерахована компенсація за невикористану відпустку. 25 лютого 2008 року позивач приступив до виконання обов`язків начальника відділу персоналу. Після цього більше двох місяців позивач працював без належного оформлення та отримання заробітної плати, при цьому виконував обов`язки начальника відділу в повному обсязі. В зв`язку з тим, що по теперішній час позивач не затверджений на посаді начальника відділу наказом по управлінню, матеріальний та фізичний стан ОСОБА_2 погіршився. Це виразилось в тому, що в цей час він був змушений відмовляти собі у всьому необхідному: в придбанні продуктів харчування, оплати комунальних послуг. Крім цього порушений повсякденний ритм життя, позивач втратив постійну роботу на державній службі, перервався трудовий стаж та стаж державної служби, який був у нього понад 15 років. Всі ці переживання потягли погіршення стану здоров`я, що виразилось в гіпертонічному кризі, в зв`язку з чим позивач проходив лікування на денному стаціонарі в поліклініці № 1 м. Одеси. В зв`язку з відсутністю заробітної платні позивач змушений був придбавати мінімум лікарських препаратів на лікування, та не міг пройти рекомендовані лікарями дослідження головного мозку. В зв`язку з чим позивач просить суд зобов`язати начальника ГУ ДКУ в Одеській області укласти з ОСОБА_2 трудовий договір з 25 лютого 2008 року та зобов`язати відповідачів виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у відповідності з п.2 ст. 235 КЗпП України, відшкодувати витрати, понесені при проходженні курсу лікування на денному стаціонарі в сумі 192 гривні, стягнути моральну шкоду в сумі 50 000,00 гривень.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідачів ГУ ДКУ в Одеській області, начальника ГУ ДКУ в Одеській області у судовому засіданні з позовом не погодилась проти його задоволення заперечувала, в обґрунтування зазначила, що жодним чином дату укладення трудового договору оговорено не було, відмови в оформленні трудового договору ГУ ДКУ в Одеській області позивачу не надавало; письмового звернення позивача до ГУ ДКУ в Одеській області щодо укладення трудового договору після повідомлення його про позитивні результати проходження конкурсного відбору також не надходило. Також зазначає, що жодне із тверджень позивача, про те, що він за період з 25.02.2008 р. у повному обсязі виконував обов'язки начальника відділу персоналу, а саме, підготовка до проведення атестації працівників ГУ ДКУ в Одеській області, прийняття участі в апаратних нарадах тощо, на думку відповідачів, також не може бути прийнято до уваги на підставі наступного. Записи в протоколах апаратних нарад за вказаний у позовній заяві період та у книзі обліку клієнтів (відвідувачів) Головного управління, ведення яких передбачено внутрішніми розпорядчими документами, свідчать, що ОСОБА_2 на апаратних нарадах, які проводяться щовівторка, жодного разу присутній не був, більш того, його вхід до адміністративного будинку ГУ ДКУ в Одеській області жодного разу не зафіксовано, а тому ГУ ДКУ в Одеській області вважає, що позивачем факт фактичного допуску його до роботи у відділі персоналу ГУ ДКУ в Одеській області не доведено. Також відповідачі вважають не доведеним і факт відмови начальником ГУ ДКУ в Одеській області в укладенні з позивачем трудового договору, оскільки навпаки відділом персоналу на виконання вимог діючих внутрішніх розпорядчих документів ГУДКУ в Одеській області та Державного казначейства України, які регулюють процес організації роботи кадрової служби органів Державного казначейства, було одразу ж направлено до Державного казначейства України подання за підписом начальника ГУ ДКУ в Одеській області на погодження кандидатури ОСОБА_2 на посаду начальника відділу персоналу. Стосовно відшкодування моральної шкоди, відповідачі вважають, що обов'язковому встановленню підлягають такі факти як, характер шкоди, заподіяної діями посадових осіб, а саме, у чому полягають фізичні та психологічні страждання позивача, а також причинний зв'язок між заподіяною шкодою та неправомірними діями посадових осіб. Як вбачається із наданих позивачем документів щодо хвороби позивача, ОСОБА_2 поставлено діагноз „гіпертонічна хвороба II ст.". Як відомо, зазначена хвороба є загальним захворюванням і може бути спричинена не лише психологічними чинниками. До того ж, як вбачається із направлення на транскраніальну оплеросонографію сосудів головного мозку та шиї, ОСОБА_2 поставлено діагноз „шийний остеохондроз", який також є однією із причин захворювання на гіпертонічну хворобу. Таким чином, вважають, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між хворобою та діями відповідачів. Та відповідно вважають необґрунтованою визначену позивачем суму моральної шкоди в розмірі 50000 гривень.
Третя особа на боці відповідача – ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала заперечення відповідачів, вважає позов необґрунтованим, крім цього зазначила, що вона та позивач певний час працювали в одній установі, та позивач, ще дев`ять років тому періодично знаходився на лікарняному листку, а тому відсутній зв`язок з неприйняттям його на роботу та його хворобою.
Представник третьої особи на боці відповідача – Державне казначейство України до судового засідання не з`явився, про явку повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки до судового засідання не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, встановив наступне.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про державну службу», право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.
Конкурсний відбір на заміщення вакантних посад державних службовців третьої-сьомої категорій (далі — конкурс), крім випадків, коли законами України встановлено інший порядок заміщення таких посад, проводиться відповідно до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. N 169 (далі Порядок).
Рішення про призначення на посаду державного службовця та зарахування до кадрового резерву приймає керівник державного органу на підставі пропозиції конкурсної комісії протягом місяця з дня прийняття рішення конкурсною комісією (п. 32 Порядку).
Відповідно до п. 13 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 року № 332, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 року за № 454/12328 (далі – Типове положення) Головне управління є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Згідно п.7 Типового положення Головне управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Міністром фінансів за поданням голови Державного казначейства України.
Відповідно п.п. 2) п. 9 Типового положення начальник Головного управління призначає на посаду та звільняє з посади керівників структурних підрозділів та інших працівників Головного управління, крім заступників начальника Головного управління та начальників управлінь (відділень) у містах, районах, районах у містах.
Судом встановлено, що 13.02.2008 року начальником ГУ ДКУ в Одеській області направлено Голові Державного казначейства України подання щодо погодження призначення на посаду начальника відділу персоналу ГУ ДКУ в Одеській області ОСОБА_2(т. 2, а.с.116).
За результатами засідання конкурсної комісії Головного управління Державного казначейства України в Одеській області від 20.02.2008 р. було одностайно прийнято рішення комісії: рекомендувати начальнику Головного управління Державного казначейства України в Одеській області призначити ОСОБА_2 на вакантну посаду начальника відділу персоналу ГУ ДКУ в Одеській області у порядку переведення з регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Одеській області (т.2, а.с. 117).
20.02.2008 року ГУ ДКУ в Одеській області направлено лист за підписом начальника ГУДКУ в Одеській області до Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Одеській області з проханням звільнити 21 лютого 2008 року ОСОБА_2 з займаної посади в порядку переведення, як такого, що пройшов за конкурсом (т.1, а.с. 7).
Наказом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Одеській області № 14-о від 21.02.2008 року на підставі заяви ОСОБА_2 з візами та листа ГУ ДКУ в Одеській області від 20.02.2008 року № 15-20-01/1256 ОСОБА_2 звільнений з посади головного спеціаліста фінансово-адміністративного відділу регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Одеській області 22 лютого 2008 року в порядку переведення до Головного управління державного казначейства України в Одеській області згідно пункту 5 ст. 36 КЗпП України ; ОСОБА_2 перераховано компенсацію за невикористану основну відпустку терміном 13 календарних днів за період з 15.09.2007 року по 22.02.2008 року та додаткову оплачувану відпустку, як державному службовцю, терміном 33 календарні дні за період 15.09.2005 року по 22.02.2008 року до ГУ ДКУ в Одеській області (т.1, а.с. 8).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 після проходження конкурсу та звільнення його з посади головного спеціаліста фінансово-адміністративного відділу регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Одеській області 22 лютого 2008 року в порядку переведення до Головного управління державного казначейства України в Одеській області згідно пункту 5 ст. 36 КЗпП України, фактично з відома начальника Головного управління Державного казначейства України в Одеській області був допущений до роботи в ГУ ДКУ в Одеській області з 25.02.2008 року та виконував роботу, яка відносилась до компетенції начальника відділу персоналу, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_1, листом виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 04-06-26О від 17.03.2009 року, наявністю підпису ОСОБА_2 як виконавця у звіті про наявність вакансій від 24.04.2008 року, наявністю підпису у погодженні наказу № 69-К від 114.04.2008 року, (т.1 а.с. 89, 125, 163, 202).
Судом встановлено, що фактично позивач працював в ГУДКУ в Одеській області з 25.02.2008 року по 05.05.2008 року, а з 06.05.2008 року по 20.05.2008 року ОСОБА_2 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності Серія ААТ № 164213 (т.1 а.с. 11).
Під час знаходження позивача на лікарняному йому відповідачем було повідомлено, що рішення про прийняття його на роботу на посаду начальника відділу персоналу не приймалось, в зв’язку з чим позивач з 21.05.2008 року був позбавлений можливості продовжити роботу в ГУ ДКУ в Одеській області та звернувся з даним позовом до суду.
Судом встановлено, що після прийняття рішення конкурсною комісією ГУ ДКУ в Одеській області начальником ГУ ДКУ в Одеській області наказ про призначення ОСОБА_2 на вакантну посаду начальника відділу персоналу ГУ ДКУ в Одеській області у порядку переведення з регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Одеській області не видавався. Проте, виходячи з того, що після проходження позивачем конкурсу начальником ГУ ДКУ в Одеській області було направлено лист до Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Одеській області з проханням звільнити 21 лютого 2008 року ОСОБА_2 з займаної посади в порядку переведення, як такого, що пройшов за конкурсом та що позивач був фактично допущений до роботи, виходячи з приписів статті 24 КЗпП України, а саме що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи; особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору, суд дійшов до висновку, що між позивачем та ГУДКУ в Одеській області укладений трудовий договір з 25.02.2008 року.
З огляду на те, що чинним законодавством України не передбачено необхідності погодження з Державним казначейством України кандидатури щодо призначення на вакантну посаду начальника відділу персоналу ГУ ДКУ в Одеській області бездіяльність начальника ГУ ДКУ в Одеській області щодо невидання рішення про призначення позивача на зазначену вище посаду з 25.02.2008 року є такою, що не грунтується на положеннях законодавства України та, відповідно, протиправними є ненарахування та невиплата позивачу відповідачем ГУ ДКУ в Одеській області заробітної плати за період з 25.02.2008 року по 20.05.2008 року включно.
Крім того, у зв’язку з незаконністю невидання наказу про призначення позивача на посаду начальника відділу персоналу ГУ ДКУ в Одеській області та неможливістю після повідомлення відповідачем про невидання наказу про його призначення на зазначену посаду ОСОБА_2 продовжити виконання трудових обов’язків після виходу з лікарняного 21.05.2008 року, суд дійшов до висновку, що ГУ ДКУ в Одеській області повинно виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.05.2008 року по день поновлення на роботі.
Суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо зобов’язання відповідачів відшкодувати витрати, понесені позивачем при проходженні курсу лікування на денному стаціонарі в сумі 192 гривні, оскільки з наданих позивачем медичних документів на підтвердження діагнозу захворювання не вбачається які ж саме ліки призначені лікарем позивачу для лікування, а з фіскальних чеків про придбання ліків не вбачається кому саме видані ці чеки та на підставі яких медичних документів придбані ці ліки(т1, а.с. 12-13).
Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником чи уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться в разі, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв’язків та потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідачів позивач поніс певні втрати немайнового характеру, що виразилося в необхідності нераціонально витрачати свій особистий час і докладати додаткові зусилля для організації свого життя. З урахуванням ступеня вини відповідача, характеру і об'єму заподіяної позивачу моральної шкоди суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню в сумі 2000,00 гривень, а в решті позову про стягнення моральної шкоди позивачу слід відмовити.
За таких підстав, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів , та застосувавши ч. 2 ст.11 КАС України, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, шляхом поновлення ОСОБА_2 на роботі в Головному управлінні Державного казначейства України в Одеській області на посаді начальника відділу персоналу з 25.02.2008 року; зобов’язання нарахувати та виплатити заборгованість по заробітній платі за період з 25.02.2008 року по 20.05.2008 року включно; зобов’язання ГУ ДКУ в Одеській області сплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.05.2008 року по день поновлення на роботі; стягнути з ГУ ДКУ в Одеській області моральну шкоду в сумі 2000,00 гривень. В решті вимог слід відмовити.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 поновлюється на роботі, то в силу пункту 3 частини 1 статті 256 КАС України рішення в частині поновлення його на роботі, а також в межах суми стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, ч.1 статті 256 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 на роботі в Головному управлінні Державного казначейства України в Одеській області на посаді начальника відділу персоналу з 25.02.2008 року.
Зобов’язати Головне управління Державного казначейства України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 25.02.2008 року по 20.05.2008 року включно.
Зобов’язати Головне управління Державного казначейства України в Одеській області сплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.05.2008 року по день поновлення на роботі.
Стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Одеській області моральну шкоду в сумі 2000,00 гривень.
В решті вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі в Головному управлінні Державного казначейства України в Одеській області на посаді начальника відділу персоналу з 25.02.2008 року, а також стягнення з Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на користь ОСОБА_2 суми стягнення заробітної плати за один місяць .
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 15 жовтня 2009 року.
Суддя