Справа №2-а-6890/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«25» вересня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С. при секретарі Іванової Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, за участю третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про скасування наказу від 10.03.2009 року №89 о/с щодо звільнення з ОВС та поновлення на попередній посаді, -
В С Т А Н О В И В:
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, за участю третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про скасування наказу від 10.03.2009 року №89 о/с щодо звільнення з ОВС та поновлення на попередній посаді.
В судовому засіданні 25.09.2009 року позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтувавши їх тим, що у відповідачів не було правових підстав для звільнення його з посади та припинення його державної служби, оскільки на момент його звільнення він не мав наміру звільнятись з ОВС. Представник Відповідача та третьої особи на його боці заперечили проти задоволення позовних вимог пославшись на прийняття наказу у відповідності до існуючого порядку прийняття такого роду рішень на законних підставах та у відведені для цього законом терміни.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи на його боці та дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановлює наступні факти та обставини:
Позивач проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, що згідно положень п.п.15 ч.1 ст.3 КАС України відноситься до поняття публічної служби, спори щодо проходження якої, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, отримання відповідних компенсацій, пов`язаних з її проходженням згідно п.п.2 ч.1 ст.17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Позивач з 19.09.2003 року проходив службу в ОВС та з 06.07.2006 року був призначений на начальника Відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комінтернівського районного відділу ГУ МВС України в Одеській області, що підтверджується даними його трудової книжки (а.с.5-6).
10.03.2009 року наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області №89 о/с (а.с.39) позивача було звільнено з ОВС на підставі його рапорту від 06.03.2009 року (а.с.38) за п.64 п.п.«ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням).
Позивач вважає свої звільнення незаконним, оскільки на час видання наказу про його звільнення він не мав наміру звільнятись з ОВС, оскільки Положенням йому надався тримісячний термін для прийняття остаточного рішення щодо бажання в подальшому проходити службу в ОВС.
Суд не може погодитись з підставами дій щодо припинення публічної служби позивача та звільнення його із займаної посади з наступних підстав:
Згідно положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи повинні діяти у спосіб та у порядку передбаченому Конституцією та законами України.
Приймаючи оскаржуваний наказ від 10.03.2009 року №89 о/с відповідач виходив з того, що позивач міг бути звільнений на розсуд керівника ОВС у будь-який час з моменту подачі рапорту про звільнення з ОВС за власним бажанням, як за наявності поважних причин неможливості в подальшому проходити службу, так й за їх відсутності.
Під час офіційного з`ясування обставин справи встановлена помилковість такого висновку відповідача.
Згідно з пунктом 64 підпункту «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114 від 29.07.1991 року (надалі – Положення), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Як вбачається з обставин справи, 06.03.2009 року позивачем було написано та подано на ім'я начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеської області рапорт про звільнення за власним бажанням.
Відповідно до пункту 68 вказаного Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Даним Положенням не передбачена можливість скорочення строку попередження за згодою сторін. А за змістом вищезазначеного пункту - дотримання трьохмісячного строку при звільненні осіб, на яких воно поширюється, за вказаних обставин, є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача.
Судом під час офіційного з’ясування обставин справи встановлено, що на час видання оскаржуваного наказу позивач не мав наміру звільнятись з ОВС, а саме: згідно пояснень самого позивача та показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.86,87), даних штампів книги проведення прописки та виписка осіб Комінтернівського РВ ГУ МВС (а.с.18-21), абз.4 сторінки 2 постанови прокуратури Комінтернівського району Одеської області про відмову у порушенні кримінальної справи від 14.05.2009 року (а.с.49) позивач у день звільнення 10.03.2009 року знаходився на робочому місці та виконував службові обов’язки, він не пройшов процедури, яка повинна передувати його звільненню: згідно довідки відповідача від 27.08.2009 року №1/1092 (а.с.65) він мав допуск до державної таємниці, який не був скасований до дати його звільнення, а лише 18.03.2009 року, документи які могли містити інформацію, що складає державну таємницю здавались та приймались лише наступного дня після звільнення 11.03.2009 року (пояснення позивача та свідка ОСОБА_5 – а.с.87), позивач, в порушення п.48 Положення не проходив атестацію перед звільненням 10.03.2009 року, хоча перебував на робочому місці, а наданий акт від 10.03.2009 року (а.с.70) судом не приймається до уваги, як доказ ознайомлення позивача з матеріалами атестації (а.с.68-69), оскільки з пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.86,87) витікає, що складений акт засвідчує тільки факт відмови позивача від участі у засіданні атестаційної комісії, але свідки не пам’ятають того, що позивачу надавались матеріали атестації на ознайомлення та підпис.
Таким чином, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області звільнення позивача проведено з порушенням порядку звільнення, визначеного Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, а прийнятий наказ є передвчасним та таким, що не відповідає намірам позивача про звільнення в ОВС саме у визначену відповідачем дату.
Відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України судом до даних правовідносин застосовується ухвала Вищого адміністративного суду України від 16.04.2009 року (а.с.71-73), яким встановлена протиправність наказу ГУ МВС України в Одеській області щодо звільнення іншого працівника ОВС за п.64 «ж» Положення до збігу встановленого п.68 Положення тримісячного терміну з дати подання відповідного рапорту.
Окрім того, існуюча судова практика з аналогічних спорів також орієнтує суди адміністративної юрисдикції для надання оцінці як протиправної поведінки дій та рішень органів внутрішніх справ України щодо звільнення працівників з порушенням строків, встановлених п.68 Положення, а саме: ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.04.2008 року по справі №К-36563/06 (а.с.74-76), від 11.09.2008 року по справі №К-726/08 (а.с.77-79), від 18.11.2008 року (а.с.80-81), від 25.06.2009 року по справі №К-7440/08 (а.с.82-84).
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд прийшов до висновку, що відповідач згідно положень ч.2 ст.71 КАС України не обґрунтував суду правомірність звільнення позивача та те, що при звільненні позивача він діяв на підставі законів України та у визначений ними спосіб.
Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України суд вирішуючи питання про поновлення особи на службі в органах внутрішніх справ повинен вирішити питання про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік. Таким чином, суд на підставі положень ст.11 КАС України вважає за необхідне на обмежуватись позовними вимогами позивача та з метою захисту прав та свобод особи, що звернулась за судовим захистом, згідно ч.3 ст.162 КАС України вийти за межи позовних вимог та прийняти рішення про зобов’язання відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з наступного дня звільнення 11.03.2009 року по 25.09.2009 року виходячи із середньомісячного заробітку позивача в розмірі 1861,80 грн. згідно довідки Комінтернівського РВ ГУ МВС України в Одеській області (а.с.14).
Встановивши під час офіційного з`ясування обставин справи невідповідність оскаржуваного акту щодо звільнення особи із займаної посади та державної служби законові, суд на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України повинен винести постанову про визнання його протиправними та про скасування й зобов`язання поновлення особи на посаді. Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Відповідно до положень ст.256 КАС України у разі задоволення позовних вимог щодо поновлення на публічній службі суд повинен звернути в цій частині постанову суду до негайного виконання.
Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.11,94,158-163,256 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області від 10.03.2009 року №89 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
3. Зобов’язати Головне управління МВС України в Одеській області (65014, м.Одеса, вул..Єврейська 12) поновити ОСОБА_1 (65000, АДРЕСА_1, гуртожиток) в органах Внутрішніх справ України та на посаді начальника Відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комінтернівського районного відділу ГУ МВС України в Одеській області та виплатити йому середній заробіток за період з 11.03.2009 року по 25.09.2009 року виходячи із середньомісячного заробітку в розмірі 1861,80 грн.
4. В частині зобов’язання поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за один місяць в розмірі 1861,80 грн. допустити негайне виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя Єфіменко К.С.