П О С Т А Н О В А  

ІМ Е Н Е М                               У К Р А Ї Н И  

11.11. 2009 року               справа № 2-А–3993/09  

Пролетарський  районний суд м. Донецька у складі:  

головуючої           судді:         Зайцевої С.А.  

при секретарі:           Солодовник О.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1    до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька “про неправомірну бездіяльність державного органу та зобов*язання проведення нарахування до пенсії ” ,-  

В С Т А Н О В И В:  

09.09.2009 року позивач  ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька “про неправомірну бездіяльність державного органу та зобов*язання проведення нарахування до пенсії ”.В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана  пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Позивач просив визнати неправомірну бездіяльність відповідача, та зобов*язати УПФУ в Пролетарському районі м.Донецька провести з 09 липня 2007 року нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком.  

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяв про розгляд справи без його участі.  

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі. Позовні вимоги не визнав, вказавши на обставини, викладені у запереченні на позовну заяву, вказавши на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Статею 110 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2006 рік “ було встановлено,що пільги дітям війни,передбачені абзацом сьомим ст.5 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”,запроваджуються з 01.01.2006 р.,а статтею 6-протягом 2006 року поетапно,за результатами виконання бюджету в першому півріччі,у порядку,визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету.Зазначені статті не були визнані неконституційними у встановленому законом порядку,отже,відсутні підстави для їх застосування.Крім того,у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг,передбачених статтею 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” . Відповідно до п.12.ст.71 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено,зокрема,дію ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”.Статею  111 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік” передбачено підвищення  до пенсії “дітям війни” в розмірі 50% від розміру надбавки,встановленої для учасників війни.На підставі зазначених норм,дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії з 01.01.2007 р. у розмірі 19 грн.,з 01.04.2007 р.-19,35 грн.,з 01.10.2007 р.-19,75 грн. 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа  про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007 р.,відповідно до якого,визнані такими,що не відповідають Конституції України (є неконституційними),положення,зокрема п.12.ст.71.Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.Однак,оскільки ст.7 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” передбачено,що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій,передбачених цим Законом,здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету України,а Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” видатки на підвищення дітям війни не передбачено,то і після рішення Конституційного суду України вище наведене підвищення не виплачувалось. У зв*язку із рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 р. законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону,не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії,за рахунок яких коштів і джерел,в якому порядку,яким чином обчислювати вказаний розмір.Таким чином,немає підстав вважати,що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007 року. Разом з тим, у 2007 році не було прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог закону.Крім того, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, визначених відповідно до цього Закону. Таким чином, для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується. У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу, застосувавши положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, який народився  25.10.1940  року та мешкає за адресою:  83044 м.Донецьк, вул.Армавірська  , буд.26. кв.30.., має правовий статус дитини війни, що підтверджується  посвідченням (арк.с 3,4. ).  

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005р. №3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає право на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.  

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані     такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України     «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Таким чином, за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.  

Відповідно до статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 01 квітня – 410,06 грн., з 01 жовтня – 415,11 грн.  

Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 грн. (410,06 грн. х 30 % / 31 х 23 дні + 410,06 грн. х 2 х 30 % + 415,11 грн. х 3 х 30 %).  

Згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Згідно ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Позивач разом із заявленим клопотання про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивач дізнався у вересні 2008 року із засобів масової інформації. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян обов’язково підлягають оприлюдненню.  

У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року 31.12.2007 року (дата подання позову згідно штампа реєстрації  09.09.2009 року).  

Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.  

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.  

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.  

Таким чином у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі за період з 09.07.2007 року 31.12.2007 року  у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.  

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-  

П О С Т А Н О В И В:  

У  задоволенні адміністративного позову  ОСОБА_1    до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька “про неправомірну бездіяльність державного органу та зобов*язання проведення нарахування до пенсії ” - відмовити    .  

Постанова може бути оскаржена до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Пролетарський районний суд м.Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови ,а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі .Апеляційна скарга на постанову подається протягом  20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,якщо скарга подається у строк,встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя                                                                                               С.А.Зайцева