ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 серпня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Ірметової О.В.
при секретарі: Бондарі Є.М.
за участю:
заявника-прокурора Майбороди О.О.
представника позивача ,Хазової Л.В.
представника відповідача Куницького В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом прокурора міста Алчевська Луганської області в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник–2004» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И В:
23 червня 2009 року прокурор міста Алчевська Луганської області в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник–2004», в якому зазначив, що відповідач в порушення ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2008 році замість 4 інвалідів працював 1 інвалід, не подавало звітів про наявність вакантних посад для працевлаштування інваліді до центру зайнятості, та до 15.04.2009 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у розмірі 45384 грн. 84 коп., у зв’язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 45384 грн. 84 коп.
За таких обставин, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник–2004» заборгованість по сплаті адміністративно-господарські санкції у розмірі 45384 грн. 84 коп. та пеню у розмірі 853 грн. 05 коп.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги та наполягали на його задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, що підприємство дійсно не подавало звітів до Алчевського міського центру зайнятості.
Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організаційну тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Отже, наведені вище норми Закону дають підстави говорити про такі обов’язки підприємств:
- дотримання ними нормативів по створенню визначеної цим Законом кількості робочих місць для інвалідів;
- сплати ними адміністративно-господарських санкцій, в разі недотримання зазначених нормативів.
Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановю Кабінету Мніістрів України від 31.01.2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік на ТОВ „Будівельник–2004” стоврено 4 робочих місце для інвалідів та працевлаштовано 1 інвалід (а.с.9).
Відповідачем ТОВ „Будівельник–2004” не подавалися до Алчевського міського центру зайнятості відомості про наявність вакантної посади, на яку необхідно було працевлащтувати інваліда, що підтверджується листом Алчевського міського центру зайнятості від 25.05.2009 року № 02/7-1365 (а.с.6).
За таких обставин суд вважає, що відповідач не виконав відповідано до чинного законодавства обов'язок щодо надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, не сплатив адміністративно-господарські санкції добровільно до строку, встановленого чинним законодавством, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 88, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов прокурора міста Алчевська Луганської області в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник–2004» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник–2004» (вул. Поштова, 4 м. Алчевськ Луцганська область 94200, МФО 304007, р/р 2600815508 ЛОД „Райффайзен банк Аваль”) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Державний бюджет України м. Алчевськ, Луганська область, р/р 31219230700005 в ГУ ДКУ у Луганській області , МФО 804013, код 24046582, код платежу: 50070000) адміністративно господарські санкції у розмірі 45384 грн. 84 коп. (сорок п’ять тисяч триста вісімдесят чотири грн. 84 коп.) та пеню у розмірі 853 грн. 05 коп. (вісімсот п’ятдесят три грн. 05 коп.)
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня проголошення постанови і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ