Категорія 2.19
ПОСТАНОВА Іменем України
09 жовтня 2009 року справа № 2а-23136/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Ірметової О.В.
при секретарі: Бондарі С.М., Коробенко Т.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача
та третьої особи: Мухіної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області, третя особа - Державна податкова адміністрація України у Луганській області про визнання нечинним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
01 червня 2009 року до суду надійшов адміністративний ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області, третя особа - Державна податкова адміністрація України у Луганській області про визнання нечинним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, зазначив, що перевірка, яка була проведена у ОСОБА_1 робітниками ДПА України в Луганській області, була проведена з порушенням вимог Конституції України, Закону України «Про державну податкову інспекцію», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Зазначив, що у направленні на перевірку, на підставі якого вона проводилася зазначено , що перевірка планова, однак згідно ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, вірогідності, повноти нарахування й сплати їм податків і зборів (обов'язкових платежів), що передбачена в плані роботи органа державної податкової служби, і право на проведення планової виїзної перевірки надається лише в тому випадку, коли платникові податків не пізніше чим за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки відсилається письмове повідомлення із вказівкою дати початку й закінчення її проведення . Про інші які або планові перевірки мови в даному Законі не йде, та ніякого письмового повідомлення ОСОБА_1 за десять днів про проведення перевірки надіслано не було.
Також зазначив, що такі перевірки можуть здійснюватися лише на підставі рішення суду, або на підставі виникнення обставин, викладених у статті 7 Закону, за рішенням керівника податкового органа , що оформляється прик азом, однак цей порядок працівниками ДПА України в Луганській області дотриманий не був. У зв'язку із чим, акт перевірки, на який відповідач посилається як на доказ правомірності свого рішення , про застосування у відношенні ОСОБА_1 штрафних санкцій не може бути прийнятий в увагу , у зв’язку з чим прийняте на підставі такої перевірки рішення про застосування фінансових санкцій є протиправними й підлягає скасуванню.
Однією з підстав винесення рішення про застосування фінансових санкцій було, те, що ОСОБА_1 не було зазначено суми в книзі обліку розрахункових операцій, але це не є доказом неоприбуткування готівки, а свідчить тільки про порушення порядку використання книг обліку розрахункових операцій, передбаченого пунктом 7.5 Порядку реєстрації й ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 106/5297), згідно якого використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на реєстраторі розрахункових операцій, передбачає наявність книги обліку розрахункових операцій на місці проведення розрахунків, де встановлений реєстратор розрахункових операцій, підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги обліку розрахункових операцій, щоденне виконання записів про рух готівки й суми розрахунків, за що штрафні санкції не передбачені.
На підставі чого просив суд визнати незаконними рішення державної податкової інспекції від 06.03.2009 року за N0000952303 і за N0000092303 про застосування у відношенні ОСОБА_4 штрафних ( фінансових ) санкцій і скасувати їх у повному обсязі .
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, надав письмові пояснення відповідно до яких зазначив, що пояснення позивача щодо причин зазначених порушень не можуть бути прийняті до уваги у зв’язку з тим, що відповідальність за виявлені порушення передбачена діючим законодавством за сам факт порушення, незалежно від причин, з яких воно сталося.
Відповідно до пояснень продавця, вона не заперечує проти факту порушень порядку ведення книги обліку розрахункових операцій ї надає пояснення з цього приводу.
Але пункт 9 статті 3 Закону № 265 зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг), щоденно друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.
Порядок ведення КОРО, у тому числі, у випадку відключення електроенергії, виходу з ладу РРО та інших, визначений в розділі 7 Порядку № 614. Ніяких записів в КОРО з цього приводу позивачем не було зроблено.
Податковим роз'ясненням щодо застосування пунктів 5, 6, 7 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 14.01.02 № 20, роз'яснюється, що порушення, пов'язане з не проведенням розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (пункт 1 статті 17), призводить до невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків (перевищення або недостача) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, тому при застосуванні фінансової санкції, передбаченої статтею 22 Закону № 265, невідповідністю готівкових коштів слід вважати розбіжність між сумою готівкових коштів на місці проведення розрахунків і сумою коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, з вирахуванням суми готівкових коштів, яка не була проведена через реєстратор розрахункових операцій і в свою чергу склала невідповідність готівкових коштів. У зв’язку з чим фінансові санкції до позивача були застосовані правомірно. Акт перевірки від 10.12.2008 року складений у межах повноважень органів державної податкової служби, відповідно до норм діючого законодавства, на підставі якого правомірно прийняті рішення про застосування фінансових санкцій, у зв’язку з чим просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що п рацівниками Державної податкової адміністрації в Луганській області 10.12.2008 року згідно з планом проведення перевірок на грудень 2008 року (а.с.56-58) та на підставі направлення на право проведення перевірки від 09.12.2008 № 366 (а.с.6. 59), проведена перевірка магазину, який належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу.
За результатами перевірки складено акт від 10.12.08 № 0207/12/32/23/2520418516 (а.с.7-8, 72-73), відповідно до якого встановлені наступні правопорушення:
- порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265 в частині не проведення через реєстратор розрахункових операцій розрахункової операції з реалізації підакцизного товару на загальну суму 51.10 грн.;
- порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265 в частині не роздрукування фіскальних звітних чеків 05.09.08 та 13.11.08;
- порушення пункту 13 статті 3 Закону № 265 в частині невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (відповідно до опису готівкових коштів 104.15 грн.). сумі коштів зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (за «X - звітом денним» - 0.00 грн.). Сума невідповідності складає 104,15 грн.;
- порушення пункту 2.6 Положення № 637 та пункту 7.5 Порядку № 614 в частині не оприбуткування готівкових коштів у повному обсязі їх надходження в книзі обліку розрахункових операцій па підставі фіскальних звітних чеків РРО. Загальна сума не оприбуткованих готівкових коштів склала 1019,50 грн.
Вищезазначені порушення підтверджуються наданими до акту перевірки документами: описом готівкових коштів у сумі 104,15 грн. на місці проведення розрахунків в магазині «Делікат», що належить СПД ОСОБА_1, складеним особисто продавцем ОСОБА_5; «X - звітом денним» реєстратора розрахункових операцій, роздрукованим 10.12.08 року о 11:47; поясненнями продавця ОСОБА_6. наданими 10.12.08.
Як вбачається з пояснень продавця ОСОБА_6, вона не роздрукувала чек та не видала його покупцю, так як до неї звернувся інший покупець І вона відвиклася, але це лише доказує провину продавця в порушенні правил застосування РРО і не може бути підставою для незастосування штрафних санкцій за вказане порушення.
Також продавець не заперечує проти факту порушень порядку ведення книги обліку розрахункових операцій ї надає пояснення з цього приводу.
За результатами перевірки ДПІ у м. Первомайську Луганської області 26.12.2008 року за № 0000952303 було винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6638, 25 грн. (а.с.9).
Дане рішення позивачем було оскаржено до ДПА України в Луганській області в порядку апеляційного узгодження (а.с.13-14).
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 ДПА України в Луганській області скасувало рішення ДПІ у м. Первомайську від 26.12.2008 року за № 0000952303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6638, 25 грн. та зобов’язує начальника ДПІ у м. Первомайську прийняти за актом перевірки від 10.12.2008 року два окремих рішення про застосування штрафних санкцій (а.с.15-20).
06 березня 2009 року ДПІ у м. Первомайську Луганської області було винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000952303 на суму 1200, 75 грн. за порушення п.1, 2, 9, 13 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів” (а.с.21) та № 0000092303 на суму 5097,50 грн.(а.с.22), які оскаржує позивач.
Згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам державної податкової служби надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів.
Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України Про державну податкову службу в Україні" податковим органам також надано право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року № 509/-XII (із змінами та доповненнями).
Згідно з пунктом 4 статті 10 цього Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Відповідно до статті 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України.
Згідно статті 9 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану зі здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Таким чином, здійснюючи перевірку фахівці податкового органу діяли в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством.
Згідно зі статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу” встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Статтею 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
У зв’язку з тим, що позивач ОСОБА_1 не скористався правом для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової перевірки та фактично допустив до проведення перевірки працівників податкового органу, суд вважає, що здійснюючи перевірку, фахівці податкового органу діяли в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції до позивача застосовано штрафні санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
Як вбачається з акту перевірки від 10.12.2008 року не проведено через реєстратор розрахункових операцій розрахункової операції з реалізації підакцизного товару на загальну суму 51.10 грн., а саме: 2-х пляшок горілки "Хлібний Дар" (місткістю 0,5 л, вартістю 18,60 грн. кожна), 1-ї пачки сигарет «Вінстон» (вартістю 3,90 грн.), 1-ї пачки сигарет «Вірджинія» (вартістю 6,00 грн.), 1-ї пачки сигарет «Честерфілд» (вартістю 4,00 грн.), а тому до ПП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції відповідно до п.1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі: 51,10грн. х 5 = 255,50 грн.
Відповідно до пояснень продавця ОСОБА_6, вона не роздрукувала чек та не видала його покупцю, так як до неї звернувся інший покупець та вона відволіклася. Зазначене свідчить про те, що продавець не заперечує проти, того, що нею допущені порушення правил застосування РРО.
Пункт 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг), щоденно друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.
Порядок ведення КОРО, у тому числі, у випадку відключення електроенергії, виходу з ладу РРО та інших, визначений в розділі 7 Порядку № 614. Ніяких записів в КОРО з цього приводу позивачем не було зроблено.
Також продавець не заперечує проти факту порушень порядку ведення книги обліку розрахункових операцій ї надає пояснення з цього приводу.
Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за невиконання щоденного друку фіскального звітного чека або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен випадок.
За таких підстав суд вважає обґрунтованим застосуванням до ПП ОСОБА_1 штрафних санкції відповідно до п.4 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 20 м.д.г. х 17 грн. х 2 = 680 грн.
Відповідно до ст.. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Податковим роз'ясненням щодо застосування пунктів 5, 6, 7 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 14.01.02 № 20, роз'яснюється, що порушення, пов'язане з не проведенням розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (пункт 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ), призводить до невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків (перевищення або недостача) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, тому при застосуванні фінансової санкції, передбаченої статтею 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" , невідповідністю готівкових коштів слід вважати розбіжність між сумою готівкових коштів на місці проведення розрахунків і сумою коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, з вирахуванням суми готівкових коштів, яка не була проведена через реєстратор розрахункових операцій і в свою чергу склала невідповідність готівкових коштів.
Відповідно до опису готівкових коштів на місці проведення розрахунків налічувалося 104 грн. 15 коп., а за Z-звітом 0 грн. 00 коп. (а.с.61).
За таких обставин суд вважає обґрунтованими застосування до позивача фінансової санкції відповідно до ст.. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі (104,15 грн. -51,10 грн.) х 5 = 265,25 грн.
Абзацом 4 пункту 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміінстрації № 614 від 01.12.2000 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.12.2000 року за № 106/5297 встановлено, що використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на реєстратор розрахункових операцій, передбачає щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.
Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України “Про Національний банк України”, визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Відповідно до п.1.1 даних Положень , вимоги цього Положення не поширюються на:
а) розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями;
б) представництва іноземних організацій і філій, які не здійснюють підприємницької діяльності.
Тому доводи позивача, що дане Положення застосовується тільки до підприємств, а не до підприємців спростовані чинним нормативним правовим актом, а саме Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637.
Відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95 за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами — громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки — у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Факт не оприбуткування готівкових коштів у повному обсязі їх надходження в книзі обліку розрахункових операцій за період з 01.12.2008 року по 10.12.2008 року встановлений актом перевірки, а також оглядом в судовому засіданні книги обліку розрахункових операцій ПП ОСОБА_1 та копіями листів з КОРО на адень здійснення перевірки.
Таким чином суд вважає, що відповідачем на законих підставах застосовані до позивача штрафні санкції до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», а саме 1019,50 грн. х 5 = 5097,50 грн.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що здійснюючи перевірку фахівці податкового органу діяли в межах повноважень, матеріалами справи підтверджено правомірність застосування фінансових санкцій, а тому позовні вимоги ПП ОСОБА_1 є необґрунтовані та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98,. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області, третя особа -Державна податкова адміністрація України у Луганській області про визнання нечинним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Текст постанови в повному обсязі викладено та підписано 14.10.2009 року.
Суддя О.В. Ірметова