ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Ірметової О.В.
при секретарі: Зацепіній Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для інвалідів у 2008 року, -
В С Т А Н О В И В:
22 квітня 2009 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика», в якому зазначив, що відповідач в порушення ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2008 році замість 22 інвалідів працювало 3 інваліди, не надавало звітів до центру зайнятості, в порушення ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” перерахувало 12100,00 грн. замість 230107, 67 грн. адміністративно-господарських санкцій. У зв’язку з неповною сплатою адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня у розмірі 1046, 40 грн.
18.09.2009 року під час судового засідання представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме було донараховано пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції у розмірі 15114, 84 грн., а тому просив стягнути з ТОВ „Ремавтоматика” адміністративно-господарські санкції у розмірі 242229,53 грн. та пеню у розмірі 15114, 84 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог посилаючись на те, що підприємство займається відповідно до основного виду діяльності добуванням та збагаченням кам’яного вугілля. Відповідно до ст. 5 Закону України „Про охорону праці” не можна пропанувати роботу, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я, тому підприємство при працевлаштуванні інвалідів враховує лише ту кількість робочих місць, які не пов’язані зі шкідливими та небезпечними умовами праці, тому звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2008 році подавався з розрахунку кількості робочих місць, на які можливе працевлаштування інвалідів. Щодо не подання звітів до Луганського міського центру зайнятості, відповідач заперечував та надав суду копії звітів 3-ПН. Крім того представник відповідача зазначив, що протягом 2008 року на ТОВ „Ремавтоматика” працювало 2 інваліда, та було ще працевлаштоване 3 інваліда, тому в звіті 10-ПІ було зазначено 3 працюючих інваліда, а тому добровільно було сплачено за 1 не працевлаштованого інваліда адміністративно-господарські санкції у розмірі 12100,00 грн. За таких підстав представник відповідача вважає позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів необґрунтованими та просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного..
Пунктом 1 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (із змінами та доповненнями) зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону праці", державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
У випадку, коли специфіка підприємства визначає, що більшість посад на підприємстві пов'язані з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, то праця інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки. Тобто при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов'язані з шкідливими важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, встановленому законодавством України: Закону України "Про охорону праці", Наказу Міністерства охорони здоров'я “Про вдосконалення науково-методичного забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби транспорту України” Закону України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”.
Таким чином з наведеного вбачається, що праця інвалідів може використовуватись на тих підприємствах та на тих посадах, де це є об'єктивно можливим з урахуванням особливостей захворювання інваліда. А у випадку, коли умови праці передбачають підвищений ризик для життя і здоров'я особи, або є важкими, то на таких посадах праця інвалідів у відповідності з зазначеними правовими нормами використовуватися не може.
Судом встановлено, що на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників за 2008 р. склала 558 працівників, про що не заперечував представник відповідача З загальної кількості робочих місць при визначенні нормативу відповідачем не враховувались 200 робочих місць, на яких робота інвалідів заборонена, відповідно до атестації робочих місць. Зокрема це робочі місця: горноробочий очистного забою, горорабочий підземний, проходчик та інші. Тобто норматив визначається виходячи з кількості 98 середньооблікової кількості штатних опрацівників.
Відповідно до ст.. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організаційну тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Отже, наведені вище норми Закону дають підстави говорити про такі обов’язки підприємств:
- дотримання ними нормативів по створенню визначеної цим Законом кількості робочих місць для інвалідів;
- сплати ними адміністративно-господарських санкцій, в разі недотримання зазначених нормативів.
Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановю Кабінету Мнісітрів України від 31.01.2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік на ТОВ „Ремавтоматика” стоврено 4 робочих місця для інвалідів та працевлаштовано 3 інваліда, про що не заперечували сторони у судовому засіданні.
Відповідачем ТОВ „Ремавтоматика” подавало до Луганського міського центру зайнятості відомості про наявність вакантних посад, на яку необхідно було працевлаштувати інвалідів, що підтверджується листом Луганського міського центру зайнятості від 02.09.2009 року № 1/07-4001.
Крім того відповідачем сплачено адміністративно-господарські санкції у розмірі 12100, 00 грн.
Заперечення представника позивача, щодо подання ТОВ „Ремавтоматика”звітів про наявність вакансій не в повному обсязі не приймаються судом д уваги з наступних підстав.о
З інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій» вбачається, що відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, щ зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для 1 оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.
У графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Аналізуючи зазначені норми інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій» вбачається, що відповідач в звіті про наявність вакансій не повинен був зазначати кількість посад для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Також, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування. З матеріалів справи вбачається, що на підприємство відповідача не направлялись інваліди, яких не було працевлаштовано відповідачем.
Аналізуючи норми ст. ст. 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» штрафні санкції застосовуються до підприємств за порушення зобов'язань тільки у разі встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення, елементами якого є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову Луганського обласного відділяння Фонду соціального захисту інвалідів.
За таких підстав суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій з ТОВ „Ремавтоматика”.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 88, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для інвалідів у 2008 року відмовити за необгрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови викладено та підписано 23 вересня 2009 року
СУДДЯ (підпис) О.В.Ірметова
З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар: