Категорія 6.11
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 вересня 2009 року Справа 2а-22124/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд, у складі:
судді Ірметової О.В.,
при секретарі Бондарі Є.М.,
за участю сторін:
представник позивача: Кошелькова О.В.,
представник відповідача: Нікітенко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Міського комунального підприємства «Луганськ-Сервіс-Плюс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць у 2008 році, -
В С Т А Н О В И В :
22 квітня 2009 року до суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Міського комунального підприємства «Луганськ-Сервіс-Плюс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті місця інвалідами у 2008 році, в якому позивач зазначив, що відповідач в порушення ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2008 році не працевлаштувало на 1 робоче місце, призначене на працевлаштування інвалідів, та до 15.04.2009 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у розмірі 20477,50 грн., у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 20575,78 грн., з яких розмір пені складає 98,28 грн.
За таких обставин, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просило стягнути з відповідача заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій у розмірі 20575 грн. 78 коп. та пеню у розмірі 98,28 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні позову та пояснив, що відповідач також не надавав звіти до центру зайнятості щомісяця про вільні вакансії.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Статтею 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організаційну тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Отже, наведені вище норми Закону дають підстави говорити про такі обов’язки підприємств:
- дотримання ними нормативів по створенню визначеної цим Законом кількості робочих місць для інвалідів;
- сплати ними адміністративно-господарських санкцій, в разі недотримання зазначених нормативів.
Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановю Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв’язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк — про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.4) на міському комунальному підприємстві «Луганськ-Сервіс-Плюс» стоврено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до акту проведення перевірки виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адмінітративно – господарських санкцій за 2008 рік від 18 травня 2009 року № 51 встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність складає 1 особу, кількість інвалідів, штатних працівників, які повинні працюватиробочих місцях складає 2 особи, адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачено (а.с.15).
З відповіді Луганського міського центру зайнятості №1/07-4057 від 04.09.2009 року на запит заступника керуючого Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів вбачається, що відповідач МКП «Луганськ-Сервіс-Плюс» не надавало інформацію про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках за формою 3-ПН за 5 місяців.
У зв’язку з тим, що відповідачем – МКП «Луганськ-Сервіс-Плюс» щомісяця не подавались центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), призначених для працевлаштування інвалідів, що призвело до невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд вважає, що вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 20477,50 грн. та пені у розмірі 98,28 грн., що разом становить 20575,78 грн. за незайняті робочі місця інвалідами у 2008 році в судовому засіданні знайшли своє підтвердження, та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки позивачем не були здійснені документально підтверджені судові витрати, питання про розподіл судових витратах не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 88, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Міського комунального підприємства «Луганськ-Сервіс-Плюс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць у 2008 році задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Міського комунального підприємства «Луганськ-Сервіс-Плюс», (кв. Норінського, 4-а, м. Луганськ, 91042, р/р 26001302140002, АКБ «Трансбанк», МФО 300089, код 31995921) на користь Державного бюджету Ленінського району м. Луганська (р/р 31218230700006 в ГУДКУ у Луганській області МФО 804013, код 24046582, код платежу 50070000) несплачені адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 20575 грн.78 коп. (двадцять тисяч п’ятсот сімдесят п’ять гривень 44 коп.)
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ О.В.Ірметова