Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2009 року ОСОБА_1 армійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючої судді Величко О.В.,
при секретарі Дубіна Т.В..,
за участю позивачки ОСОБА_2,
представника позивачки ОСОБА_3,
відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_6,
представник
третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 армійську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_7 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності на частину майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном,-
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_7 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності на частину майна.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що з відповідачем у справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 19 липня 2003 року. Від шлюбу з відповідачем 22 серпня 2004 року у неї народився син ОСОБА_10. 12 квітня 2007 року рішенням ОСОБА_1 армійського міськрайонного суду Донецької області шлюб між нею та відповідачем був розірваний і рішення набрало законної сили 23 квітня 2007 року.
Перед вступом до шлюбу її батьки та батьки відповідача за свої кошти – 24000 грн. придбали їм земельну ділянку площею 0,0413 га та житловий будинок, розташований за адресою : м. Красноармійськ, Донецької області, вул. Пугачова,34. Вказаний житловий будинок батьками був ним подарований на весілля. Для покупки будинку разом з землею ОСОБА_5 і ОСОБА_4 було передано 2500 доларів США, що за курсом НБУ на день придбання складало 13336,25 грн. Оскільки будинок і земельна ділянка, які є їх сумісною власністю,були придбані відповідно за 23000 грн. і 1000 грн, вважає, що її частка складає 56,0 %. Просить визнати частково недійсним договори купівлі-продажу, укладені 03.042003 року між ОСОБА_9 і ОСОБА_4 в частині покупця, визнати її покупцем будинку і земельної ділянки, які розташовані за адресою м. Красноармійськ, Донецької області, вул. Пугачова,34, та визнати за нею право власності на 56/100 частину вказаних об»єктов нерухомості .
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод користування майном, яке належить на праві власності. В обґрунтування свого позову вказав, що 03.04.2003 року він придбав житловий будинок, який розташований за адресою: м. Красноармійськ, вул. Пугачова, б. 34, що підтверджується договором купівлі продажу, посвідчений 03.04.2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 19.07.2003 року він одружився з позивачкою за справою ОСОБА_2 Після одруження він і ОСОБА_2 проживали у спірному будинку. ОСОБА_1 армійського міськрайонного суду від 12.04.2007 року шлюб між нею та відповідачкою був розірваний. Після розірвання шлюбу він став мешкати з батьками за адресою : м. Красноармійськ, вул. Совхозна,84. Відповідачка разом з сином залишилися проживати у спірному будинку. З грудня 2007 року відповідачка перешкоджає йому в користуванні будинком, який належить йому на праві особистої приватної власності, а саме змінила замки у дверях до житлового будинку, літній кухні, гаражі, калітці вхідних воріт, своєю поведінкою перешкоджає йому увійти до будинку, приховала правовстановлюючі документи на її житловий будинок. Просить рішенням суду зобов»язати ОСОБА_2 надати йому як власнику спірного об»акта нерухомості оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок, який знаходиться за адресою : м. Красноармійськ, вул. Пугачова,34, надати дублікати ключів усіх замків від споруд, які знаходяться на земельній ділянці за адресою : м. Красноармійськ, вул. Пугачова, б. 34.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала свої позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні. Зустрічні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позовних вимог не визнав, оскільки будинок був ним придбаний до укладення шлюбу з позивачкою, просив в задоволенні позову відмовити. Заявлені ним позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні житловим будинком в судовому засіданні підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала та пояснила, що дійсно в 2003 році її сином ОСОБА_4 був придбаний житловий будинок, який розташований за адресою : м. Красноармійськ, вул. Пугачова, б. 34.
Відповідач ОСОБА_9 в судове засідання не з»явився, просив справу слухати у його відсутність ( а.с. 147 , 150 т.1, а.с. 21 т.2 ), допитаний в порядку окремого доручення позовні вимоги визнав та пояснив, що стосовно продажу спірних об»єктів нерухомості він домовлявся із батьками ОСОБА_4 – ОСОБА_11 Кузьмічом та ОСОБА_5, а через кілька днів домовлявся із батьками ОСОБА_2 – ОСОБА_12 та ОСОБА_13. При оформленні договорів купівлі –продажу була присутня ОСОБА_5, та її син ОСОБА_4 Гроші за продаж об»єктів нерухомості він отримав від ОСОБА_5. Від родичів сторін він знав, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 повинні були одружитися, та придбання житлового будинку було для них весільним подарунком.( а.с. 171 -172 т.1, а.с.20-21 т.2)
Представник третьої особи – приватного нотаріуса ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що спірні договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки були укладені на законних підставах і не містять ознак недійсності, зазначених у нормах Цивільного Кодексу України ( в редакції 1963 р.).
Суд, заслухав пояснення сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Відповідно до ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст..ст.60 ЦПК України кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідно до ст.. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_4 перебували у юридичному шлюбі з 19 липня 2003 року. Від шлюбу з відповідачем 22 серпня 2004 року у них народилась дитина – син ОСОБА_10, який знаходиться у позивачки на утриманні і вихованні ( а.с. 7,20,25).
12 квітня 2007 року рішенням ОСОБА_1 армійського міськрайонного суду Донецької області шлюб між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 був розірваний, рішення набрало законної сили 23 квітня 2007 року ( а.с. 25).
Договором купівлі-продажу від 03 квітня 2003 року ( а.с. 6) підтверджується, що відповідач ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_9, житловий будинок, розташований за адресою : м. Красноармійськ Донецької області, вул. Пугачова,34 ; та згідно договору купівлі- продажу від 03 квітня 2003 року ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,0413 га, яка розташована по вулиці Пугачова,34 в м. Красно армійську Донецької області. ( а.с. 21).
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі ( ч. 1 ст. 58 Конституції України та згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень норми ЦК України 2003 року застосовуються до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК України ( в редакції 1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Згідно роз»яснень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 зі змінами « Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбачених законом. Тому, у справі про визнання угоди недійсною позивачем має бути доведена, а судом встановлена наявність тих обставин, з якими закон пов»язує визнання угоди недійсною.
Відповідно до ст.. 224 ЦК УССР ( в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов»язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов»язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, істотними умовами договору купівлі- продажу спірних об»єктів нерухомості є оплата покупцем вартості майна та прийняття його, а зі сторони продавця – передання майна покупцеві та прийняття плати за нього.
З матеріалів справи, зокрема з договорів купівлі-продажу спірних житлового будинку і земельної ділянки вбачається, що укладення договору відповідає волевиявленню сторін і їх реальній домовленості і спрямоване на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому. В зазначених договорах зафіксовані усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки і будь-які попередні домовленості не відображені в їх текстах, та після підписання договору правового значення не мають.
З матеріалів справи вбачається, що в момент укладення право чинів відповідач ОСОБА_4 передав гроші ОСОБА_9 за придбання об»єктів нерухомості, з липня 2003 року проживає у спірному житловому будинку, а ОСОБА_9, в свою чергу, передав майно покупцеві – ОСОБА_14 та одержав за нього гроші. Тобто, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 були дотримані всі істотні умови договору та відбулося повне його виконання.
Факт присутності в момент укладення право чинів відповідачки ОСОБА_5 , на який. посилається в своїх поясненнях ОСОБА_9 , не свідчить про недійсність угод, укладених між ОСОБА_4 і ОСОБА_9
Факт передачі грошей від ОСОБА_4 продавцеві ОСОБА_9 , та домовленість батьків позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_12 та ОСОБА_13, та батьків ОСОБА_4 - ОСОБА_11 Кузьмічом та ОСОБА_5 з продавцем ОСОБА_9 про купівлю у нього зазначених об»єктів нерухомості не свідчить про те, що відповідач ОСОБА_4 мав намір приховати інший правочин, а саме договір купівлі-продажу ним та ОСОБА_2 у ОСОБА_9 спірних житлового будинку та земельної ділянки., оскільки як позивачка ОСОБА_2, так і відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також допитані в судовому засіданні з боку позивачки свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 підтвердили той факт, що на момент укладення спірних договорів, визначення покупцем житлового будинку і земельної ділянки в договорах саме ОСОБА_4,. влаштовувало як позивачку ОСОБА_2, так і її родичів, позивачка ОСОБА_18, та її родичі вважали, що господарем спірних житлового будинку і земельної ділянки, був саме відповідач ОСОБА_4
Жодна зі сторін не оспорює того факту, що спірний житловий будинок і земельна ділянка була придбана для проживання сім»ї ОСОБА_4 : на момент укладення правочину відповідач ОСОБА_4 мав намір одружитися з ОСОБА_18
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_19, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 пояснили, що бабуся позивачки з грошів, які нею були отримані за перебування у Германії,- 2500 доларів США передала позивачки ОСОБА_2 для придбання житлового будинку. Вищезазначена сума грошей була передана свідком ОСОБА_17 матері позивачки, яка кошти передала матері відповідача в той же день, коли відповідач складав у нотаріальній конторі договір купівлі-продажу будинку і земельної ділянки. Однак, ніяких письмових доказів цієї обставини, позивачка ОСОБА_2 не надала.
Суд не можу взяти до уваги пояснення вищевказаних свідків, оскільки факт одержання грошей від родичів позивачки ОСОБА_2 – відповідачем ОСОБА_4І заперечується відповідачем ОСОБА_4 На підставі ст..ст. 46 ЦК України ( в редакції 1963 року) рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Окрім того, доводи позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні про те , що саме вона є власницею вищевказаних грошей не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
В судовому засіданні позивачкою ОСОБА_2 не було надано жодних доказів про наявність угоди про створення спільної власності між позивачкою та відповідачем ОСОБА_4, а також про те, що саме вона сплатила частину своїх грошей за придбання житлового будинку і земельної ділянки.
Відмова відповідача ОСОБА_4, від тверджень , викладених в його заяві ( а.с. 35) про визнання ним права власності за позивачкою на 36%, була прийнята судом, про що була постановлена відповідна ухвала.
В судовому засіданні за клопотанням позивачки ОСОБА_2 було відтворена аудіо запис розмови свідка ОСОБА_17 з відповідачкою ОСОБА_5 Факт такої розмови був підтверджений відповідачкою ОСОБА_5 в судовому засіданні. Однак, із пояснень ОСОБА_5, викладених в цієї розмові , суд не вбачає підтвердження факту отримання відповідачкою ОСОБА_5 від свідка ОСОБА_17 грошей в сумі 2500 доларів США для покупки саме спірних об»єктів нерухомості.
Таким чином, суд приходить до висновку, що договори купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки, які розташовані за адресою : м. Красноармійськ, вул. Пугачова,34, укладений 03.04.2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 не містить ознак недійсності, зазначених у гл. 3 ЦК України ( в редакції 1963 року), а значить був укладений на законних підставах.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності на частину майна задоволенню, суд вважає такими, що заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають, оскільки сторонами зазначених договорів купівлі-продажу є ОСОБА_4 та ОСОБА_9, і ця обставина ними не оспорюється .
Тому, позовні вимоги ОСОБА_2 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_7 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності на частину майна задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.. 317 ЦК України ( в редакції 2003 року) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст.. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що об»єктом власності є житловий будинок, тому режим проживання в ньому повинен регулюватися нормами ЖК України.
В судовому засіданні встановлено і не оспорюється сторонами, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована як член родини і постійно проживає в спірному житловому будинку.
Звертаючись до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, позивач ОСОБА_4 зазначає причину свого не проживання в спірному житловому будинку - неправомірну поведінку відповідачки ОСОБА_2
Однак, такі доводи позивача ОСОБА_4 суд не може взяти до уваги, оскільки жодного доказу такої неправомірної поведінки позивач не надав, у відповідні органи в з приводу такої неналежної поведінки позивачки не звертався. Окрім того, суд звертає на той факт, що у позивача ОСОБА_4 фактично склалася інша сім»я з якою він проживає за іншою адресою.
Отже, суд вважає, що позивач ОСОБА_4 не позбавлений права користуватися, володіти та розпоряджатися майном, яке належить йому на праві власності, зокрема спірними об»єктами нерухомості.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 44,46 ЦК України ( в редакції 1963 року), ст. ст. 317, 319,391 ЦК України ( в редакції 2003 року), ст.ст..3,10,58,59,60,70,72,81,88,212,213,223 ЦПК, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_7 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності на частину майна – відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном – відмовити.
На адресу Господарського суду Донецької області винести окрему ухвалу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через ОСОБА_1 армійський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: