Справа № 363/56/14-п Головуючий у І інстанції Войнаренко Л.Ф.

Провадження № 33/780/95/14 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 133 10.02.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2014 року                                                             м. Київ.

Апеляційний суд Київської області у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1, розглянувши за участю правопорушника ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року, –

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року на

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, мешканця в ІНФОРМАЦІЯ_2,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці.

          Постановою вирішено питання судового збору.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, судом встановлено, що 29 грудня 2013 року близько 12 год. 30 хв. на 20 - му кілометрі автодороги Київ-Овруч, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Чері Амулет» д.н.з. «АІ 6275ВО» не виконав вимогу про зупинку, подану інспектором ДПС УДАІ за допомогою жезла та свистка, чим порушив вимоги пункту 2.4. Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, просить апеляційну скаргу задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було неповно та не об’єктивно досліджено обставини по справі, з порушенням норм матеріального та процесуального права. При розгляді справи суд не повно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване застосовування стягнення, не сприяв повному, необ’єктивному та неупередженому її розгляду.

Крім цього, ОСОБА_2 зазначає, що він не був належним чином повідомлений судом про дату та місце розгляду справи, чим було порушено його  право подавати докази та заявляти клопотання. Зазначає, що було порушено його право на захист безпідставною відмовою судді в залучені захисника для захисту його інтересів.

А тому апелянт, просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2 який апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.      

Згідно із ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.

Суд дав належну оцінку доказам по справі та обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.

Вина правопорушника підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 07.01.2014 серії АГ2 № 141366 (а.с. 1), з якої вбачається, що не виконавши вимогу інспектора ДПС ОСОБА_3, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Чері Амулет» порушив вимоги п. 2.4 ПДР України. Це також підтверджується відповідним рапортом до протоколу ОСОБА_3 (а.с. 3).

Суд погоджується з думкою апелянта про неналежне повідомлення останнього, проте це не стало перешкодою для ОСОБА_2 своєчасно прибути в суд для розгляду справи.  

Доводи апелянта стосовно порушення вимог ст. 245, 254, 14-1 КУпАП не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Згідно ст. 271 КУпАП участь захисника в справах про адміністративні правопорушення не є обов’язковою.  

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

При розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 122-2 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд прийшов до вірного висновку, підстав для зміни чи скасування рішення суду апеляційним судом не встановлено.  

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року – залишити без задоволення.

Постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 – залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                         А.М. Дрига