Спр. № 2-3335/2009 р.  

  РІШЕННЯ                                                                                                                                                                

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

17 вересня 2009 року                              м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

в складі  головуючого судді Гавриш М.З., при секретарях Д»яченко М.В. ОСОБА_1,  з участю представника позивача Щербінив.Є., представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кілія Одеської області цивільну справу  за позовом ОСОБА_4 до  Державного професійно – технічного  навчального закладу « Кілійський професійний ліцей»  про  скасування наказу  про звільнення та поновлення на роботі  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду  21 .05.2009 року з позовом  про скасування наказу №   55 від 14.05.2009 року  про звільнення з посади заступника  директора  з адміністративно – господарчої  роботи  ДПТНЗ « Кілійський професійний ліцей»   посилаючись  на те, що   більше 30 років працював  в зазначеному  навчальному закладі, але з приходом  в ліцей нового директора  - ОСОБА_2,  як вважає позивач, штучно було створені умови для  виселення його з  службового житла, наданого в 1990 році. Вказує, що  трудову дисципліну не порушував,  свої обов’язки виконував належним чином,  звільнення вважає  безпідставним.

В судовому засіданні позивач  заявлені  вимоги підтримав,  зазначив, що звільненням порушено його право на працю, крім того,  наказ  виданий в день його народження, підставою для звільнення є неприязнені  стосунки з директором ліцею що  завдало йому моральну шкоду, яку позивач оцінює в 20000 грн.

Представник відповідача позов не визнав в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи та  надані сторонами докази суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна з сторін визнає, що  ОСОБА_4   згідно наказу  № 54  від 26.07.1988 року був прийнятий з 01.08.1988 року  переводом з посади техніка  по будівлям  Кілійського СПТУ  - 64  на посаду  заступника директора  по   адміністративно – господарській діяльності ( АГД), наказом  № 55  від 14 травня 2009 року  звільнений з роботи   з 14.05.2009 року по  ст.40 п.3 КЗпП України. Трудову  книжку та розрахунок при звільненні отримав своєчасно.

За правилами ст.. 130 КЗпП України  працівники золбов2язані  працювати чесно та сумлінно, своєчасно і точно виконувати  розпорядження власника або уповноваженого  ним органу, додержувати трудової дисципліни, вимоги нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися  до майна  власника, з яким уклали трудовий договір.

Підставою для   розірвання трудового договору  за п.3 ст.40 КЗпП України  є систематичне   невиконання працівником  без поважних причин  обов»язків, покладених  трудовим договором  або правилами внутрішнього трудового розпорядку , якщо до працівника раніше  застосовувались заходи дисциплінарного чи  громадського  стягнення .

Як вбачається з роз’яснень   п.23 Постанови Пленуму  Верховного суду України  9 «Про практику  розгляду судами  трудових спорів» №   при звільненні за п.3 ст.40 КЗпП України    враховуються  ті  заходи дисциплінарного стягнення, які  встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або  не зняті достроково   ( ст..151 КЗпП) і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника  за порушення  трудової дисципліни  відповідно до положення або статуту, що  визначає діяльність громадської організації  і з дня  накладення  яких до видання  наказу про звільнення  минуло не більше одного року.

Позивач визнає,  що  починаючи з листопада 2008 року  він  шість разів притягувався до дисциплінарної відповідальності  у виді доган, про що свідчать накази  № 140 від 25.11.2008 року,  № 144 від 01.12.2008 року, №  149 від  23.12.2008 року,  № 157 від  29.12.2008,  № 10 від 23.01.2009 року  та  №  26  від 13.03.2009 року. В порядку, передбаченому сит.150 КЗпП України  зазначені стягнення  позивачем не оскаржені,  звільнення  здійснено  протягом  строку дії  дисциплінарних стягнень.   Також  позивач визнає, що був присутнім на засіданні профкому  06.04.2009 року  при розгляді питання про дачу згоди адміністрації навчального закладу на його звільнення.

Допитані за клопотанням  позивача свідки  ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_7    та син позивача, ОСОБА_8 фактично   висловили лише своє  суб»єктивне ставлення до  особи  позивача та  факту його звільнення, ніяких доказів щодо  неправомірності  наказу про звільнення не навели, повідомлені ними обставини  ніякого відношення до предмету  позову не мають.

Свідки   з боку відповідача – ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11  факт  неодноразового винесення позивачу доган  в зв’язку з неналежним  виконанням  посадових обов’язків  підтвердили,  крім того ,  пояснили, що  питання про  відповідність  позивача займаній посаді  та безладу в   системі  організації господарської діяльності та  забезпечення матеріальної бази ліцею  неодноразово розглядались як адміністрацією    учбового закладу  так і профкомом і самоусунення відповідача від покладених на нього обов»язків з посиланням на необхідність допрацювати рік до пенсії не є    поважною причиною  для невиконання прямих функціональних обов»язків.

Зважаючи на те, що   судом не встановлено  факту порушення закону при звільненні  позивача з роботи, суд визнає всі заявлені ним вимоги  такими, що не підлягають задоволенню, тому , к еруючись , ст.10, 60, 212, 213,   ЦПК України, ст.139,147-151, 232. 40 п.3 КЗпП України  суд  

ВИРІШИВ :  

В задоволенні позову  відмовити.  

Судові витрати  по справі  компенсувати за рахунок держави.  

Заява про апеляційне оскарження рішення суду  може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення останнього. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з моменту подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.  

Суддя Кілійського районного суду  

Одеської області                            ОСОБА_12