Справа № 2- 1477/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

2 листопада 2009 року  Кілійський районный суд Одеської області у складі:    

головуючого   судді  Тюміна О.Г.

при секретарі    Єгоровій А.В.,,

за участю   позивачів  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника позивачів  ОСОБА_4, відповідачів  ОСОБА_5, ОСОБА_6, представників відповідачів ОСОБА_7, 000 ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні  в залі суду в м. Кілія  справу за позовом

ОСОБА_1  

ОСОБА_2  

ОСОБА_3  

до  

ОСОБА_5                                      

ОСОБА_6  

до  

Кілійської міської ради  

про усунення перешкод  в користуванні власністю та стягнення моральної шк   оди                          

ВСТАНОВИВ:  

15.12.2006 року  ОСОБА_1 звернулась до  Кілійського  районного суду з   позовом до ОСОБА_5  при усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач під вікном її квартири з порушенням санітарних та будівельних норм збудувала господарчі споруди для утримання птиці та лазню, які закривають доступ світла у вікно та чистого повітря.

03.12.2007 року позов уточнено складом співпозивачів та співвідповідачів, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_9, співвласники квартири № 1 в житловому будинку по вул.. Леніна, 34 в м. Кілія, звернулись до суду з позовом до співвласників квартири АДРЕСА_1 – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з позовом при усунення перешкод в користуванні власністю та перенос  курника та сараю відповідачів на 25 метрів від стін їх квартири, знесення лазні та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду   до участі у справі співвідповідачем  залучено  Кілійську міську раду – власника спірного сараю.    

В судовому засіданні  позивачі підтримали  позовні вимоги ,  уточнили їх , та просять :  

- зобов’язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом переносу сараю літ. «Ж»  на відстань 25 метрів від стіни та  вікна їх  квартири,

- зобов’язати відповідачів, які використовують ділянку, прилеглу до північної стіни їх  квартири ,  відступити на відстань 1,5 метра від  стіни квартири позивачів, щоб забезпечити доступ до неї для ремонту та обслуговування,

- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000 грн.

В зв’язку  з  тим, що сарай,  належний відповідачу – Кілійскій міській раді, який був прибудований до північної стіни квартири позивачів, на час розгляду справи вже  демонтовано , позивачі  вимог до Кілійської міської ради  не мають.

Позивачі пояснюють   що приблизно в 1976 році рішенням виконкому Кілійської міськради їм була надала житлова квартира АДРЕСА_2.  На час отримання ними цієї квартири спірний сарай літ «Ж» вже існував, ним  користувалися відповідачі.

Позивачі зазначають , що відповідачем самовільно збудовано господарчу споруду,  позначену  на плані літ. «Ж», який розташовано з порушенням вимог будівельних та санітарних норм – на відстані 1,5 – 2 метрів від стіни їх квартири.

Відповідач ОСОБА_5 з позовом не згодна, пояснює, що  квартира  АДРЕСА_3 їй рішенням виконкому Кілійської міської ради в 1969 році.  Спірний сарай літ. «Ж» вже  існував, він також був наданий їй у користування разом з квартирою. Сарай літ. «Ж»  зазначений в технічному паспорті з 1979 року. В 1998 році вона приватизувала квартиру.  

Представник відповідача – Кілійської міської ради   пояснює, що сарай  (літ. «а» за планом), який примикав до північної стіни квартири позивачів та був власністю міської ради , на час розгляду справи  повністю  розібрано , позивачами зроблено  мостіння  впродовж північної стіни їх квартири, і ніяких перешкод в обслуговуванні стіни з боку двору відповідачів немає.  Пояснює також, що курник, який  самочинно було  збудовано  відповідачем,  який примикав до сараю літ. «а» та знаходився  не невеликій відстані від стіни та вікна квартири позивачів та який існував на час звернення позивачів до суду ,  на  час розгляду справи  також розібрано.  Господарча будівля – сарай літ. «Ж» зареєстрована належним чином та є  складовою частиною  частини житла відповідача.  

Заслухавши пояснення сторін ,  дослідивши  докази надані у справі та розглянувши справу в межах позовних вимог  , суд вважає  позов таким , що підлягає частковому   задоволенню.    

Згідно свідоцтва № 293 , виданого виконкомом Кілійської міської ради 18.05.2001 року позивачі  ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками 25/100 часток – квартири № 1 із літ. «Б» в будинку № 34 по вул. Леніна.

Згідно свідоцтва  №732, виданого виконкомом Кілійської міської ради 26.10.1998 року на підстав розпорядження міськвиконкому № 166 від 22.09.1998 року про приватизацію житла ,  відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками 15/100 часток – квартири  АДРЕСА_4.

Згідно матеріалів технічної інвентаризації до складу  частини домоволодіння, яка знаходиться у власності відповідачів , відноситься також господарча будівля – сарай літ.«Ж».  

Згідно рішення виконкому Кілійської міської ради №  44 від 04.08 р. ОСОБА_1  надано дозвіл розібрати будівлю сараю літ. («Г»)

Рішенням виконкому Кілійської міської ради  № 97 від 02.11.2006 року оформлено право власності відповідачів на самовільно збудовану будівлю лазні (№ 1).

Зазначене рішення було  оскаржено ОСОБА_1 до Кілійського районного  суду, постановою якого від 12.05.2008 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова набрала законної сили 22.05.2008 року.

Згідно листів виконкому міської ради від 23.02.2006 року, 10.05.2006 року , комісією встановлено порушення будівельних та санітарних норм при розміщенні відповідачем курника та сараю, про що зроблено зауваження.

Згідно листа головного санітарного лікаря  від 17.05.2008 року за результатами обстеження домоволодіння відповідачів, надано припис про перенос курника та сараю на відстань 25 м. від квартири  позивачів відповідно до вимог санітарних правил «Планування та забудова населених пунктів».

Згідно довідки виконкому Кілійської міської ради від 28.09.2008 року , станом на 23.09.2008 року в домоволодінні, розташованому по вул.. Леніна, 36 склад , позначений літ. «а» відсутній, а також відсутній курник, побудований  відповідачем ОСОБА_5

Згідно листа виконкому міської ради межа земельних ділянок між домоволодіннями по вул. Леніна , 34 і Леніна, 36 проходить по стіні будинку  № 34. Межа чітко визначена стіною будинку і парканом. Вилучення частини земельної ділянки із користування власників домоволодіння по вул.. Леніна, 36 можливе лише за згодою всіх її користувачів, які таку згоду не надають.

Згідно листа виконкому Кілійської міської ради  від 14.09.2006 року межі домоволодіння № 34 по вул.. Леніна не порушені і відповідають поквартальній зйомці, яка була проведена та затверджена рішенням виконкому № 148 від 12.06.1975 року, сарай сусідів внесено  до технічної документації і не є самочинною побудовою.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що  відповідачами  дійсно  самочинно, з порушення санітарних та будівельних норм було  збудовано господарчі споруди  для утримання домашньої птиці , які  створювали  перешкоди  позивачам в користуванні  своєю частиною житла , що стало причиною  звернення позивачів до Кілійського районного суду з позовом. Встановлено також, що на час розгляду справи цю споруду розібрано, тим самим перешкода в користуванні позивачами своєю часткою житла ліквідовано. Але, зважаючи на те, що  самочинне будівництво споруди для утримання домашньої птиці мало місце збоку відповідачів , це порушувало права  позивачів, змусило звертатися до контролюючих органів  а також до суду за захистом порушеного права , суд вважає встановленими передбачені ст.. 23 ЦК України  підстави для часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Доказів того, що на час розгляду справи існують інші самочинно збудовані відповідачами об’єкти нерухомості , які створюють перешкоди  позивачам в користування своєю частиною домоволодіння суду не надано.  Судом не приймається в якості належного доказу Акт, складений двома депутатами Кілійської міської ради  28.10.2009  року, оскільки в ньому  відсутні описи  розташування ,  характеру об’єкту , визначення об’єкту на  плані земельної ділянки.  

Таким чином в судовому засіданні не встановлено підстав для задоволення позовної вимоги про зобов’язання відповідачів перенести споруди на відстань 25 м. від стін їх квартири.

В судовому засіданні встановлено також, що господарча будівля – сарай , літ. «Ж» за планом , розташування якої оспорюють   позивачі ,  існувала ще до того , як   житло було надано сім’ї відповідачів , не є самочинно збудованим відповідачами  об’єктом , а є власністю відповідачів , тобто встановлено відсутність  підстав, передбачених ст. 376 ЦК України для задоволення  позовної  вимоги  про зобов’язання  перенести господарчу будівлю  позначену  літ. «Ж» за планом.  

Позовна вимога щодо зобов’язання   відповідачів відступити на 1,5 метра від північної стіни  не підлягає задоволенню.  Як встановлено  , після  того, як було розібрано сарай (літ. «а») який належав Кілійскій міській раді , позивачами здійснено ремонт північної стіни будинку , а саме - стіну обкладено цеглою, впродовж стіни зроблено мостіння , що свідчить про відсутність будь яких перешкод в користуванні та обслуговуванні власності позивачами, тому суд вважає, що підстави для задоволення даної  вимоги , передбачені ст. 386 ч.2 ЦК України  відсутні. Доказів наявності  перешкод з боку відповідачів суду не надано.  

Керуючись  ст.ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :  

Позов задовольнити частково.  

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1200 грн. в солідарному порядку , а також судові витрати в розмірі 18 грн., а всього 1218 грн..     

В задоволенні інших вимог відмовити.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області  через Кілійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  , або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України

Суддя                                                                 О. Г. Тюмін