Справа № 22-а-1827/2006 року Категорія: сімейні
Головуючий 1 ін. -Жигилій С.П. Доповідач- КотелевецьА.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО травня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Котелевець А.В.
суддів - Солодкова А.А., Кіпенко І.С. при секретарі - Хороших М.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, -
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2005 року ОСОБА_2 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна.
Позивачка вказала, що з 1994 року вона перебувала з відповідачем у юридичному шлюбі. Під час сумісного проживання вони придбали майно, а саме - автомобіль ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 1 червня 2004 року за який сплачено 14 000 грн. 00 коп. Окрім цього, було сплачено суму у розмірі 980 грн. 00 коп. за проведення і встановлення телефону. Посилаючись на те, що відповідач добровільно не бажає поділити вказане майно, на яке вони мають рівне право, позивачка просила визнати його спільною сумісною власністю та стягнути на її користь 7 490 грн. 00 коп., а зазначене майно залишити в користуванні відповідача.
В уточнених вимогах позивачка просила визнати за нею право власності на 1/2 частину спірного автомобіля та зобов'язати відповідача стягнути на її користь 7 000 грн. 00 коп., а автомобіль залишити у користуванні останнього.
Заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2005 року автомобіль ЗАЗ-110307, реєстраційний номер НОМЕР_1, визнаний спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
За ОСОБА_3 визнано право власності на автомобіль ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1, зі стягненням на користь ОСОБА_2 7 000 грн. 00 коп. в якості компенсації за її 1/2 частку у спільній сумісній власності майна подружжя та 40 грн. 00 коп. - 50% судового збору.
Постановлено зняти арешт на вказаний автомобіль після сплати ОСОБА_3 7 000 грн. 00 коп. ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні із наступних підстав.
Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України /далі - СК України/ майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини /навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо/ самостійного заробітку /доходу/.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль ЗАЗ-110307, реєстраційний номер НОМЕР_1, про який йде спір між сторонами, був придбаний за час перебування в шлюбі та сумісного проживання. Тому суд першої інстанції правильно визнав, що він становить їх спільну сумісну власність, та вважав рівне право кожного з них на це майно, бо ч. 1 ст. 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Однак з висновком суду про стягнення на користь позивачки компенсації її 1/2 частки у сумі 7 000 грн. 00 коп. з визнанням права власності на спірний автомобіль за відповідачем після сплати останнім цієї суми погодитись не можна. Рішення суду в цій частині підлягає зміні з підстав, передбачених п. З ч. 1 ст. 307 ЦПК України.
Шлюб між сторонами розірваний 10 жовтня 2004 року /а.с. 180/. Спірний автомобіль був придбаний подружжям на підставі угоди № НОМЕР_2 від 1 березня 2002 року, укладеної в рамках створеної ЗАТ «АІСЕ України» в Україні системи надання послуг з продажу автомобілів Автоплан. На виконання укладеної Угоди в момент її підписання ОСОБА_3 сплатив вступний внесок у розмірі 557 грн. 64 коп. 8 липня 2002 року останній сплатив суму за право на отримання автомобіля у розмірі 371 грн. 76 коп., а за період з 12 квітня 2002 року по 10 жовтня 2004 року - 30 щомісячних внесків та авансові внески на загальну суму 15 468 грн. 78 коп. Тому на користь позивачки з відповідача необхідно стягнути суму компенсації за 1/2 частку у спірному майні у розмірі 8 199 грн. 09 коп. з визнанням права власності на цей автомобіль за відповідачем.
Окрім цього, з висновком суду першої інстанції в частині зняття арешту з автомобіля ЗАЗ-110307, реєстраційний номер НОМЕР_1, після сплати ОСОБА_3 компенсації на користь ОСОБА_2 погодитись не можна. Рішення в цій частині підлягає скасуванню, оскільки згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3,309,313-315,317, 319 ЦПК України, судова колегія -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2005 року змінити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль ЗАЗ-110307, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частину автомобіля ЗАЗ-110307, реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 8 199 грн. 09 коп.
Рішення в частині зняття арешту з автомобіля ЗАЗ-11-307, реєстраційний номер НОМЕР_1, після сплати ОСОБА_3 7 000 грн. 00 коп. ОСОБА_2 скасувати.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.