Справа № 2-203/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2007 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Затолочного B.C.,
при секретарі Ходюк О.І.,
за участю:
представника позивача Стригунової Г.І.,
представника відповідача Маірка С.Д.,
представників третьої особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронверк» до Закритого акціонерного товариства «Електроград», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про припинення дій, що порушують право власника патенту на винахід, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронверк» (далі ТОВ) звернулося до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Електроград» (далі ЗАТ) про припинення дій, що порушують право власника патенту на винахід.
Позов, на задоволенні якого наполягала представник позивача в судовому засіданні, обґрунтовано тим, що ТОВ є одним із співвласників патенту на винахід «Пристрій для комутації електричної мережі», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи, та деклараційного патенту на корисну модель «Пристрій для комутації електричної мережі», зареєстрованого в Державному реєстрі деклараційних патентів України на корисні моделі 17 травня 2004 р. за №2521.
Відповідач при виготовленні замовлення Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ВАТ) - третьої особи у справі використав без дозволу позивача вищезазначені корисну модель та винахід, чим порушив право інтелектуальної власності позивача.
Тому позивач вимагає захистити це його право шляхом зобов'язування відповідача припинити дії, які порушують право інтелектуальної власності і опублікувати відомості про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що дійсно на замовлення ВАТ відповідач виготовив та поставив комплектні розподільчі пристрої, в яких використані високовольтні вимикач та контактор. Однак право інтелектуальної власності позивача відповідач при цьому не порушував, тому що самостійно розробив викатний елемент, в якому розміщені вимикач і контактор що до дати реєстрації позивачем деклараційного патенту на корисну модель та патенту на винахід.
Тому в позові просить відмовити.
Представники третьої особи ВАТ у судовому засіданні позов залишила на вирішення суду, пояснивши, що дійсно відповідач у справі виготовив та поставив на замовлення ВАТ комплектні розподільчі пристрої, в яких на одному викатному елементі розміщені високовольтні вимикач та контактор, але чи порушувалися при виготовлені даних пристроїв права позивача, ВАТ не відомо.
Треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4 правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися.
Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані ними докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають повному задоволенню.
Предметом спору за даною справою є використання відповідачем права інтелектуальної власності позивача без його дозволу.
З наданих позивачем патенту та деклараційного патенту видно, що позивач є співвласником патенту на винахід «Пристрій для комутації електричної мережі», зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи 15 березня 2006 р. за № 75175, та деклараційного патенту на корисну модель «Пристрій для комутації електричної мережі», зареєстрованого в Державному реєстрі деклараційних патентів України на корисні моделі 17 травня 2004 р. за № 2521.
2
Згідно дослідженого судом опису патенту на винахід та опису деклараційного патенту на корисну модель формула винаходу полягає в тому, що високовольтний вимикач і високовольтний контактор розміщені в одній шафі розподільчого пристрою чи на одному викатному елементі комплектного розподільчого пристрою.
Відповідач в листі від 31 січня 2006 року № 129 та у судовому засіданні визнав, що ЗАТ на замовлення ВАТ згідно опитувального листа № 03-70-4176.1ЭПЇЛО було виготовлено та поставлено останньому комплектні розподільчі пристрої, в яких на одному викатному елементі розміщені високовольтні вимикач та контактор.
При цьому відповідач доводить, що корисну модель та патент позивача не використовував, оскільки самостійно розробив викатний елемент, в якому розміщені вимикач і контактор ще до дати реєстрації позивачем деклараційного патенту на корисну модель (17.05.2004 року) та патенту на винахід (15.03.2006 року).
В підтвердження вищезазначеного відповідач надав суду письмові докази - протокол технічної наради ЗАТ від 30.09.2003 року з доданими робочими кресленнями КВ204 на 37 аркушах, протокол технічної наради ЗАТ від 23.09.2003 року, протокол № 873 від 23.12.2003 року прийому-здачі випробувань КВ204, інструкцію з експлуатації комплектного розподільчого пристрою серії КВ204, затверджену головою правління ЗАТ, паспорт на комплектні розподільчі пристрої серії КВ204, заводський номер 1655-077.
На думку відповідача він має право безоплатно використовувати технічне вирішення (розміщення на одному викатному елементі високовольтних вимикача та контактора) на підставі частини 1 статті 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».
Представники ВАТ (третя особа у справі) в судовому засіданні підтвердили, що ЗАТ на замовлення ВАТ виготовив та поставив комплектні розподільчі пристрої серії КВ204, згідно договору № 1217/197 від 21.06.2005 року та додаткової угоди № 1 від 24.10.2005 року до цього договору, а також, що зазначений договір виконаний сторонами повністю.
З частини 1 статті 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», на яку посилається відповідач як на підставу свого права попереднього користування, випливає, що будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати їх пріоритету в інтересах своєї діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні технологічне (технічне) вирішення тотожне заявленому винаходу (корисній моделі), чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання винаходу (корисної моделі), як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування).
Право попереднього користування обмежується тим обсягом використання тотожного заявленого винаходу, яким воно було на дату подання заявки.
Тобто, відповідно до викладеної норми матеріального права, відповідач мав би право попереднього користування за умови, якби він, до дати подання позивачем заявки до Установи, здійснював виготовлення та поставку третім особам комплектних розподільчих пристроїв серії КВ204, в яких було б застосовано технічне вирішення (розміщення на одному викатному елементі високовольтних вимикача та контактора) тотожне заявленому винаходу.
З деклараційного патенту та патенту, наданих суду позивачем, випливає, що заявки до Установи позивачем були подані 11.02.2004 року (цифровий код 22, згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 року № 201 «Про затвердження Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи»).
З паспорту, який видано відповідачем третій особі, випливає, що комплектні розподільчі
пристрої ШВВЄ (серії КВ204) виготовлені 24 січня 2006 року відповідно до ТУУЗ1.2-30734728-016-2004.
З дослідженого судом листа державного підприємства «Криворізький державний центр
стандартизації, метрології та сертифікації» від 25.04.2006 року № 988/01-05 слідує, що державна реєстрація ТУУЗ 1.2-30734728-016-2004 здійснена 16 грудня 2004 року.
Тобто до 16 грудня 2004 року ЗАТ не могло здійснювати виготовлення та поставку комплектних розподільчих пристроїв серії КВ204, в яких було б застосовано технічне вирішення, тотожне винаходу позивача, оскільки згідно статті 268 Господарського процесуального кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості.
За таких обставин, враховуючи абзац 2 частини 1 статті 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» на дату подачі позивачем заявки до Установи (11.02.2004 року) відповідач не мав права попереднього користування на виробництво, пропонування до продажу, продажу та на інше введення в господарський обіг комплектних розподільчих пристроїв серії КВ204 з двома комутативними пристроями високовольтного вимикача та високовольтного контактора на одному викатному елементі, що є тотожним заявленому винаходу (корисній моделі).
3
Крім того, з письмових доказів, які надані відповідачем суду, а саме протоколу технічної наради ЗАТ від 30.09.2003 року з доданими робочими кресленнями на КВ204 на 37 аркушах, протоколу технічної наради ЗАТ від 23.09.2003 року, протоколу № 873 від 23.12.2003 року прийому-здачі випробувань КВ204, інструкції з експлуатації комплектного розподільчого пристрою серії КВ204 не випливає, що відповідач самостійно розробив технічне вирішення (розміщення на одному викатному елементі високовольтних вимикача і контактора), тотожне заявленому винаходу, а ксерокопія паспорту на комплектні розподільчі пристрої серії КВ204, заводський номер 1655-077, дата випуску 23.12.2003 року, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки надана відповідачем у неналежно посвідченому вигляді.
До того ж, в наданій ксерокопії паспорту міститься інформація про дату випуску 23.12.2003 року і зазначаються ТУУЗ 1.2-30734728-016-2004, яких на дату випуску ще не було зареєстровано. Зазначені суперечності дають підстави для сумнівів в достовірності цього паспорту.
Відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як АН підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду жодного належного доказу, який би спростовував вимоги позивача і підтверджував його право попереднього користування в тому обсязі, в якому він його використовує.
Тому позовні вимоги підлягають повному задоволенню
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст.. 16, 432 ЦК України, ст., ст.. 28, 31,-34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», суд -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронверк» до Закритого акціонерного товариства «Електроград» про припинення дій, що порушують право власника патенту на винахід задовольнити повністю.
Зобов'язати відповідача, Закрите акціонерне товариство «Електроград»:
· припинити дії, які порушують право інтелектуальної власності товариства з обмеженою відповідальністю «Кронверк» що захищені деклараційним патентом на корисну модель від 17.05.2004 р. №2521 та патентом на винахід від 15.03.2006 р. №75175, а саме: виробництво, пропонування до продажу, продаж та інше введення в господарський обіг комплектних розподільних пристроїв КВ-204 з двома комутаційними пристроями високовольтного вимикача та високовольтного контактора для використання їх за призначенням;
· опублікувати за свій рахунок в газеті «Урядовий кур'єр» (передплатний індекс 61035) відомості про порушення права інтелектуальної власності товариства з обмеженою відповідальністю «Кронверк» як власника корисної моделі та винаходу «Пристрій для комутації електричної мережі», захищеного деклараційним патентом на корисну модель від 17.05.2004 р. №2521 та патентом на винахід від 15.03.2006 р. №75175, та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Стягнути з відповідача, Закритого акціонерного товариства «Електроград» на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронверк» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 (сімнадцять) грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 7 (сім) грн.. 50 коп., а всього 24 (двадцять чотири) грн.. 50 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не бура подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку/У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.