Справа №2-931/06

2-60/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                     УКРАЇНИ

14 лютого 2007 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Затолочного B.C., при секретарі Ходюк О.І., за участю:

· позивача у первісному позові, відповідача у зустрічному позові ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_2,

· відповідача у первісному позові, позивача у зустрічному позовіОСОБА_3,

· відповідача у первісному позові, третьої особи у зустрічному позові ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання угод недійсними, зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_4, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Центрально-Міського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4,ОСОБА_3 про визнання угод недійсними.

Позов, на задоволенні якого в судовому засіданні наполягали позивачка, допитана як свідок, та її представник, обгрунтований тим, що позивач була власником домоволодіння АДРЕСА_1.

Сини позивачки працювали у громадянина ОСОБА_8 охоронцями металобрухту.

В березні 2004 року ОСОБА_8, запідозривши синів позивачки в крадіжці металобрухту, застосував до них насильство, став вимагати гроші за викрадений металобрухт, а пізніше гроші за свою автомашину, яку нібито спалили сини позивачки.

В квітні 2004 року ОСОБА_8 став погрожувати і позивачці, вимагаючи паспорт та документи на домоволодіння.

Побоюючись його погроз, позивачка надала необхідні документи, а потім також під погрозою ОСОБА_8 їздила з ним до нотаріуса, де підписала якісь документи.

Оформленню цих документів вона не придала значення, тому що ОСОБА_8 обіцяв, що в своєму домоволодінні вона буде проживати до кінця свого життя.

В 2005 році ОСОБА_8 з іншими людьми став вимагати від неї виселитися з домоволодіння, так як вона вже не його власник.

Після цього позивач звернулася до міліції із заявою про незаконне заволодіння її документами на домоволодіння.

Із винесеної за цією заявою постанови про відмову в порушенні кримінальної справи    їй стало відомо, що в квітні 2004 року ОСОБА_4, який діяв від імені позивачки, було   проданоОСОБА_3 належне позивачу домоволодіня.

Позивач вважає, що уклала угоду доручення з ОСОБА_4 проти своєї волі, внаслідок обману та тиску з боку ОСОБА_8, а тому просить визнати цю угоду та договір купівлі-продажу домоволодіння недійсними.

 

2

Відповідач ОСОБА_3 позов, пред'явлений до неї ОСОБА_1, не визнала та пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_1., ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного домоволодіння.

Зустрічна позовна заява, на задоволенні якої наполягала в судовому засіданні допитана як свідокОСОБА_3, обгрунтована тим, що 16 квітня 2004 року вона придбала у ОСОБА_1. домоволодіння АДРЕСА_1.

Продаж було здійснено через ОСОБА_4 - представника ОСОБА_1. за довіреністю.

Після оформлення договору та реєстрації права власностіОСОБА_3 стала вимагати від ОСОБА_1. та її двох синів, які також проживали з нею в домоволодінні, виселитися. Ці вимоги вони не виконали і стали погрожувати розправою. Після звернення ОСОБА_1. до судуОСОБА_3 також вирішила звернутися із зустрічною позовною заявою, щоб захистити своє право власності.

ОСОБА_3., з врахуванням прийнятих судом уточнень до позову, вимагає визнати її власником домоволодіння, зобов'язати відповідачів знятися з реєстрації в ньому та зобов'язати Відділ ГРІФО Центрально-Міського РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти відповідачів з реєстрації в домоволодінні. Первісний та зустрічний позов були прийняті до сумісного розгляду.ОСОБА_1 в судовому засіданні пред'явлений до неї позов не визнала, вважаючи, що була незаконно позбавлена власності на домоволодіння, а тому підстав для задоволення зустрічного позову немає.

Відповідач за первісним позовом, третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_4. вимоги ОСОБА_1. не визнав і допитаний судом як свідок пояснив, що дійсно сини ОСОБА_1. працювали у ОСОБА_8 Він, ОСОБА_4. також там працював. Сини ОСОБА_1. просили в нього гроші, а потім попросили допомогти продати будинок. Він про це розповів ОСОБА_8., який через деякий час знайшов покупцяОСОБА_3 ОСОБА_1 зробила ОСОБА_4 довіреною особою, щоб її не обманули при продажі. В квітні 2004 року за його присутності було укладено договір купівлі-продажу домоволодінняОСОБА_3 Отримані від продажу гроші він передав ОСОБА_1. її сини гроші перерахували. Про отримання грошей було складено розписку, яку він не зберіг. Волевиявлення ОСОБА_1. про те, щоб довірити йому діяти від свого імені, було добровільним, ніхто на неї ніякого тиску не чинив. Ця довіреність та договір купівлі-продажу оформлювалися у нотаріуса.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_7, який перебуває в місцях позбавлення волі, про слухання справи повідомлявся відповідно до вимог частини 6 статті 76 ЦПК, правом на участь у судовому розгляді не скористався, надав до суду власноручні пояснення, з яких вбачається, що позов він не визнає. Продаж будинку його мати здійснила під погрозами з боку ОСОБА_8, який вимагав гроші за начебто викрадений металобрухт та спалену автомашину, бив його та брата. Тому вважає, що підстав для задоволення позовуОСОБА_3 немає, а позов ОСОБА_1. слід задовольнити.

Треті особи приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та Відділ ГРІФО Центрально-Міського РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися.

Приватний нотаріус ОСОБА_6 надав суду письмові заперечення на позов ОСОБА_1., з яких вбачається, що дійсно посвідчував довіреність ОСОБА_1. на вчинення від її імені ОСОБА_4 дій з продажу домоволодіння, а потім і посвідчував договір купівлі-продажу домоволодіння між ОСОБА_4 таОСОБА_3 Довіреність ОСОБА_1 підписувала добровільно, при цьому їй роз'яснювалися наслідки вчинення нотаріальної дії.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1. таким, що не підлягає задоволенню, а позовОСОБА_3 таким, що підлягає повному задоволенню.

 

3

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1, яка була власником домоволодіння АДРЕСА_1, 08 квітня 2004 року уповноважила ОСОБА_4 розпоряджатися від її імені вказаним домоволодінням.

Довіреність була посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_6

На підставі виданої довіреності ОСОБА_4., діючи від імені ОСОБА_1., 16 квітня 2004 року уклав договір купівлі-продажу домоволодіння зОСОБА_3 за 13063 грн.

Цей договір також був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6

Зазначені обставини, крім пояснень допитаних як свідкиОСОБА_3, ОСОБА_4 підтверджуються також показаннями свідка ОСОБА_8, дослідженими судом довіреністю та договором купівлі-продажу.

Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1. та ОСОБА_7 про те, що довіреність на ім'я ОСОБА_4 була видана ОСОБА_1 та договір купівлі-продажу домоволодіння був укладений проти її волі, під погрозами, оскільки доказів цій обставині надано суду не було.

Оформивши довіреність та знаючи про договір купівлі-продажу домоволодіння ОСОБА_1 на протязі тривалого часу не вчиняла нічого щодо оскарження цих документів чи нотаріальних дій.

В жовтні 2005 року на підставі звернення ОСОБА_1. проводилася перевірка, наслідком якої стала постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння документами на домоволодіння.

Не підтверджують протиправності видачі довіреності та укладення договору купівлі-продажу також і показання свідка ОСОБА_9 про те, що він чув і зі слів ОСОБА_7 знає, що якісь люди вимагали продати будинок за те, що ОСОБА_7 спалив їх автомашину.

Зазначений свідок не може підтвердити, хто саме вимагав це зробити, а застосування насильства до ОСОБА_1. чи до її синів він не підтвердив, пояснивши, що тільки чув крики ОСОБА_7 про допомогу.

Доказів такого насильства на неї або обману ОСОБА_1 суду не надала, ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечує застосування будь-якого насильства до ОСОБА_1. чи її синів, а стосовно машини, яка в нього згоріла, пояснив, що це сталося 01 вересня 2004 року, тобто вже після того, як домоволодіння було продане.

Тому підстав вважати недійсними договір доручення та договір купівлі-продажу, які були оформлені з дотримання необхідної форми (письмово та нотаріально посвідчені) у суду немає.

Ставши власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу та зареєструвавши його,ОСОБА_3 вправі, відповідно до статті 386 ЦК вимагати захисту свого права власності.

Відповідно до статті 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 заперечують законність власностіОСОБА_3 на домоволодіння, вона правомірно звернулася до суду, а оскільки право власностіОСОБА_3 на домоволодіння доведено в судовому засіданні, її вимоги про визнання цього права підлягають задоволенню.

ОСОБА_1, безпідставно мешкаючи у домоволодінні, яке повноправно належитьОСОБА_3, цим створює власнику перешкоди в користуванні власністю -вона не має можливості оселитися в належному їй помешканні та проживати там разом зі своєю сім'єю.

Як видно з ч. З ст. 386 ЦК, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

 

4

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тому вимогиОСОБА_3 про виселення ОСОБА_1. з належного їй домоволодіння необхідно задовольнити.

Як вбачається з дослідженої судом довідки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки це домоволодіння належитьОСОБА_3 вона правомірно вимагає від зазначених осіб знятися з реєстрації та зобов'язати ВГІРФО зняти цих осіб з реєстрації в належномуОСОБА_3 домоволодінні, тому що така реєстрація порушує праваОСОБА_3 як власника, не дає їй можливості повноправно реалізувати своє право власності на домоволодінням.

Керуючись ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, ст. ст. 230, 231, 386, 391, 392 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання угод недійсними відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 власником домоволодіння по АДРЕСА_1.

Усунути перешкоди ОСОБА_3, в користуванні домоволодінням АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_1 з домоволодіння АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_7 знятися з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати третю особу, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Центрально-Міського РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_1, ОСОБА_7 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1, ОСОБА_7 судові витрати по 40 (сорок) грн.. 50 коп. з кожного.

Арешт на домоволодіння АДРЕСА_1, накладений з метою забезпечення позову ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09 листопада 2006 року, скасувати.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному

суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.