Справа №1-191/2009р.  

ВИРОК  

іменем України  

28 жовтня 2009 року  

Стрийський міськрайонний суд Львівської області  

в складі:     головуючого – судді       Бораковського В.М.  

при секретарі         Кухтій О.Й.    

з участю прокурорів       Настасяка О.І., Пришляка Ю.О.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Стрий справу про обвинувачення  

•   ОСОБА_1   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, пенсіонера ОВС України, одруженого, раніше не судимого,  

за ст.ст. 190 ч.3, 364 ч.3 КК України;  

встановив:  

ОСОБА_1, працюючи у відповідності до наказу начальника УМВС України у Львівській області №510 а/с від 26.11.2002 року на посаді старшого оперуповноваженого відділення карного розшуку Жидачівського РВ УМВСУ у Львівській області, маючи спеціальне звання майора міліції, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, здійснюючи функції представника влади та виконуючи службові обов’язки по попередженню, виявленню та розкриттю злочинів, будучи зобов'язаним відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року та своїх службових обов'язків захищати законні права, свободи та інтереси громадян, виконувати свої завдання неупереджено та у точній відповідності із Законом, при виконанні покладених на нього обов'язків керуватись тільки Законом та діяти в його межах, а також будучи зобов'язаним у відповідності до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1998 року фіксувати фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, при цьому дотримуватись принципів законності та дотримання прав і свобод людини, вчинив зловживання своїм службовим становищем. Так він, отримавши усне повідомлення від подружжя ОСОБА_2 щодо вчиненого відносно них злочину, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, в порушення п.23 "Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються", затвердженої наказом МВС України №400 від 14.04.2004р., ст.ст. 94, 95, 97 КПК України не вжив заходів щодо реєстрації повідомлення про злочин, по встановленню і затриманню осіб, які викрали належний подружжю ОСОБА_2 на праві власності автомобіль. ОСОБА_1, в порушення вищевказаних вимог Закону та нормативно-правових актів, будучи представником влади, який згідно своєї компетенції, а також соціального призначення, під яким розуміється службовий авторитет службової особи - працівника правоохоронного органу (міліції), престижу органів міліції, в якій він здійснює свою службову діяльність, всупереч інтересам служби сприяв злочинній діяльності невстановлених слідством осіб, які викрали 02.10.2004р. в подружжя ОСОБА_2 належний їм на праві власності автомобіль, тобто сприяв в укриттю злочину та оплатному поверненню викраденого у них автомобіля, за що 16.12.2004 року через свого родича ОСОБА_3 отримав від подружжя ОСОБА_2 гроші в сумі 3500 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 16.12.2004р. становило 18571 грн., чим спричинив їм тяжкі наслідки.  

Крім цього ОСОБА_1 шляхом шахрайства в листопаді 2004 року м. Жидачеві, Львівської області, достовірно знаючи про викрадений у них автомобіль, запропонував ОСОБА_2 посприяти їм у поверненні автомобіля за винагороду у розмірі 3500 доларів США та отримав кошти через свого родича ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_4, перебуваючи у безвихідному становищі, довірили ОСОБА_1, як своєму знайомому і працівнику правоохоронного органу, буду переконаними у поверненні їм автомобіля, який вони використовували за цільовим призначенням, погодились передати наперед обумовлену суму грошей. 16.12.2004р. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 передали ОСОБА_3, який у свою чергу не був обізнаний в злочинних намірах ОСОБА_1, кошти в сумі 3500 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 16.12.2004р. становило 18571грн., які останній привласнив, чим завдав шкоду у великих розмірах.  

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у пред’явленому обвинуваченні в   изнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, просить суворо його не карати.  

Крім особистого визнання вини підсудним, його вина доведена зібраними по справі доказами, а саме:  

•   протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (Т.1 а.с.86-90), під час проведення якої ОСОБА_3 настояв на своїх показах.  

•   протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (Т.1 а.с.91-92), під час проведення якої ОСОБА_4 підтвердив, що передав гроші в сумі 3,5 тис.доларів США ОСОБА_3, для подальшої передачі їх ОСОБА_1  

•   протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (Т.1 а.с.93-95), під час проведення якої ОСОБА_5 настояв на своїх показах.  

•   протоколом відтворення обстановки та обставин події з свідком ОСОБА_6 (Т.3 а.с.75-78), який підтвердив дані ним покази і показав місце, де ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_4 в грудні 2004р.  

•   протоколом відтворення обстановки та обставин події з свідком ОСОБА_3 (Т.3 а.с.79-86), який підтвердив дані ним покази і показав місце, де він зустрівся з ОСОБА_4 в грудні 2004р., та куди і кому потім відвіз гроші в сумі 3,5 тис.доларів США.  

•   протоколом відтворення обстановки та обставин події з потерпілим ОСОБА_4 (Т.3 а.с.87-90), який підтвердив дані ним покази і показав місце, де він передав гроші в сумі 3,5 тис.доларів США ОСОБА_3 в грудні 2004р.  

•   показами потерпілого ОСОБА_4М, який суду пояснив, що   02 жовтня 2004 року він разом із свою дружино ОСОБА_2, сином ОСОБА_7 та знайомим ОСОБА_8 повертались додому в с. Іванівні, Жидачівеького району, на власному автомобілі марки «Мерседес-208 Спринтер», д.н. НОМЕР_1. Доїхавши до кафе «Золоте кільце», що в с.Березина, Миколаївського району, вони вирішили зайти та випити кави. Коли вони приблизно хвилин 10 знаходились у вказаному кафе, почули як на їхньому автомобілі хтось поїхав, так як в ньому був пробитий глушник. Вони повибігали з кафе, але їхнього автомобіля вже не було і вони стали розпитувати в людей чи не бачили вони в яку сторону поїхав їх автомобіль. Один мужчина, який їхав велосипедом сказав, що бачив як на їхньому автомобілі поїхали в сторону м. Н.Роздолу. Він з дружиною маршрутним таксі поїхали в Новороздільське відділення міліції. Черговий по відділенню міліції, якому вони повідомили про незаконне заволодіння в них автомобілем, їм пояснив, що це територія обслуговування Миколаївського РВ УМВСУ і що він туди подзвонить. При них черговий Новороздільського МВМ подзвонив в чергову частину Миколаївського РВ УМВСУ і повідомив про незаконне заволодіння в них транспортним засобом, після чого сказав їм їхати в с.Березина, Миколаївського району, на місце скоєння злочину, що туди вже виїхала слідчо-оперативна група. За деякий час на службовому автомобілі марки ?АЗ” приїхали працівників міліції у форменому одязі, які йому сказали, що не варто писати заяву з приводу крадіжки автомобіля, оскільки працівники міліції і так не знайдуть їхнього викраденого автомобіля, що переважно в таких випадках злодії за викуп віддають автомобілі, а якщо     взнають, що є заява в міліції, то автомобіль можуть спалити, розібрати або втопити. Після цих слів він переговорив із своєю дружиною, і вони погодились не писати заяви в міліцію з приводу крадіжки в них автомобіля. Тоді він з дружиною, сином та ОСОБА_8 поїхали додому, а працівники міліції поїхали в напрямку м. Миколаєва, Львівської області. До листопада 2004 року до них ніхто не дзвонив і ніхто їм не говорив, де знаходиться їхній автомобіль, який в них викрали і не пропонувати їм його повернути за викуп. В листопаді 2004 року він разом із своєю дружиною йшов повз головну пошту в м. Жидачеві, де зустріли ОСОБА_1, працівника ВКР Жидачівськаго РВ УМВСУ у Л/о, з яким стали розмовляти, і якому розповіли, що в них 02.10.2004р. біля кафе «Золоте кільце» в сБерезина, Миколаївського району викрали автомобіль марки «Мерседес-208 Спринтер». ОСОБА_1 біля них подзвонив в м. Н.Розділ і по телефону домовився зустрітись з якимось чоловіком, а їм пообіцяв автомобіль в найближчий термін повернути. За декілька днів до 16 грудня 2005 року його в Жидачівський райвідділ міліції викликав ОСОБА_1, який йому повідомив, що поверненням йому викраденого в них автомобіля займаються працівники СБУ, що вони за повернення автомобіля захотіли 5тис.доларів США, але він зменшив ціну до 3,5 тис.доларів США. Якщо він буде згідний, то щоб йому дав знати. Він вдома порадився із своєю дружиною і вирішили позичити гроші і заплатити через ОСОБА_1 викуп за викрадений у них автомобіль. Його дружина позичила гроші і в той же день подзвонила до ОСОБА_1 сказавши йому, що вони згідні заплатити гроші за повернення автомобіля. Тоді ОСОБА_1 повідомив, що ввечері 16 грудня 2004 року на кільце в с. Іванівні, Жидачівського району, приїде працівник СБУ і щоб він передав йому гроші. 16 грудка 2004 року він під’їхав до кільця в с.Іванівці, Жидачівського району, де його чекав невідомий мужчина.  Він підійшов до даного мужчини і сказав, що він від ОСОБА_1 Даний мужчина назвався працівником Служби Безпеки України і попросив його подзвонити до ОСОБА_1 і переконатись, що саме йому він повинен передати гроші. Він набрав номер ОСОБА_1, передав йому телефон і сказав по телефону до ОСОБА_1 щоб він дивився, щоб його не обманули. Тоді даний мужчина спитав у нього чи він має гроші і в якій сумі. Він йому відповів, що має гроші в сумі 3,5 тис.доларів США, які передав йому, на що даний мужчина сказав, що зранку в 4 або в 5 годині до нього передзвонять і скажуть йому, де буде знаходитись викрадений в нього 02.10.2004р. автомобіль, після чого вони розійшлись. Ні вночі, ні зранку до них ніхто додому не дзвонив і не говорив про викрадений у них автомобіль. Зранку його дружина подзвонила до ОСОБА_9 і сказана йому, що гроші він передав, а автомобіль їм ніхто не повернув, на що ОСОБА_1 сказав, що він буде виясняти. Після цього його дружина ще декілька разів дзвонила до ОСОБА_1, питаючи у нього, де їхній викрадений автомобіль, на що ОСОБА_1 їй пояснював, що буде виясняти. Тоді до нього на мобільний телефон стали дзвонити невідомі мужчини, які стали говорити, що повернути автомобіль не так просто, що в них багато роботи і просили щоб його дружина їх не турбувала. До травня 2005 року їм ні машини, ні грошей не повернули, а так як його дружина постійно дзвонила до ОСОБА_1І, то він в травні місяці викликав його до себе в кабінет в Жидачівському РВ УМВСУ у Л/о, де йому показав фотографію, на якій був зображений він, його сестра і сестри чоловік і спитав в нього, показуючи на сестри чоловіка, чи даний мужчина брав у нього гроші 16.12.2004р., на що він відповів що це даний мужчина. Тоді ОСОБА_1 йому пояснив, що це його швагро, що він від нього ховається, уникає з ним зустрічі і щоб він з приводу цього писав заяву в СБУ у Львівській області. ОСОБА_1 на друкарській машинці надрукував йому заяву, крім того в кабінеті ОСОБА_1 були ще якісь два працівники СБУ, яким він відразу передав заяву.  

•   показами потерпілої ОСОБА_2, яка суду дала аналогічні покази.  

•   показами свідка ОСОБА_3, який суду пояснив, що   він є чоловіком ОСОБА_10, яка є рідною сестрою ОСОБА_1, який працював в органах внутрішніх справ України. В грудні 2004 року, перед святом Миколая, він разом із своїм знайомим ОСОБА_11 на своєму автомобілі НОМЕР_2 повертався з м. Стрия, Львівської області. В цей час до нього подзвонив його швагро ОСОБА_1 і попросив його підїхати на кільце біля с. Іванівні, Жидачівського району, так як туди має під’їхати чоловік, який має віддати йому три тисячі п’ятсот доларів США, які він йому винен, а він не має змоги туди приїхати, так як має багато роботи. Він їдучи з м.Стрия, зупинився на кільці в с. Іванівці, Жидачівського району. Приблизно між 18 та 19 годинами на кільце в с.Іванівні, Жидачівського району, підійшов ОСОБА_4М, раніше йому невідомий. Він підійшов до ОСОБА_4 і спитав в нього, чи це він має передати гроші ОСОБА_1, на що той йому ствердно відповів. ОСОБА_4 при ньому подзвонив до ОСОБА_1 і сказав йому, що приїхала людина, якому він має передати гроші. Він взяв в ОСОБА_4М гроші і по телефону ОСОБА_4 сказав до ОСОБА_1, що він отримав гроші в сумі 3,5 тис. доларів США і їде до нього в райвідділ. Коли ОСОБА_4 давав йому гроші, він їх перераховував і переконавшись в наявності всієї суми, сів в машину і поїхав в Жидачівський райвідділ міліції, де зайшов в кабінет до ОСОБА_1 на другому поверсі і віддав йому вказану суму грошей. ОСОБА_1І біля нього перерахував гроші, з якої ОСОБА_1 йому ніяких грошей не давав. За що ОСОБА_1 ОСОБА_4 був винен 3,5 тнс.доларів США йому невідомо і ОСОБА_1 йому про це не говорив. Він віддавши гроші ОСОБА_1, вийшов з кабінету і разом із ОСОБА_11 поїхав додому в м. Н.Розділ. Після того, як він на кільці в с.Іванівщ Жндачівського району взяв гроші в сумі 3,5тнс доларів США, він ОСОБА_4 про те, коли йому повернуть мікроавтобус, не говорив. В червні 2005 року йому від працівників внутрішньої безпеки УМВСУ у Львівській області, які відбирали в нього пояснення, стало відомо, що ОСОБА_4, який через нього передавав гроші ОСОБА_1, давав ті гроші для того, щоб ОСОБА_1 допоміг їм повернути викрадений в них мікроавтобус. Також від працівників міліції йому стало відомо, ОСОБА_4 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5. З ОСОБА_4 він до того і після не зустрічався і взагалі з ним незнайомий.  

•   показами свідка ОСОБА_11, який суду пояснив, що   він з ОСОБА_3, в якого раніше було прізвище ОСОБА_12, підгримує дружні стосунки, часто їздить з ним на його автомобілі по різних справах. В грудні 2004 року, приблизно в середині місяця, він з ОСОБА_1 біля 18 години повертався з м.Стрий, і коли доїжджали до с. Іванівці, Жидачівського району, на мобільний телефон ОСОБА_1 хтось подзвонив. Як він чув з розмови, мова йшла про гроші, але про які саме і в якій сумі він не чув і ОСОБА_3 йому про це не розповідав. Біля кільця на дорозі ОСОБА_1 зупинився і вийшов з машини. Він підійшов до якогось мужчин. Його не було декілька хвилин. Про що ОСОБА_1 розмовляв з даним мужчиною він не чув і чи брав він в даного мужчини гроші він також не бачив. Сівши після цього за кермо автомобіля, ОСОБА_1 до нього сказав, що необхідно ще з’їздити в м.Жидачів. Вони розвернули автомобіль і поїхали в м. Жидачів. Під’їхавши до райвідділу міліції, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля і зайшов в приміщення райвідділу. Через декілька хвилин він повернувся і вони поїхали в м. Н.Розділ.  

•   показами   свідка ОСОБА_13, який суду пояснив, що   він є рідним братом ОСОБА_2. 02 жовтня 2004 року сестра разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 та сином ОСОБА_14 повертались із м.Львова на автомобілі марки «Мерседес-208 Спринтер». Вони зупинились біля кафе «Золоте кільце», що в с.Березина, Миколаївського району, щоб випити кави і коли вони туди зайшли, невідомі особи незаконно заволоділи їхнім автомобілем. В кінці листопада 2004 року його сестра ОСОБА_2 з чоловіком в м.Жидачеві зустріли оперуповноваженого ВКР Жндачівського РВ УМВСУ у Львівській області майора міліції ОСОБА_1, якому розповіли, що в них 02.10.2004 року біля кафе «Золоте кільце» в с. Березина, Миколаївського району викрали автомобіль. ОСОБА_1 пообіцяй їм, що взнає, де автомобіль, і посприяє в поверненні викраденого в них автомобіля. Як йому відомо зі слів сестри, в грудні 2004 року ОСОБА_1 подзвонив до неї і сказав, що за повернення викраденого в них автомобіля потрібно заплатити 5 тис. доларів США, а оскільки сестра сказала ОСОБА_1 що в них таких грошей не має, він сказав заплатити 3,5 тис.долаоів США. Його сестра погодилась заплатити і 16 грудня 2004 року чоловік його сестри - ОСОБА_4, передав швагру ОСОБА_1 на кільці в с.Іванівці, Жидачівського району 3,5 тис.доларів США, на що їм пообіцяли до ранку повернути автомобіль, однак до даного часу ніхто автомобіля їм не повернув. Його сестра з чоловіком неодноразово дзвонили до ОСОБА_1, щоб вияснити, коли повернуть їм автомобіль, а оскільки автомобіль їм не повертали, ОСОБА_1 тоді сказав, що в поверненні викраденого в них автомобіля замішані працівники СБУ. Після цього сестра ОСОБА_2 сказала ОСОБА_1 повернути їм гроші в сумі 3,5тис. доларів США, які вона дала за повернення автомобіля. В травні 2005 року він разом із швагром ОСОБА_4 зустрілись із ОСОБА_1 біля райвідділу міліції в м.Жидачеві. Коли вони стояли біля райвідділу міліції разом із ОСОБА_1, він до них сказав, що мають під’їхати два працівники із СБУ, і дійсно через декілька хвилин до них під’їхали два працівники СБУ, які до ОСОБА_1 сказали, щоб він відібрав у ОСОБА_4 пояснення. В райвідділі міліції ОСОБА_1 відібрав від ОСОБА_4 пояснення, яке віддав працівникам СБУ. Поскільки приїхали самі працівники СБУ, то ОСОБА_1 вже не говорив, що до повернення автомобіля причетні працівники СБУ. Тоді ОСОБА_1 до них сказав, що він здогадується, що на кільці в с.Іванівці, Жидачівського району, 16 грудня 2004 року гроші в ОСОБА_4 взяв його швагер ОСОБА_12, який в даний час поміняв прізвище на ОСОБА_3. Хоча коли його швагро ОСОБА_4 на кільці в с.Іванівці, Жидачівського району, 16 грудня 2004 року передавав гроші швагру ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ОСОБА_3 сам сказав до ОСОБА_4 подзвонити до ОСОБА_1. ОСОБА_4 подзвонив до ОСОБА_1, між ними відбулась розмова по мобільному телефону, також по мобільному телефону говорили між собою ОСОБА_3 та ОСОБА_1.  

Таким чином дослідженими у судовому засіданні обставинами встановлено, що підсудний ОСОБА_1   , зловживаючи своїм службовим становищем, тобто умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, використав як працівник правоохоронного органу своє службове становище всупереч інтересам служби, чим спричинив тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам держави та подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а саме не вживши заходів щодо реєстрації повідомлення про викрадення у них автомобіля, сприяючи укриттю злочину та оплатному поверненню викраденого у подружжя ОСОБА_4 автомобіля, за що через свого родича ОСОБА_3 отримав від них гроші в сумі 3500 доларів США,   тому його дії слід кваліфікувати за ст. 364 ч. 3 КК України.  

Крім того, ОСОБА_1   заволодів майном ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а саме грошима в сумі 3,5 тис.доларів США, шляхом обману та зловживання довірою, пообіцявши їм посприяти в пошуку і поверненні їх автомобіля, вчинивши шахрайство у великих розмірах,   тому його дії слід кваліфікувати за ст. 190 ч.3 КК України.  

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, особу підсудного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, вину визнав повністю, позитивно характеризується за місцем проживання, є учасником бойових дій, обставини, які пом’якшують покарання, а саме підсудний щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілим заподіяну шкоду, думку потерпілих, які просять суворо підсудного не карати, а тому суд вважає, що підсудному слід обрати покарання в межах санкції ст.ст. 190 ч.3, 364 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.  

Керуючись: ст.ст. 323-324 КПК України, суд  

засудив:  

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.3, 364 ч.3 КК України і призначити йому покарання  

за ст. 190 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – у виді 1 (одного) року позбавлення волі;  

за ст. 364 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – у виді 1(одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах МВС України на строк 3 (три) роки з конфіскацією належного йому на праві власності майна.  

Відповідно до ст. 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді 1 (одного) року 9 (дев’яти) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах МВС України на строк 3 (три) роки з конфіскацією належного йому на праві власності майна.  

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 – взяття під варту до вступу вироку в законну силу – залишити без змін.  

Строк відбуття покарання   ОСОБА_1   рахувати з часу обрання запобіжного заходу з   12.03.2008р.  

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області, шляхом подання протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення апеляції через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.  

Вирок виготовлений у одному примірнику та має силу оригіналу.  

ОСОБА_15 Бораковський