Справа № 2а-155
за 2009 рік
П О С Т А Н О В А
Іменем України
05 листопада 2009 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:
головуючого – судді Борисенко В.В.
при секретарі – Мриц Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мостиська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі, за участю третіх осіб - фінансового управління Мостиської РДА та управління Державного казначейства України у Мостиському районі, про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
В С Т А Н О В И В:
17.09.2009р. позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що має статус «дитина війни» і у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з січня 2006р. їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках їй така допомога не виплачувалася.
Вказує, що Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. такі положення визнано неконституційними.
Зазначає, що сума недоплаченої їй соціальної допомоги за 2006-2007 роки становить 2733 гривні 30 коп..
З огляду на наведене, просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав дізналася лише після висвітлення цього питання в ЗМІ, а також зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі нарахувати їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у вищевказаній сумі.
Позивачка в судове засідання не з’явилася, проте подала заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу слухати у її відсутності.
Представник відповідача - Управління пенсійного фонду України у Мостиському районі, в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що питання визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», має бути вирішено у законодавчому порядку. Підвищення пенсії зазначеним особам буде проведено після прийняття відповідного законодавчого акту. Виплати проводились відповідно до діючого на той час Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і здійснювались виходячи із фінансових можливостей Державного бюджету на поточний рік, а невиплата в повному розмірі такої доплати не залежить від волевиявлення працівників управління.
Представники третіх осіб - Фінансового управління Мостиської РДА та Управління Державного казначейства України в Мостиському районі, в судове засідання не з’явилися, проте подали заяви, в яких просять справу слухати у їх відсутності.
Заслухавши пояснення представника відповідача та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, позивачка по справі, є дитиною війни та на неї поширюються державні соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р.. Згідно ст.6 зазначеного закону в редакції до 28.12.2007 року ОСОБА_1 мала право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005р. зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19.01.2006р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що підвищення до пенсії за 2006 рік мали бути здійснені у випадку вищезазначених умов, а оскільки такі не настали, то в задоволенні позовних вимог в частині виплати позивачці підвищення до пенсії за 2006 рік слід відмовити.
Рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Беручи до уваги вищевказане рішення Конституційного суду України та Закон України «Про соціальний захист дітей війни», позивачка у справі – ОСОБА_1, мала право на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, проте лише з 09.07.2007р., оскільки відповідні норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнані неконституційними, а, отже, втратили чинність лише з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007р..
Відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 квітня 2007р. – 406 гривень та з 1 жовтня 2007р. – 411 гривень. Таке підвищення до пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007р. не виплачувалося.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачці слід нарахувати та виплатити вказане підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. у відповідності з вимогами Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд не здійснює перерахунок підвищення до пенсії самостійно, оскільки такі повноваження належать до виключної компетенції Пенсійного Фонду України та його управлінь на місцях, а відповідно до п.4 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори щодо відносин, які відповідно до закону віднесені до виключної компетенції органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Також суд вважає, що позивачці слід поновити пропущений нею строк для звернення до суду, оскільки остання дізналася про порушення її конституційних прав лише після висвітлення цього питання в ЗМІ, тобто пропустила строк для звернення до суду з поважних причин.
Відповідно до ч.1 ст.22 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі і делегованих повноважень.
Беручи до уваги співвідношення кількості позовних вимог з задоволеними позовними вимогами, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.94 КАС України з позивачки слід стягнути 2 (дві) гривні 55 коп. недоплаченого нею при зверненні до суду судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 22 Конституції України, ст.ст.3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла до 28.12.2007 року, Законом України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України від 19.01.2006р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за № 6-рп/2007, ст. ст.6, 11, 17, 71, 86, 94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
У Х В А Л И В:
Адміністративний позов задоволити частково.
Відновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі у вигляді невиплати ОСОБА_1, 17.01.1936 р. н., жительці м. Судова Вишня, вул. Яворницького, 23 Мостиського району Львівської області, підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Мостиському районі здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла на момент такої виплати, за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р..
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 2 (дві) гривні 55 коп. недоплаченого нею при зверненні до суду судового збору, які перерахувати на р/р 31419537700253, Банк одержувача – ГУ ДКУ у Львівській області, отримувач місцевий бюджет Мостиського району, ЄДРПОУ 23968201, МФО 825014.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мостиський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В. Борисенко
Постанова набрала законної сили «___» ______________ 200_ р.
Суддя В.В. Борисенко