Справа №2-а-2363/2009р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2009р. Харцизький міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді – Нікіфорова М.Ю.
при секретарі – Хапковой О.М.
розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради про визнання дій неправомірними і стягнення недоплаченої суми разової грошової допомоги ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивує тим, що вона є учасницею ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесена до категорії 2А з 2003 року, та з 08 лютого 2000 року стоїть на обліку в УПСЗН Харцизької міської ради, і відповідно до ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй встановлена щорічна допомога в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати. Конкретний розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на конкретні періоди законами України. Однак, в порушення вищевказаних вимог закону відповідач здійснив виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2000-2004р.р. в розмірах 15,70грн та по 75 грн. за 2005-2007 р.р., тобто в розмірах, які встановлені постановами КМУ №836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12.07.2005р., за 2008р. взагалі допомогу на даний час не виплатив. В проведенні перерахунку і виплаті недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених вищеназваним законом відповідач відмовив. Вважає дії відповідачів у відмові виплатити недоплату сум щорічної допомоги у розмірах, визначених ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, оскільки в даному випадку вищевказані постанови КМУ не відповідають Конституції України та законам України, мають нижчу юридичну силу і не повинні застосуватися. Просить визнати неправомірними вищевказані дії відповідача та стягнути недоплачену суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2000-2008р. в сумі 14341,50грн.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги, просить позов задовольнити.
Представник відповідача – УПСЗН виконкому Харцизької міської ради позов не визнав та пояснив, що позивачка є учасницею ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, і їй відповідно до ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічно виплачується грошова допомога на оздоровлення. В 2000-2007р. така допомога виплачена позивачці в розмірах, що передбачені постановами КМУ №836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12.07.2005р. За 2008р. така допомога ще не виплачена у зв’язку з арештом рахунку ВДВС головного управління юстиції у Донецькій області. Згідно ст.. 95 Конституції України передбачено, що тільки виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно ст.. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи фінансування витрат пов’язаних з його реалізацією за рахунок державного бюджету України. УПСЗН є бюджетною установою. Згідно п.4 Положення про УПСЗН Харцизької міської ради № IV\17-599 від 30.03.2004 та № 5\4-107 від 30.06.2006 УПСЗН назначає та виплачує в межах цільових коштів, які надходять на компенсації згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» компенсації. Відповідно до ст.. 62 вказаного закону застосування цього закону проводиться в порядку, визначеному КМУ, рішення якого є обов’язковими для виконання усіма установами, підприємствами, організаціями. Постановами КМУ № 836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12 липня 2005 року встановлені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення. В таких розмірах і була проведена виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу. Тому вважає її вимоги незаконними. Крім того, вважає, що позивачка пропустила 1-річний строк звернення до суду із вказаним позовом, у зв’язку з чим просить в позові відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи, находить позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, і має право на пільги, встановлені законодавством України для вказаної категорії громадян.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Харцизької міської ради.
Згідно з інформацією УПСЗН м.Харцизька позивачці була виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2000-2004р. по 15,70грн., 2005-2007р. – по 75 грн., відповідно до постанови КМУ № 836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМУ № 562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За 2008р. компенсацію нараховано, але не виплачено на підставі арешту рахунку відділом державної виконавчої служби головного управління юстиції у Донецькій області.
Суд вважає, що щорічна допомога на оздоровлення в розмірі, встановленому вищевказаними постановами КМУ за 2000-2007р. виплачена , за 2008 р.. нарахована і не виплачена у зазначених вище розмірах позивачці незаконно, що є порушенням вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і не приймає до уваги відповідні доводи відповідачів за наступними підставами.
Так, відповідно до ст.. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення по реалізації конституційних прав громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, в частині визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідно до ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення ліквідаторам аварії на ЧАЕС 2 категорії виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.
Ст.. 63 вказаного Закону передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Постановою КМУ № 256 від 4.03.2002р., якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи принцип верховенства права, закріплений ст.. 8 Конституції України, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави, принцип пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв’язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова КМУ № 836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанова КМУ № 562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання відповідачів на них є безпідставними.
Крім того, суд враховує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007р. (справа про соціальні гарантії громадян) визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинена дія ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим в даному випадку підлягає застосуванню саме ст.. 48 вищевказаного закону.
Також суд враховує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення п.28 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" , якими внесені відповідні зміни до ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим в даному випадку підлягає застосуванню саме ст.. 48 вищевказаного закону.
У зв’язку з цим, суд вважає дії відповідача, які виразилися у відмові виплатити позивачці недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2004р., 2005р., 2007р. та 2008р. у розмірах, передбачених ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення підлягають стягненню на користь позивачки з відповідача - УПСЗН в м.Харцизьку як розпорядника бюджетних коштів за рахунок державного бюджету, оскільки за змістом ст.21 Бюджетного Кодексу України органи соціального захисту є розпорядниками бюджетних коштів, а саме: для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів, які за обсягом наданих прав поділяються на головних розпорядників та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримають фізичні особи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
В частині стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, суд вважає необхідним позивачу відмовити, оскільки дія ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлений розмір щорічної допомоги на оздоровлення на 2006р. була зупинена відповідно до п.37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р», який до теперішнього часу неконституційним Конституційним Судом України не визнаний.
Тому дії відповідача в частині виплати позивачці щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 100,00грн. за 2006р. відповідають вимогам діючого законодавства і є правомірними.
З урахуванням моменту проведення виплати і отриманих позивачкою сум допомоги на користь підлягають стягненню наступні суми:
За 2000 р. (виплата в серпні 2004 р.) - 205 грн. х 5 – 15,70 грн. = 1009,30 грн.
-за 2001р. (виплата в квітні 2004р. ) – 205,00грн х 5 – 15,70грн = 1009,30грн.
-за 2002р. (виплата в квітні 2004р.) – 205грн. х 5 – 15,70грн = 1009,30грн.
-за 2003р. (виплата в березні 2004р. ) – 205,00грн х 5 – 15,70грн = 1009,30 грн.
-за 2004р. (виплата в лютому 2005р.) – 262,00грн х 5 – 15,70грн = 1294,30грн.
- за 2005р. (виплата в вересні 2005р) –332,00грн х 5 – 75грн = 1585грн.
-за 2007р. (виплата в березні 2008 р) – 515 грн х 5 - 75грн= 2500грн.
-за 2008р. (виплата не здійснена, мінімальна заробітна плата приймається на момент винесення рішення) – 625,00грн х 5 = 3125грн.
Загалом сума недоплати становить 12541,50грн., яка підлягає стягненню з відповідача – УПСЗН в м. Харцизьку на користь позивача.
В судовому засіданні представник відповідача – УПСЗН в м. Харцизьку наполягала на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст.99,100 КАС України.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Однак суд не приймає до уваги при постановленні вказаного рішення доводи представника відповідача – УПСЗН в м. Харцизьку щодо застосування 1-річного строку звернення до суду і відмови в позові позивачці з підстав пропуску цього строку, оскільки згідно ст.. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
З урахуванням змісту Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема ст.. 13, згідно якої держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за пошкодження здоров’я або втрату працездатності, втрату годувальника, в даному випадку вбачається, що позивачка є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а спірні грошові кошти їм виплачуються на оздоровлення у зв’язку з ушкодженням здоров’я, тому суд вважає, що на ці правовідносини позовна давність не поширюється.
Керуючись ст.. 8,19,22 Конституції України, ст.. 13, 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007р., рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р., ст.. 268 ЦК України, ст..2,7,10,11,17,70,71,159, 161-163 КАС України, суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Харцизької міської ради, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Харцизької міської ради, третя особа – ГУ Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними і стягнення недоплаченої суми разової грошової допомоги задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконкому Харцизької міської ради та Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2000-2005р., 2007-2008р. у розмірах, встановлених ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Харцизької міської ради за рахунок державного бюджету України шляхом списання з Єдиного рахунку видатків державного казначейства України недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2000-2005р.р. та 2007-2008р.р. в розмірі 12541,50грн.
В позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Харцизької міської ради, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Харцизької міської ради, третя особа – ГУ Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2006р. відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Харцизький міський суд Донецької області.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня складання постанови суду в повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів з дня складання постанови суду в повному обсязі без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: