Справа № 2-а-4031/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2009 рік Іллічівський районний суд м. Маріуполя у складі головуючого судді Мальцевої Є.Є. при секретарі Шевченко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій неправомірними, та зобов’язання нарахувати та сплатити соціальну допомогу до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2008рік,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі Донецької області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій неправомірними, та зобов’язання нарахувати та сплатити соціальну допомогу до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по день винесення рішення.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона віднесена до категорії дітей війни, отримує доплату до пенсії у розмірі 10 %, хоча має право на отримання вказаної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідач недонараховував та не сплатив 20% соціальної допомоги до пенсії, тому вважає, що діями відповідача були порушені її права та інтереси. У зв’язку з похилим віком та юридичною неграмотністю вона не могла звернутися до суду за захистом своїх прав. Про те, що відповідач зобов’язаний був зробити доплату до пенсії, їй стало відомо лише висвітлення вказаних проблем у засобах масової інформації, а також після розповсюдження судової практики. Також позивачка вказала, що вона знаходиться на обліку у міській лікарні № 1 м. Маріуполя у зв’язку з пухлиною щитовидної залози. Просить поновити їй пропущений строк звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по день винесення рішення.
В подальшому позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила поновити пропущений строк звернення до суду, визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя в частині нездійснення їй соціальних доплат дітям війни, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя, здійснити нарахування та виплату соціальної допомоги до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2008 рік, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично сплачених сум, та просила розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача до судового засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позову, в яких зазначив, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя та отримує пенсію за віком. Вона належить до соціальної групи «Діти війни».Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Статтею 110 Закону України « Про державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абз.7 ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Зазначені статті не були визнані неконституційними у встановленому законом порядку, отже, відсутні підстави для їх не застосування. Крім того, у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007р (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п.12 ст.71 Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік». Однак оскільки ст.7 Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів видатки на підвищення дітям війни не передбачено, то і після рішення Конституційного суду України вище наведене підвищення не виплачувалось. У зв’язку із рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007р. законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» внесені зміни до Закону України « Про соціальний захист дітей війни», а саме текст статті 6 викладений в такій редакції:«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008року визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення зокрема, п.41 розділу II Закону України « про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів». Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним. Натомість, старий закон, що втратив юридичну чинність, тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. А ні Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008р., а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії статті 6 Закону України « Про спеціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.2008року. Відповідно ч.2 ст. 73 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 грн, з 1 липня – 48,20 грн, та з 1 жовтня 49,80 грн. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Також наполягав на застосуванні ст. 100 КАС України, оскільки позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути справу у їх відсутності.
Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши позивачку, представника позивачки, оцінюючи доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області, що підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
З 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом ( 489-16 ), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505–4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів Згідно України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993, № 3551-XII учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року діяв правомірно.
Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».Отже, з 22.05.2008 р. відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року („Урядовий кур'єр” від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 387 гривень, з 1 жовтня – 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року („Урядовий кур’єр” та „Голос України” від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп. Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005року по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачка звернулася з адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав 29.09.2009 року, тобто з порушенням встановленого річного строку.
Згідно з положенням ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Представник відповідача наполягав на відмові в позові у зв’язку з пропуском строку звернення до суду. Позивачка у позовній заяві просила поновити їй строк звернення до суду, оскільки вона не мала можливості звернутися до суду у зв’язку із тяжким станом свого здоров’я та похилим віком.
У відповідності до ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Згідно довідки Міської лікарні № 1 м. Маріуполя від 22.09.2009 року, наданої позивачкою, вбачається, що ОСОБА_2 знаходиться на диспансерному обліку у вказаному закладі, за період з грудня 2006 року по серпень 2009 року неодноразово зверталася до лікарів та перебувала на стаціонарному лікуванні у Міській лікарні №1 м. Маріуполя.
За таких обставин суд вважає, що стан здоров’я позивачки та похилий вік завадили їй своєчасно звернутися до суду, в зв’язку з чим визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною та розглядає, та вирішує справу в порядку, встановленому КАС України, поновлюючи позивачці строк звернення до суду з 09.07.2007 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій неправомірними, та зобов’язання нарахувати та сплатити соціальну допомогу до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2008 рік підлягають частковому задоволенню, а саме: з 09.07.2007 року по 31.12. 2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 90, 94, 99, 100, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій неправомірними, та зобов’язання нарахувати та сплатити соціальну допомогу до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2008рік - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням фактично виплачених сум.
У іншій частині позовних вимог – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня оголошення постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя .
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд міста Маріуполя протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Є.Є. Мальцева