2-а-1134/09  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И  

29 жовтня 2009 року Суддя Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області  ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління  Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки  про визнання протиправною бездіяльність Управління ПФУ щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії і покладання зобов»язання про здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії  як дитині війни  

ВСТАНОВИВ:  

12 вересня 2008 року ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Донецьку про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, зобов»язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її права на отримання належних за законом соціальних виплат.  

Відповідно до доповнень, внесених Законом України від 25 грудня 2008 року № 808-V1 “Про внесення змін до ст.. 18 КАСУ щодо предметної підсудності адміністративних справ місцевим загальним судам як адміністративним судам» в ч. 1 ст. 18 КАСУ, адміністративна справа направлена за підсудністю на розгляд Совєтського районного суду міста Макіївки та прийнята до провадження 1 жовтня 2009 року.  

Позивачка уточнила і доповнила позов, в обґрунтування якого просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача по не нарахуванню належної їй щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 1 січня 2006 року по 31.12.2008 року, зобов’язати відповідача зробити нарахування щомісячної доплати до пенсії з 1.01.2006 року по 31.12.2008 року.  Просить відновити строк звернення до суду та заслухати справу у її відсутності.  

Представник відповідача також в судове засідання не з’явився, надав заяву з проханням розглянути справу у відсутності представника відповідача в порядку ст. 122 КАС України.  

У запереченні на позов відповідач посилався на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 1.01.2006 року  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону запроваджуються з 1.01.2006 року, а ст. 6 – протягом 2006 року поетапно за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрі України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Зазначені статті не були визнані неконституційними у встановленому законом порядку. Крім того у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» на 2007 рік зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено підвищення до пенсії «дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазвачено дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії з 1.01.2007 року у розмірі 19 гр., з 1.04.2007 року – 19.35 гр., з 1.10.2007 року – 19.75 гр.  

У зв»язку із Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог.  

П.а. 2 п. 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року ці зміни визнано неконституційними, але законодавство України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було в подальшому визнано неконституційним.  

Для врегулювання ситуації 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводити у твердих розмірах: з 22 травня – 48.10 гр., з 1 липня – 48.20 гр., та з 1 жовтня – 49.80 гр. ОСОБА_3 дітям війни продовжує виплачуватись в цьому розмірі і з початку 2009 року.  

Крім того відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Просить у задоволенні позову відмовити.  

Суд дослідивши матеріали справи в порядку письмового провадження вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2, яка народилась 7 жовтня 1937 року та мешкає за адресою: місто Макіївка, селище ОСОБА_4, вулиця Віноградна, будинок 16, має правовий статус дитини війни, що підтверджується штампом у пенсійному посвідченні № 33855.  

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Дію ст. 6 вказаного Закону зупинено на 2006 рік згідно із ст.. 110 Закону України від 20.12.2005 року № 3235-1V «Про Державний бюджет України на 2006 рік».  

Положення ст.. 110 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2006 рік» до теперішнього часу не визнано неконституційним. За таких обставин судом не встановлено законних підстав для задоволення вимоги позивачки про виплату підвищеного розміру пенсії як дитині війни у 2006 році.  

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані     такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України     «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.  

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року),  затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн.,     з 1 жовтня - 411 грн.. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.  

Таким чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідно до статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність,  відповідач має підвищити позивачу розмір пенсії, як     дитині війни, тому вимоги позивача щодо нарахування зазначеної доплати за 2007 рік підлягають задоволенню саме з цієї дати.  

Також, слід зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» /п. 41 розділу 2 внесення змін до деяких законодавчих актів/ текст статті 6 викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») (3551-12) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17), в пункті 5 резолютивної частини якого визначено, що «Положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення»  

Виходячи із встановленого ст.. 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року положення ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу.  

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідачем ОСОБА_2 як дитині війни, відповідно до вимог ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» доплата до пенсії у вигляді 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у 2007 році не здійснювалась, а з 22 травня по 31 грудня 2008 року нараховано та виплачено щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.  

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано достовірних, беззаперечливих доказів правомірності своєї бездіяльності щодо нездійснення належних позивачці виплат підвищення пенсії як дитині війни. Протиправною бездіяльністю посадових осіб відповідача в зазначений період були порушені встановлені законом і Конституцією України права і законні інтереси ОСОБА_5  

Посилання відповідача у запереченні на позов про неможливість застосування до спірних правовідносин мінімального розміру пенсії за віком, визначеного в частині 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» судом не приймаються до уваги, оскільки чинним законодавством не встановлено іншу, крім передбачену в статті цього Закону величину мінімального розміру пенсії за віком, яка і підлягаю застосуванню для обчислення інших пенсій, пов»язаних з розміром мінімальної пенсії за віком.  

Треба визнати безпідставними і доводи представника відповідача про відсутність спеціального бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому нормами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату підвищення пенсій, оскільки згідно приписів частини другої ст.. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відтак держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов»язком держави, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобов»язань (рішення Європейського суду з прав людини – справа «Кечко проти України»).  

Ст. 7 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність існування у позивачки суб*активного права і факт його порушення, враховуючи що до теперішнього часу держава не виконала гарантованих законом і нормами Конституці України соціальних зобов*язань перед позивачкою відносно здійснення підвищення до пенсії як дитині війни за відповідні терміни 2007-2008 років у розмірі передбаченому законом, суд причину пропуску строку звернення позивачки з адміністративним позовом до суду визнає поважною і відповідно до вимог ст.. 100, 102 КАС України цей строк поновлює.  

Враховуючи викладене, вимоги позивачки про виплату їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.  

Відповідач є державною установою, тому у відповідності до положень ст.. 88 КАС України його можливо звільнити від сплати судових витрат на користь держави.  

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 2,11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  суддя-  

ПОСТАНОВИВ:  

Пропущений з поважних причини ОСОБА_2 строк звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушеного права у відповідні періоди 2007 року поновити.  

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області задовольнити частково.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області щодо нездійснення ОСОБА_2  за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року щомісячних виплат підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування» відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни».  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області» за рахунок коштів Державного бюджету України   здійснити ОСОБА_2, як дитині війни відповідно до вимог ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум..  

В задоволенні решті позовних вимог відмовити.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови і подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.  

Суддя :