ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.10 Справа № 7/166/10
Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Бердянськ Запорізька область
до відповідача: Бердянської міської ради, м. Бердянськ Запорізька область
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Від позивача не з’явився
Від відповідача не з’явився
Заявлено позов про визнання права власності за Приватним підприємцем ОСОБА_2 право власності на самовільно збудований торговий павільйон літера “А”, що складається з: тамбур № 1 площею-1,8 кв.м.; основне № 2 площею-21,5 кв.м.; вбиральня № 3 площею –1,7 кв.м.; коридору № 4 площею –2,3 кв.м.; загальна площа торгового павільйону складає –36,4 кв.м., який розташований по вул. Лермонтова, буд. 50А в м. Бердянську .
07.07.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 18.08.2010 р., про що сторони були повідомлені належним чином.
Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать, що сторони належним чином сповіщені про час та місце судового засідання.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Представники сторін в судове засідання 18.08.2010 р. не з’явились, про причини неявки суд належним чином не повідомили.
Позивач в позовній заяві заявлені вимоги обґрунтовує ст. ст. 328, 376 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 28 ГПК України, керівник підприємства зобов’язані забезпечити явку компетентного представника для участі в судовому засідання або особисто прийняти участь при розгляді справи.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті.
Клопотання від якої небудь із сторін, в порядку ст. ст. 22, 69 ГПК України, до суду не находило.
Поскільки, наявних матеріалів справи достатньо для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в справі матеріалами.
Розгляд справи закінчено 18.08.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду.
Вивчивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
01 квітня 2004 року міськвиконком Бердянської міської ради рішенням № 214 надав позивачу дозвіл на виробництво проектно - вишукувальних робіт для розміщення торгового павільйону.
На підставі цього рішення позивачем було замовлено в проектній організації проект з будівництва торгового павільйону. Проект був виготовлений і узгоджений з головним архітектором міста Бердянська - 07.07.2004 року і отримані висновки органів: МНС- 18.10.2004року; міськСЄС - 05.11.2004 року; охорони праці - 25.11.2004 року.
24 лютого 2005 року, на підставі заяви позивача та наданої нею схеми генплану торгового повільону по вул. Лєрмонтова, 50, узгодженої з головним архітектором міста; управлінням земельних ресурсів; міськСЄС; міжрайонною державною екологічною інспекцією; органом державної пожежної охорони, Бердянська міська рада своїм рішенням № 4 надала позивачу дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки по вул. Лермонтова, 50, для розміщення торгового павільйону.
27 жовтня 2005 року Бердянська міська рада своїм рішенням № 19 «Про передачу в оренду земельних ділянок», затвердила проект відведення земельної ділянки та вирішила передати позивачу в короткострокову оренду за рахунок земель міста: .... земельну ділянку, площею 0,0042 га, розташовану по вул. Лермонтова, 50, для розміщення торгового павільйону, строком до 17.07.2009 року.
Згідно цього рішення 20 листопада 2005 року між Бердянською міською радою та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки площею - 0,0042 га., для розміщення торгового павільйону, розташовану в м. Бердянську по вул. Лермонтова, 50.
Договір укладено строком до17.07.2009 р. (п. 3.1. договору)
З березня 2008 року по червень 2008 року проводились будівельні роботи і у вересні 2008 році позивач звернулась до Бердянського КПТІ з замовленням на виготовлення технічного паспорту на торговий павільйон по вул. Лермонтова, 50.
30.10.2008 р. комунальне підприємство з технічної інвентаризації замовлення виконало і видало позивачу технічний паспорт з зазначенням правова реєстрація відсутня, незареєстрований об'єкт основна будівля літера «А».
25 червня 2009 року, на підставі заяви позивача про поновлення договору оренди, Бердянська міська рада прийняла рішення № 16 про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,0042га, по вул. Лермонтова, 50, для розміщення торгового павільйону, строком до 01.06.2014 року.
У вересні 2009 році позивач звернулась до міськвиконкому з проханням ввести об'єкт в експлуатацію, де з'ясувалося, що будівництво здійснювалось буз дозволу на початок будівельних робіт, також було з’ясовано, що адреса, яка була присвоєна земельній ділянці раніше є помилковою і потрібно присвоїти іншу поштову адресу.
У лютому 2010 року позивач звернулась до міськвиконкому з заявою про присвоєння іншої поштової адреси земельній ділянці по вул..Лермонтова,50, яка надана їй в оренду.
09.03.2010 року розпорядженням міського голови №141-р земельній ділянці яка надана в оренду ОСОБА_1 по вул. Лермонтова, 50, присвоєна поштова адреса - вул. Лермонтова, 50а. На підставі зазначеного розпорядження в технічний паспорт КПТІ було внесено зміни в частині адреси.
31 березня 2010 року Бердянська міська рада своїм рішенням № 13 внесла зміни в рішення сесії від 25.06.2009 р. № 16 в частині адреси: «.. замість слів вул. Лермонтова, 50 читати вул. Лермонтова, 50 а.».
На сьогоднішній день на земельній ділянці загальною площею 42,0 кв.м., по вул. Лермонтова, 50-а, заходиться самочинно збудований позивачем торговий павільйон, який позначений в технічному паспорті Комунальним підприємством з технічної інвентаризації, як основна одноповерхова будівля літ. «А», що складається з: тамбур № 1 площею - 1,8 м2; основне № 2 площею - 21,5м. ; вбиральня № 3 площею —1,7 м2; коридору № 4 площею - 23 м , загальна площа збудованого торгового павільйону складає -36,4 м2.
Право власності на зазначений в технічному паспорті об'єкт не оформлено, оскільки будівництво здійснювалось без дозволу на будівельні роботи.
Відповідно до ч.1-3 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Оскільки позивачем будівництво будівлі здійснено без належного дозволу та проекту (у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності таких дозволів або погоджень), це є самочинним будівництвом.
Крім того, для набуття права власності новостворене нерухоме майно існує спеціальний порядок. Згідно з ст. 22 Закону України “Про основи містобудування”, забудова земельних ділянок, які надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Приписами чинного законодавства встановлено, що об'єкти нерухомого майна підлягають обов’язковому введенню в експлуатацію, про що складається відповідний акт, на підставі якого власнику видається свідоцтво про відповідне, збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (далі свідоцтво) Зміст позовної заяви свідчить про те, що об’єкт нерухомого майна не введено в експлуатацію, а будівництво здійснювалося без відповідного проекту.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо право оспорюється або не визнається іншою особою , а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Отже, зі змісту вказаної норми чітко видно, що законодавцем встановлено обов'язкові підстави для звернення за позовом про визнання права власності, а саме 1) право оспорюється або визнається 2) втрата правовстановлюючого документа. Будь-які інші підстави для звернення з позовом в порядку ст. 392 ЦК України не передбачені.
ПП ОСОБА_1 позов пред’явлено до Бердянської міської ради про визнання права власності на будівлю. При цьому, ні в позовній заяві, ні в ході судового засідання позивачем не надано жодних доказів порушення або оспорювання відповідачем права власності.
Таким чином, як на час подачі позову, так і на час розгляду справи, відсутній спір між позивачем і відповідачем.
Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані документи в підтвердження надання йому дозвільних документів на підтвердження погодження такого будівництва.
За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання за позивачем, відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, права власності на самочинне будівництво.
У позові слід відмовити.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 328, 375, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
У позові відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.
Дата підписання “25" серпня 2010 р.
Суддя Н.С. Кутіщева