Справа №2а-4699/08/1570  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

14 жовтня 2009 року  Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.  

при секретарі Мезнер О.Е.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов’язання виплатити недоплачену допомогу та підвищення до пенсії, -  

ВСТАНОВИВ:  

 ОСОБА_2 18.04.2007р. звернувся  до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, щодо не виплати разової грошової допомоги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому як учаснику бойових дій у 2004, 2005, 2006р.р. у повному обсязі; визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, щодо не виплати підвищення пенсії згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому як учаснику бойових дій у 2004, 2005, 2006р.р. у повному обсязі; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради виплатити недоплачену разову грошову допомогу йому, як учаснику бойових дій у 2004-2006р.р. у сумі 3297,25грн. та зобов’язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області виплатити недоплачене підвищення до пенсії йому як учаснику бойових дій у 2004-2006р.р. у сумі 13026,72грн.  

 Ухвалою Приморського районного суду від 14.12.2007р. дану справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для розгляду по суті.  

 Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2008р. залучено до участі у справі у якості співвідповідача Одеській обласний військовий комісаріат.  

 Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2008р. притягнуто до участі у справі у якості третьої особи Головне управління Державного казначейства України в Одеській області.  

 24.12.2008р. задоволено клопотання представника позивача та приєднано до матеріалів справи уточнений адміністративний позов ОСОБА_2 в якому останній просить визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо не виплати разової грошової допомоги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому як учаснику бойових дій у 2004-2006р.р. у повному обсязі; визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату, щодо не виплати підвищення пенсії згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому як учаснику бойових дій у 2004-2006р.р. у повному обсязі; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради виплатити недоплачену разову грошову допомогу йому, як учаснику бойових дій у 2004-2006р.р. у сумі 3297,25грн. та зобов’язати Одеський обласний військовий комісаріат виплатити недоплачене підвищення до пенсії йому, як учаснику бойових дій у 2004-2006р.р. у сумі 13026,72грн.  

 Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2009р. залучено до участі у справі у якості відповідача Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради.

 У судовому засіданні 14.10.2009р. здійснено заміну не належного відповідача Одеського обласного військового комісаріату на належного Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області, щодо позовних вимог про зобов’язання виплатити недоплачене підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у 2004-2006р.р.

 В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві та пояснив, що ОСОБА_2 є пенсіонером Міністерства оборони України, отримує пенсію за вислугу років, яка призначена йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», також він являється учасником бойових дій. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пенсія за вислугу років повинна підвищуватись учасникам бойових дій на – 150% мінімальної пенсії за віком. Згідно із цим же законом, щорічно до 5-го травня, повинна надаватись разова грошова допомога учасникам бойових дій – 5 мінімальних пенсій за віком. Однак позивачу не підвищувалась у повному обсязі щомісячна пенсія та не виплачена у повному обсязі разова грошова допомога, що порушує його права.  

 Представник Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області у судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених у запереченнях та пояснила, що уповноважені органи Пенсійного фонду України з 2007р. здійснюють функції щодо призначення (перерахування) та виплати пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на підставі ст. 99 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006р. №1522; Пенсійний фонд України не є правонаступником Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, та інших відомств та не несе відповідальність за неправомірні дії або діяльність зазначених органів. Також представник відповідача зазначив, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. З 01.01.2002р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» відповідно до ч. «е» п.2. якої установлено, що виходячи з розміру 19,91грн. провадиться розрахунок підвищень, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

 Представник Одеського обласного військового комісаріату у судове засідання не з’явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, проте Одеським обласним військовим комісаріатом надані до суду письмові заперечення в яких останній просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки на даний час він не є повноважним органом стосовно проведення перерахунку та виплати пенсії.  

 Представник Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, однак управлінням надані до суду письмові заперечення, в яких останній просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог з посиланням на ст. 99 КАС України.  

 Представник Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради у судове засідання не з’явився про день, час та слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки суду не відомі, відгук на позов не надав.  

 Представник Головного управління Державного казначейства України в Одеській області у судове засідання не з’явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, проте управління  надані суду письмові пояснення в яких останній зазначив, що виплату грошової допомоги відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» проводять органи праці та соціального захисту населення Одеської ради, а не органи казначейства.                

 Вислухавши пояснення представника позивача, представника Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року з наступними змінами та доповненнями.

Сторонами визнається, що ОСОБА_2 є пенсіонером Міністерства оборони України та ветераном війни - учасником бойових дій, про що свідчить копія посвідчення серії АБ №283891 від 10.04.1997 року (а.с.5), та що він отримував протягом 2004-2006р.р. підвищення до пенсії у розмірі зазначеному у розрахунках пенсії (а.с.80-85,143), та отримав разову грошову допомогу до 5 травня у 2004р. - 120грн., у 2005р. - 250грн. та у 2006р. - 250грн., тому відповідно до ч.3 ст.73 КАС України суд вважає ці обставини доведеними.  

Згідно ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня ветерану війни - учаснику бойових дій повинна сплачуватися разова грошова допомога у розмірі п’яти  мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 17-1 цього Закону вказану виплату здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам – за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому  здійснюється виплата допомоги.  

Однак відповідно до рішення Одеської міської ради №3407-V від 09.10.2008р. з 01.01.2009р. створено Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради на базі управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради, управлінь праці та соціального захисту населення районних адміністрацій Одеської міської ради, що ліквідуються,   який виконує функції виплати соціальної допомоги до 5 Травня з дня його створення, тобто з 01.01.2009р., у зв’язку з чим вищезазначений департамент і був залучений до участі у праві у якості відповідача.

Позивач у 2004р. отримав разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 120грн. відповідно до ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», у 2005р. отримав допомогу у розмірі 250грн. відповідно до ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», у 2006р. у розмірі 250грн. Згідно ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких встановлені менші розміри виплат щорічної допомоги до 5 травня, ніж передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».  

Слід зазначити, що вказані Закони України в періоди з 05 травня по 30 вересня 2004-2006 років, протягом яких позивач міг отримати грошову допомогу за відповідний рік, не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.    

На підставі ст. 75 Конституції України. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади України.  

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого Закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.        

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».  

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.  

Враховуючи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей 44, 34, 30 вищезазначених Законів України.  

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної ради Одеської міської ради, щодо невиплати разової грошової допомоги йому як учаснику бойових дій у 2004-2006р.р. у повному обсязі та зобов’язання виплатити недоплачену разову грошову допомогу за вищезазначені роки у сумі 3297,25грн. не підлягають задоволенню, оскільки виплата ОСОБА_2 у ці роки разової грошової допомоги до 5-го травня в розмірах передбачених нормами Законів України «Про Державний бюджет», була правомірною, а тому управління діяло у відповідності до законодавства та в межах своїх повноважень.    

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату, щодо не виплати підвищення пенсії згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому як учаснику бойових дій у 2004-2006р.р. у повному обсязі та зобов’язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області виплатити недоплачене підвищення до пенсії йому як учаснику бойових дій у 2004-2006р.р. у сумі 13026,72грн., суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII ( в редакції Закону України №458/95-ВР від 23.11.1995р., із змінами, внесеними згідно із Законом України №488/95-ВР від 22.12.1995р.) учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.  

Судом встановлено, що ОСОБА_2 виплачувалось підвищення до пенсії як учаснику бойових дій з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з підпункту «е» пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів «Державного бюджету» від 03.01.2002 року (дію якого з 01.03.2003 року поширено на військовослужбовців Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.203 року №1350 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб») встановлено, що розрахунок підвищень пенсій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», провадиться виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка.  

Таким чином, позивачу щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком з у 2004р., 2005р. та до 01 липня 2006р. (набрали чинності п.п. 2, 5 Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") виплачувалось виходячи з розрахунку 29,87грн. (19,91х150%) (а.с.80-85, 143).  

Оцінюючи дії відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та приходить до висновку про їх неправомірність з 01.01.2004 та до 01.07.2006р. виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Стаття 46 Конституції України передбачає право кожного громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Як передбачено частинами 2 та 3 статті 22 Конституції України, конституційні права гарантуються та не можуть бути скасованими.

Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними, в зв`язку з чим, суд не може визнати ґрунтовним посилання відповідачів на положення нормативного акту нижчого за правовою силою ніж Закон, який обмежує права та пільги учасникам бойових дій, як на підставу не надавати пільги, встановлені Законом.

До 01.07.2006 року діяли положення ст.12 Закону України №3551-XII від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що безумовно визначає законність вимог позивача, оскільки за вказаний період часу розмір підвищення до пенсії був встановлений законом та не міг бути зменшений або обмежений постановою Кабінету Міністрів України №1.  

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції 09.07.2003 року) встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що позивачу  розрахунок підвищень до пенсії передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гаранті їх соціально захисту» повинен був здійснюватись на підставі саме цієї норми з 01.01.2004р. по 12.01.2005р.  

Разом з тим, 23 грудня 2004 року абзац 1 ч. 1 ст. 28 цього Закону був викладений у наступній редакції: «Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом» (яка набрала чинності 12.01.2005р).

Таким чином, розрахунок підвищень, передбачених Законом України №3551-XII від 22.10.1993 року повинен був здійснюватися саме на підставі цієї норми з 12.01.2005р. по 01.07.2006р.

Згідно Законів України «Про Державний бюджет України» (на відповідний рік), розмір прожиткового мінімуму склав:  

-   з 23.12.2004р. по 01.01.2005р. – 284,69грн.;

-   з 01.01.2005р. по 01.01.2006р. – 332грн.;

-   з 01.01.2006р. по 01.04.2006р. – 350грн.;  

-   з 01.04.2006р. по 01.07.2006р. – 359грн.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачів, з посиланням на частину третю статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови позивачу в реалізації права на отримання підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

 Крім того суд вважає, що з 01 липня 2006 року позивач не мав права на підвищення на 150% мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до п. 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05 жовтня 2006 року – ч. 4 ст. 12 викладено у такій редакції: «Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

 Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - цей Закон набирає чинності з 01 січня 2006 року, крім п.п. 2 і 5, які набирають чинності з 01 липня 2006 року, та п.4, який набирає чинності з 01 січня 2007 року.  

 Тому суд не погоджується з позовними вимогами щодо права позивача отримувати підвищення до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком після 01.07.2006 року, так як при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство.

 З 01.01.2007 року згідно ст.99 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” функції щодо призначення, перерахунку розміру пенсій військовослужбовцям та пенсіонерам Міністерства оборони України перейшли до органів Пенсійного фонду України. Тому суд вважає, що обов`язок щодо проведення перерахунку розміру підвищення до пенсії позивача та здійснення виплати різниці останньому повинен бути покладений на відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Суд не приймає до уваги заперечення цього відповідача з приводу того, що органи Пенсійного фонду України не є правонаступниками органів Міністерства оборони України по пенсійним питанням до 01.01.2007 року (лист Міністерства юстиції України від 30.03.2007 року №21-46-139), оскільки державою зазначені функції передані саме до органів пенсійного фонду згідно ст.99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та інший відповідач – Одеській обласний військовий комісаріат, який здійснював ці функції раніше, з 01.01.2007 року позбавлений компетенції та бюджетного фінансування щодо призначення, перерахунку розміру надбавки пенсіонерам Міністерства оборони України та проведення виплат з питань пенсійного забезпечення. А тому, встановивши протиправність дій відповідача – Одеського обласного військового комісаріату з 01.01.2004р. до 01.07.2006р. суд не може покласти на нього обов`язок щодо поновлення права позивача.    

 Відповідно до ч.3 ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.  

 З огляду на вищезазначене суд вважає за необхідним задовольнити вимоги позивача, саме шляхом визнання протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату щодо призначення та виплати не у повному обсязі позивачу щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551 за період з 01.01.2004р. до 01.07.2006р. та зобов’язання Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 різницю між фактично сплаченим щомісячним підвищенням пенсії (150% мінімальної пенсії за віком) та розміром визначеним ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( в редакції до 05.10.2005 року) за період з 01.01.2004р. до 01.07.2006р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року, для захисту прав, свобод і інтересів позивача.  

      Керуючись ст.ст. 2, 7-9, 86, 158, 160,163 КАС України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:  

Позов ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради задовольнити частково.  

Визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату щодо призначення та виплати не у повному обсязі ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551 за період з 01 січня 2004 року до 01 липня 2006 року.  

Зобов’язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 різницю між фактично сплаченим щомісячним підвищенням пенсії (150% мінімальної пенсії за віком) та розміром визначеним ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( в редакції до 05.10.2005 року) за період з 01.01.2004р. до 01.07.2006р. ,   виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року.  

В решті позову відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду  через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

Суддя             Е.А.Іванов