Справа 22-а- 3501 / 2006 року Головуючий 1 інст. - Гайдук Л.П.
Категорія: трудові Доповідач - Макаров Г.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Макарова Г.О. Суддів - Кружиліної О.А., Пилипчук Н.П. при секретарі - Каплаух Н.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського професійного ліцею будівництва про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання контракту - трудовим договором на невизначений строк, -
ВСТАНОВИЛА:
25 липня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Харківського професійного ліцею будівництва про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання контракту - трудовим договором на невизначений строк.
Свої вимоги мотивував тим, що працював у ПТУ-47 з 14.01.2003 року на посаді заступника директора, а з 09.09.2003 року був переведений на посаду заступника директора Харківського професійного ліцею будівництва за контрактами, укладеними 14.01.2003 року та 09.09.2003 року. Останній контракт був укладений з ним до 30.06.2004 року та його продовження було автоматичним, тому він продовжував працювати на займаній посаді, хоча заяв не подавав, бо вважав, що термін дії контракту продовжений на невизначений термін, оскільки він підписував чистий бланк. 28.04.2005 року за ініціативою директору ліцею йому було запропоновано підписати попередження-нагадування про те, що строк дії контракту закінчується 30.06.2006 року та що до 01.06.2006 року необхідно подати заяву про продовження строку дії контракту. 29.06.2005 року його було повідомлено про звільнення з посади з 30.06.2005 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним, виходячи з того, що контракт з ним був двічі продовжений та при другому продовженні на момент його підписання не був вказаний строк його закінчення, таким чином вважає, що характер його роботи не мав часових рамок, тому просив повністю задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні районного суду позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 працював у ліцеї будівництва на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи згідно контракту, укладеного 09.09.2003 року строком до 30.06.2004 року та додатковою угодою до нього, якою було продовжено строк дії контракту до 30.06.2005 року. Відповідно від цієї дати ОСОБА_1 і був звільнений за п. 2 ст. 36 КЗпП України. У його трудовій книжці допущена помилка при вказанні дати звільнення та помилково зазначено, що він звільнений з 23.06.2005 року та ліцей не заперечує проти виправлення описки, якщо позивач надасть їм трудову книжку. Підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі немає.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківського професійного ліцею будівництва про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання контракту -трудовим договором на невизначений строк - відмовлено. Зобов'язано директора Харківського професійного ліцею будівництва змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 та вказати замість підстав звільення п. 2 ст. 36 КЗпП України п. 8 ст. 36 КЗпП України, тобто підстави, передбачені контрактом.
На зазначене рішення ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2006 року на підставі порушення вимог п. З ч. 1 ст, 311 ЦПК України та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду справи у іншому складі суду, в іншій частині рішення суду не оскаржується.
Судова колегія перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відмовляючи ОСОБА_1 в позові суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 54 Закону України "Про освіту" педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботи шляхом укладення трудового договору, у тому числі, за контрактом.
Позивач ОСОБА_1 09.09.2003 року уклав контракт із адміністрацією Харківського професійного ліцею будівництва, де було визначено строк його дії, який встановлено до 30.06.2004 року та передбачено внесення змін та доповнень до нього. Додатковою угодою між сторонами строк дії контракту було продовжено до 30 червня 2005 року. Цю угоду ОСОБА_1 підписав і підпису свого не заперечував, тому суд визнав строк дії контракту продовженим до 30 червня 2005 року. Наказом від 23.06.2005 року, у зв"язку із тим, що строк дії контракту із ОСОБА_1 закінчився та не був подовжений, у трудовій книжці ОСОБА_1 було зроблено запис про звільнення його із займаної посади у зв"язку із закінченням терміну дії контракту за п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Таким чином, порушень вимог стосовно укаладення контракту між сторонами не було. Згідно ч. З ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому угодою сторін може встановлюватися строк його дії. Твердження ОСОБА_1 про те, що він підписав пустий бланк суд обгрунтовано відхилив, оскільки він подавав заяву на ім"я директора про продовження строку дії контакту з 01.07.2005 року, що свідчить про те, що йому було відомо про термін закінчення контракту.
Чинним законодавством не встановлено обов"язку власника попереджувати працівника про майбутнє звільнення у зв"язку із закінченням строку трудового договору та у даному випадку підставою є п. 2 ст. 36 КЗпП України, але зважаючи на те, що ОСОБА_1 було звільнено за підставами, передбаченими контрактом, відповідач повинен був зазначити підстави звільнення за п. 8 ст. 36 КЗпП України, а не п. 2 ст. 36 КЗпП України, тому формулювання звільнення правильно змінено районним судом.
У відшкодуванні моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу правомірно відмовлено, оскільки звільнення проведено у відповідності до вимог діючого законодавства.
Посилання в апеляційній скарзі, в межах якої розглядається справа, про те, що розгляд справи за відстуністю територіальної державної інспекції праці Харківської області призвело до порушень вимог п. З ч. 1 ст. 311 ЦПК України безпідставні, оскільки ЦПК України, КЗпП України не передбачають обов"язкової участі по трудових спорах у якості 3-ї особи вказаної інспекції. Питання про залучення до участі у справі у якості 3-ї особи територіальної інспекції праці у Харківській області розглядалося судом першої інстанції, який обгрунтовано відхилив заявлено з цього приводу клопотання, навівши відповідні доводи, які відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Таким чином висновок суду є обгрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно та всебічно з"ясованих обставин справи та наданих сторонами доказів, яким дана правильна оцінка, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який її регулює.
З цих підстав суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або може призвести до неправильного вирішення справи, а тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити на підставі ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303-305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322 ЦПК України судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.