РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
Справа № 2-492 /2009 рік
13 серпня 2009 року Малинський районний суд Житомирської області в складі
головуючої судді Збицької К.Д.
з участю секретаря Гузікової І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
встановив :
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідачки 5075 гривень привласнених останньою на посаді старшого державного виконавця коштів, сплачених її чоловіком в рахунок аліментів, та 5000 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.
У судовому засіданні позивач підтримала позов та пояснила, що на її користь з колишнього чоловіка ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки Наталії ІНФОРМАЦІЯ_1 судом були стягнуті аліменти. Виконавчий лист знаходився у провадженні старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 В листопаді 2007 року в рахунок сплати аліментів боржником було передано відповідачці 19415 гривень. З цієї суми 8775 гривень відповідачка привласнила, про що вона випадково дізналася у 2008 році від колишнього чоловіка. Вона неодноразово зверталася у відділ виконавчої служби, до самої ОСОБА_2, яка обіцяла повернути кошти, але не повертала. Тоді за її заявою була порушена проти ОСОБА_2 за ч.2 ст.191 КК України кримінальна справа, яка закрита по амністії. Частину присвоєних коштів у розмірі 3700 гривень ОСОБА_2 їй повернула поштовим переказом, відправником зазначила відділ ДВС. Невідшкодованими залишилось 5075 гривень, які просить стягнути з відповідачки, а також 5000 гривень моральної шкоди, якої вона зазнала внаслідок неправомірних дій посадової особи, оскільки вона зазнала душевних страждань, не мала можливості повноцінно утримувати неповнолітню дитину.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не сповістила, тому за згодою позивача суд ухвалює заочне рішення.
З’ясувавши обставини справи у межах заявлених позовних вимог та перевіривши їх наданими суду доказами суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі
Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
У відповідності до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
2.
Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2009 року встановлено, що в листопаді 2007 року старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Малинського районного управління юстиції ОСОБА_2,
являючись службовою особою та маючи у своєму провадженні виконавчий лист № АЕ-87, виданий 02.10.2001 року Малинським районним судом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4І,, яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_1, та повноваження на проведення виконавчих дій, отримала від боржника 19415 гривень, які повинна була перерахувати на депозитний рахунок. Однак в порушення Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту України №74/5 від 15.12.1999 року вона, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення 8775 гривень привласнила собі.
За клопотанням обвинуваченої зазначеною постановою суду ОСОБА_2 звільнена від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року як жінка, що має неповнолітню дитину.
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.
Судом оглянута кримінальна справа №1-66/09 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.191 Кримінального кодексу України. При пред’яленні обвинувачення та будучи допитаною в якості обвинуваченої ОСОБА_5 свою вину визнавала повністю (а.с.337-338) та при вирішенні судом питання про її звільнення від кримінальної відповідальності 12 березня 2009 року зобов’язувалась відшкодувати заподіяну шкоду ОСОБА_1, однак добровільно цього не зробила, тому присвоєні нею кошти в розмірі 5075 гривень підлягають стягненню у примусовому порядку.
Стаття 23 Цивільного кодексу України визначає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає відповідно до пункту 2 цієї статті у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Суд визнає, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 вона втратила можливість протягом тривалого часу користуватися та розпоряджатися в інтересах неповнолітньої дитини належними їй по праву коштами в розмірі 8775 гривень. Вона нервувала, змушена була марнувати свій час на звернення в різні інстанції – прокуратуру, міліцію та інші. Не дивлячись на обіцянки позивачці до цього часу не відшкодовано 5075 гривень, частину з яких вона втратила внаслідок інфляції. Відповідачка не подала заперечення проти позову, тому суд стягує з неї моральну шкоду у розмірі, визначеному позивачкою.
3.
Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь позивачки понесені останньою витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень та покладає на неї сплату судового збору в розмірі 100грн.75коп.
Керуючись ст.ст.10,11,60,81,88,212,213,215,224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, на підставі ст.ст.22,1166,23,1167 Цивільного кодексу України, -
рішив :
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 5075 (п’ять тисяч сімдесят п’ять) гривень на відшкодування майнової шкоди, 5000 (п’ять) тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди, 30 гривень на відшкодування понесених витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_2 100гривень 75коп. судового збору в дохід держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуюча